26 грудня 2018 р.м. ХерсонСправа № 540/2168/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та скасування розрахунку № 716/18 від 29.07.2018 р.,
встановив:
22 жовтня 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1М.) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління з позовними вимогами скасувати розрахунок № 716/18 від 29.07.2018 р. плати ОСОБА_1, який мешкає: АДРЕСА_1 за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування транспортного засобу марки ДАФ моделі FT 95 XF 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки KELBERG TRAILERS реєстраційний номер НОМЕР_2, (в акті №0019327 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів та довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю вказано реєстраційний номер НОМЕР_3).
Ухвалою суду від 25.10.2018 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.
08.11.2018 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 13.11.2018 року провадження у справі відкрито, судове засідання призначено на 04.12.2018 року.
Ухвалою суду від 04.12.2018 року замінено первісного відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління на належного відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека) та відкладено розгляд справи на 13.12.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем на автомобільній дорозі М14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 203 км» було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля НОМЕР_4 та напівпричепа марки KELBERG TRAILERS реєстраційний номер НОМЕР_5, які перебували під керуванням водія ОСОБА_2 За результатами габаритно-вагового контролю автомобіля та причепа працівниками управління ОСОБА_3 на підставі довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0019327 від 29.07.2018 р., акту № 0019327 від 29.07.2018р. встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Посадовими особами відповідача на підставі довідки та акту здійснено розрахунок, яким позивачу визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 125,00 євро. Позивач вважає вказаний розрахунок протиправним, оскільки він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки належний йому транспортний засіб використовувався іншою особою, у той час як ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено на автомобільного перевізника. Окрім вказаного, позивач зазначає, що під час габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля не враховано, що перевозився сипучий вантаж, який за своїми фізичними властивостями постійно змінює розподіл навантаження на вісі транспортного засобу у русі. Зазначив, що загальна маса автомобіля не перевищує допустимих норм, передбачених законодавством. Вказав, що порушуючи вимоги пунктів 21, 22 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, після здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF FT 95XF 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа марки KELBERG TRAILERS реєстраційний номер НОМЕР_5, посадові особи Управління Укртрансбезпеки дій, направлених на тимчасову затримку транспортного засобу, не вчиняли. Також в порушення пунктів 23, 24 зазначеного Порядку, немає доказів, що встановивши перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, водієві або власнику транспортного засобу пропонувалось привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність, з установленими нормативами чи доказів відмови водія або власника привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами. В порушення вимог пункту 18 вказаного Порядку, водієві транспортного засобу не видавалась довідка про результати здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. Звернув увагу на відсутність у нього відомостей щодо проходження вагової державної метрологічної атестації відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.1998 №113/98-ВР. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про визнання дій протиправними та скасування розрахунку № 716/18 від 29.07.2018 р.
13 грудня 2018 року позивач подав до суду заяву про розгляд справи №540/2168/18 в порядку письмового провадження.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про свою правову позицію суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення 10 грудня 2018 року поштового відправлення №0113512305899.
За таких обставин суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - вантажного автомобілю НОМЕР_6 (далі - DAF) та напівпричіпу KELBERG TRAILERS, реєстраційний номер НОМЕР_7 (далі - напівпричіп), зареєстрованих за ним відповідно до Свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії ААС №897877, виданого 03.11.2011 р. та серії ААС №74182 від 18.06.2010 року відповідно.
29.07.2018 року посадовими особами відповідача на автомобільній дорозі М14 Одеса- Мелітополь-Новоазовськ 203 км+500м проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу автомобіля НОМЕР_6 та напівпричіпу KELBERG TRAILERS, реєстраційний номер НОМЕР_7.
За результатами перевірки складені:
- акт від 29.07.2018 року № 0019327, яким встановлено фактичне осьове навантаження у відношенні 7,4 т/11,7 т/ 18,65 т, при нормативно допустимому відношенні - 11/11/22.
- довідка за результатами здійснення габаритно-вагового контролю від 29.07.2018 року №0014764, якою зафіксовано повну масу транспортного засобу у розмірі 37,75 тонн;
- розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень № 0019327 від 29.07.2018 р.
Відповідно до вказаного розрахунку позивачу визначено плату за проїзд в розмірі 125,00 євро.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі по тексту - Закон України № 2344-III) визначено засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні.
Абзацом 1 статті 2 Закон України № 2344-III, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону Законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закон України № 2344-III встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Відповідно до п.2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.
Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Отже, здійснення габаритно-вагового контролю покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті та її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами Національної поліції.
Судом встановлено, що під час проведення перевірки посадовими особами відповідача встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що стало підставою для здійснення розрахунку плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до акту про перевищення транспортними засобами нормативно вагових параметрів від 29.07.2018 р. №0019327.
Згідно зі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення передбачених законодавством документів.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України.
Суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Отже, позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як його транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.
При цьому законність або незаконність використання іншою особою належного позивачу транспортного засобу для здійснення вантажних автомобільних перевезень не є підставою для визначення правового статусу позивача як перевізника у зв'язку з тим, що ст.16 Закону України "Про дорожній рух" водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування. Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п.п.1.10, 2.1, 2.2 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - це фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Статтею 9 зазначеного закону передбачено, що посадові особи відповідача, серед іншого вповноважені здійснювати перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а водій транспортного засобу, у відповідності до положень ст. 49 цього ж закону зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Отже суд зазначає, що перевірка документів, які у розумінні ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджують факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником є засобом, за допомогою якого відповідач міг би достеменно встановити пункт відправлення та призначення вантажу, а також особу-перевізника, тобто суб'єкта відповідальності за виявлене контролюючим органом правопорушення.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість, в даному конкретному випадку, суду не надано документів, з яких було б можливо встановити яким чином старшим державним інспектором Каніним С.В. з'ясовано маршрут руху перевірених ним транспортних засобів та суб'єкта відповідальності. В складених відповідачем документах не міститься жодних посилань на виявлені під час перевірки договори на перевезення вантажу, товарно-транспортні-накладні, тощо.
З урахуванням викладеного, суд вважає невиконаним встановлений законом обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, зокрема, в частині визначення ним суб'єкта відповідальності за перевищення нормативних вагових параметрів та маршруту перевезення.
З матеріалів справи, а саме, копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу DAF та напівпричепу, судом встановлено, що вказаний транспортний засіб є приватною власністю ОСОБА_1, а тому суд дійшов до висновку, що позивач мав законне право передавати керування цими транспортними засобами іншій фізичній особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційні документи на ці транспортні засоби. Проте в даному випадку це жодним чином не зробило його учасником правовідносин з перевезення, доки докази протилежного не надані відповідачем.
Крім того, згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0019327 від 29.07.2018 року, суб'єктом перевірки вказано позивача та водія перевіреного транспортного засобу, тоді як санкція за виявлені порушення застосована лише до ОСОБА_1
Отже суд дійшов висновку, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно він не є й особою, яка має сплатити плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу.
За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд, великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування №716/18 від 29.07.2018 року.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
Також, у позовній заяві ОСОБА_1 викладено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Частинами 1,3 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
В свою чергу, для цілей розподілу судових витрат до витрат на професійну правничу допомогу віднесено: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч.3 ст. 134 КАС України)
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.4 ст. 134 КАС України)
З аналізу наведених норм вбачається, що розподілу в якості судових витрат підлягають суми сплачені стороною за надання їй професійної правничою допомоги - адвоката, а не будь-якої правової допомоги взагалі.
Закон не обмежує права особи на отримання правничої допомоги від інших осіб - вказане є диспозитивним правом учасника справи, проте послуги з надання такої правової допомоги не підлягають розподілу між сторонами.
В даному конкретному випадку позивач стверджує про надання йому правничої допомоги ОСОБА_4 - особою, яка не є в даних правовідносинах ані адвокатом, ані суб'єктом підприємницької діяльності. Право на надання вказаного роду послуг ОСОБА_4 позивачем не доведено, як і не доведено платного характеру таких послуг.
Сам факт переказу на рахунок ОСОБА_4 5000,00 грн. не може бути сприйняте судом як доказ наявності договірних відносин між позивачем та отримувачем коштів.
У зв'язку з викладеним, клопотання ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат з правничої допомоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов - задовольнити.
Скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №716/18 від 29 липня 2018 року стосовно транспортного засобу марки ДАФ моделі FT 95 XF 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки KELBERG TRAILERS реєстраційний номер НОМЕР_2, (в акті №0019327 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів та довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю вказано реєстраційний номер НОМЕР_3) складений відносно ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 04214, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_8).
Стягнути за рахунок бюджетних Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, просп. Перемоги,14) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 04214, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_8) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.
В стягненні витрат з правничої допомоги - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 3.7.