Справа № 819/2065/17
28 грудня 2018 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Тернопільської міської ради до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про скасування постанов, -
Тернопільська міська рада звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_2 примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження по ВП №50672017 від 23.11.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебувало виконавче провадження ВП №50672017 про примусове виконання виконавчого листа № 819/3275/14-а виданого 11.02.2016 року Тернопільським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області провести реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації по вул. Довженка, 15, м. Тернополя, що належить ОСОБА_3. Постановою від 21.09.2016 року замінено сторону виконавчого провадження з Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області на ОСОБА_2 архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради. 23.11.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4, винесено постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження по ВП №50672017. Позивач не погоджується із винесенням вказаних постанов, оскільки 03.10.2017 року ОСОБА_2 архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради було повідомлено відповідача про виконання рішення суду в повному обсязі. Крім того, жодних дій, після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2016 року у двомісячний строк державним виконавцем державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не було проведено. Відповідно до чинного законодавства, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення божником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження, виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. Зважаючи на зазначене вище, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою судді від 04.12.2017 року позовну заяву було залишено без руху, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді від 08.12.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №819/2065/17 та призначено до розгляду.
Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, від 19.12.2017 року розгляд справи було відкладено.
Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, від 04.01.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3.
Ухвалою суду від 17.01.2018 року зупинено провадження в адміністративній справі № 819/2065/17 за позовом Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про скасування постанов до набрання законної сили судовим рішенням, за наслідками розгляду заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, у адміністративній справі №819/3275/14-а за позовною заявою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у Тернопільській області про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 13.12.2018 року поновлено провадження у даній справі.
Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, від 19.12.2018 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на належного - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
У поданому до суду 24.12.2018 року відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що оскаржувані постанови винесені правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, оскільки позивач пропустив семиденний строк для самостійного виконання рішення суду. Крім того, за невиконання рішення суду державним виконавцем 26.10.2016 року та 03.04.2017 року винесено постанови про накладення штрафу на боржника в сумі 2100 грн та 10200 грн відповідно, які направлено сторонам для відома та виконання. Виконавче провадження відкрито 04.04.2016 року, а рішення суду боржником виконано вже після відкриття виконавчого провадження - 03.10.2017 року, а тому дії відповідача щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження по ВП №50672017 від 23.11.2017 року є правомірними, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 26.12.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримала просила позов задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили та просили суд у задоволенні позову відмовити.
У зв'язку із клопотанням представників позивача та відповідача розгляд справи було відкладено на 28.12.2018 року.
Представник позивача в судове засідання не прибув, проте подав до суду клопотання, в якому просить проводити розгляд даної справи без участі їх представника в письмовому провадженні за наявними матеріалами у справі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув проте подав до суду клопотання, в якому просить проводити розгляд даної справи без участі їх представника в письмовому провадженні за наявними матеріалами у справі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.
04.04.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_6 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50672017 по виконанню виконавчого листа №819/3275/14-а виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 11.02.2016 року на виконання рішення від 08 квітня 2015 року про зобов'язання Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області провести реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації по вул. Довженка, 15, м. Тернополя, що належить ОСОБА_3. Постановою від 21.09.2016 року замінено сторону виконавчого провадження з Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області на ОСОБА_2 архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради.
Листом від 03.10.2017 року №347/27 відділ державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради повідомив ОСОБА_2 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року та проведено реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації по вул. Довженка, 15, м. Тернополя, що належить ОСОБА_3, у зв'язку із чим виконавче провадження ВП №50672017 слід закрити.
23.11.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№50672017 з примусового виконання виконавчого листа №8/19/3275/14-а виданого 11.02.2016 року.
23.11.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4, винесено постанови про стягнення з ОСОБА_2 архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 100,00 грн.
Не погодившись із вищевказаними постановами про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII)
Згідно з статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV чинній на час відкриття виконавчого провадження) визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Суд встановив, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 у справі № 819/3275/14-а є рішенням немайнового характеру.
Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону № 1404-VIII.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:
1) фактичне виконання судового рішення;
2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як слідує з матеріалів справи, що 23.11.2017 року виконавець винесла постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
Статтею 63 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Проаналізувавши положення статті 63 Закону № 1404-VIII, суд дійшов висновку, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.
Таким чином, положення Закону № 1404-VIII, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.
Суд встановив, що виконання зазначеного рішення суду можливе лише боржником, оскільки провести реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації по вул. Довженка, 15, м. Тернополя, що належить ОСОБА_3 може виключно відповідач на підставі заповнення відповідних дозвільних документів ОСОБА_3
Крім того, суд вважає, що державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону № 1404-VIII. Водночас, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року може бути виконане лише боржником, державний виконавець взагалі не в змозі без участі боржника в примусовому порядку виконати дане рішення, а отже й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору з позивача згідно постанови державного виконавця від 23.11.2017 року ВП № 50672017 є безпідставним та необґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 23.11.2017 року підлягають задоволенню.
Водночас, відповідно до статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 9 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1300/29430, до видів витрат виконавчого провадження відносяться:
виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;
пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.
плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України N 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Як слідує з постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.11.2017 року, під час організації виконавчих дій державним виконавцем понесено витрати виконавчого провадження в сумі 100 грн, в тому числі:
- виготовлення документів виконавчого провадження в сумі - 11, 20 грн.;
- пересилання документів виконавчого провадження в сумі - 29, 80 грн.;
- користування автоматизованою системою виконавчого провадження в сумі - 51 грн.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач поніс витрати, пов'язані з організацією виконавчих дій, суд дійшов висновку, про правомірність винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.11.2017 року, а тому у задоволенні позовних вимог в частині скасування зазначеної постанови слід відмовити.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Тернопільської міської ради (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, код ЄДРПОУ 34334305) до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (46021, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, код ЄДРПОУ 4905804), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про скасування постанов - задовольнити частково.
Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 23.11.2017 ВП № 50672017, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4
У задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.11.2017 ВП № 50672017, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.