Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 грудня 2018 р. № 520/10345/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»;
- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 25 протоколу № 102 від 12.10.2018 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України;
- зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Міністерством оборони України порушено права позивача шляхом винесення неправомірного рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Відповідачі засобами поштового зв'язку направили на адресу суду відзиви на позовну заяву, в якому просили суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування відзиву відповідач, Міністерство оборони України, зазначив, що позивач не має права на отримання грошової допомоги, оскільки інвалідність настала після спливу трьох місяців з дня звільнення. Крім того, позивач проходив службу в прикордонних листах КДБ СРСР, а також позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення.
Відповідач, Харківський обласний військовий комісаріат, просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок позивача при звільненні, а відтак витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.
Відповідно до архівної довідки, наданої ФГКУ «Центральный пограничный архив ФСБ РФ» від 27.07.2012 року № 21/59/Г-19791 на запит позивача, копія якої міститься у матеріалах справи, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на території республіки Афганістан з 21.02.1985 року по 24.04.1985 року; з 21.07.1985 року по 09.08.1985 року, з 11.03.1986 року по 15.10.1986 року - накази командира в/ч НОМЕР_1 : від 24.02.1985 року № 52; від 22.05.1985 № 058, від 30.10.1985 року № 0131, від 30.004.1986 року № 061, від 15.10.1986 року № 0125.
В довідці також зазначено, що військова частина № 2066 входить до переліку військових частин та підрозділів прикордонних військ КДБ СРСР, що направлялися для надання військової допомоги Республіці Афганістан із зазначенням періодів їх перебування (участі у бойових діях, виконання спеціальних завдань) на території країни (Наказ МБРФ від 02.05.1993 № 0119).
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 20 вересня 2016 року № 4021 по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця - отримані колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 множинні вогнепальні осколкові поранення голови та лівої ноги (конттузія головного мозку-1985 р.), наслідки яких у вигляді множинних рубців у зазначених анатомічних областях підтверджені висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертиз № 2339/ж від 20.09.2016 року Київського міського клінічного бюро СМЕ, які в подальшому призвели до розвитку «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ (контузії головного мозку-1985р.) у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст., прогресуючий кризовий перебіг, з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною недостатністю, частими (2-3 рази на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворно-гіпертензивні, вертебро-базилярні), мнестичними зниженнями, емоційно-вольовою нестійкістю. Післятравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворно-гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом - цетральною вестибуляторною дисфункцією ІІ ст., стійко-вираженим цефалгічним синдромом. ІХС, дифузнийкардіосклероз, СНІІ-А. Ангіопатія сітківки обох очей. Розповсюджений остеохондроз хребта", що підтверджується медичними документами - поранення, контузія, захворювання, ТАК, повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу встановлено 3 групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, -де велись бойові дії з 14.03.2017 відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 131930 від 20.03.2017, строк дії до 14.03.2019 року.
Зважаючи на викладене, позивач 25.01.2018 р. подав до Харківського ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи.
Рішенням Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.10.2018 р. № 102. п. 25 - позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 інвалідність встановлена понад тримісячний термін.
У рішенні відповідач послався на постанову Верховного Суду у справі № 750/5074/17, а також зазначив, що позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР та не надав документ про причини та обставини поранення.
Позивач вважає вказане рішення неправомірним, з огляду на що звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам та доводам сторін, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно п. 6 ч.2 ст.16 цього ж Закону - встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Стосовно посилання відповідача в оскаржуваному рішенні та у відзиві на адміністративний позов на постанову Верховного Суду у справі № 750/5074/17 від 26.06.2018 року, суд, проаналізувавши обставини справи, зазначає наступне
Верховний Суд розглядав справу за позовом особи, якій внаслідок поранення та контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, інвалідність третьої групи встановлено у 2010 році та підтверджено у 2013 році. Верховний Суд у вказаній постанові також підкреслив, що особливі критерії, для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, як то: визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби; відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби - визначались законодавством (статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідній редакції та Порядком 499), чинним у чітко визначений період: з 1 січня 2007 року по І січня 2014 року.
Позивачу ж інвалідність з тих же підстав встановлена в 2017 році.
З 1 січня 2007 року но 1 січня 2014 року обмеження шодо часу настання інвалідності було прямо встановлене законом.
На день встановлення інвалідності позивачу вказані правовідносини регулюються чинним п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону, згідно якому одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.»
Очевидно, що вказані норми не є тотожними.
Чинний п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону складається з двох логічних частин.
Перша з них врегульовує умови призначення одноразової грошової допомоги певним категоріям осіб (військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним або резервістам) у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного таким особам при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, та визначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується «у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві...»
При цьому жодних обмежень щодо проміжку часу між звільненням зі служби та встановленням інвалідності внаслідок наведених підстав - законодавцем не встановлено.
Інша частина наведеної норми врегульовує умови призначення одноразової грошової допомоги вказаним категоріям осіб у разі встановлення інвалідності з інших підстав, а саме внаслідок захворювання або нещасного випадку. І саме для таких випадків законодавцем передбачене обмеження щодо часу встановлення інвалідності - не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби:
«... або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві».
Згідно правилам морфології - сполучник «або» належить до сурядних сполучників, шо поєднують однорідні члени речення і прості речення у складному, які незалежні одне від одного.
Отже, пункт 6 частини 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» передбачає дві незалежні одна від одної підстави для призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності з двох відмінних та незалежних одна від одної причин:
1) внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва);
2) внаслідок захворювання або нещасного випадку.
Для другого випадку законодавцем передбачені більш жорсткі умови - обмеження у часі встановлення інвалідності (не пізніше ніж через гри місяці після звільнення із служби).
Таким чином, за умовами наведеної норми Закону, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби.
Тому, посилання відповідача на те, що позивач не має права на отримання грошової допомоги, оскільки інвалідність настала після спливу трьох місяців з дня звільнення та сплив трирічний строк з дня виникнення права позивача на реалізацію такого права не є обґрунтованим, та не могло бути підставою відмови призначенні одноразової грошової допомоги.
Стосовно неподання позивачем документу, що свідчить про причини та обставини поранення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 9. ст. 16-3 зазначеного Закону, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 11. Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
1) заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
2) довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
1) постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
2) документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
3) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
4) документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
П. 4.7. Наказ Міноборони України від 14.08.2014 № 530 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі Наказ МОУ № 530 від 14.08.14) визначає, що у разі захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) в період проходження військової служби військовослужбовець направляється на медичний огляд до ВЛК для визначення ступеня його придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.
Рішення ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовця оформлюється зокрема витягом з протоколу засідання ВЛК.
Після проходження ВЛК у разі звернення військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я оформляє необхідні документи на МСЕК для встановлення йому групи інвалідності та (або) відсотка втрати працездатності.
Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
У разі настання інвалідності подаються такі документи:
1) висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом (додаток 13);
2) заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12);
3) копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв'язку інвалідності;
4) копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва);
5) витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка);
6) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я, по батькові та місце реєстрації;
7) копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копія сторінки паспорта з такою відміткою);
8) копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до п. 4.8. зазначеного Положення, висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджене наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
За наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва)( п. 21.21).
Розшук архівних документів, необхідних для вирішення питання про причинний зв'язок захворювань (поранень) колишніх військовослужбовців, проводять військові комісаріати. Штатні ВЛК також проводять розшук додаткових документів та надають консультації з питань визначення причинного зв'язку захворювань (поранень) у колишніх військовослужбовців. (п. 21.22).
З приводу тверджень відповідача щодо ненадання позивачем документу про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження як підстави для відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу первинно встановлено інвалідність - 3 групу - з 14.03.2017 року з причин поранення, контузії, захворювання, ТАК, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, строк дії до 14.03.2018 року.
Зазначену довідку видано Обласною Медико-санітарною експертною комісією на підставі витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, в якому значиться висновок « Поранення (Контузія) та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії». Зазначений протокол складений з урахуванням висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2339/ж від 20.09.2016 року Київського міського клінічного бюро СМЕ.
Зміст витягу з протоколу № 4021 від 20.09.2016 року засідання Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України свідчить про те, що в позивача дійсно мало місце поранення, (контузія), яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби позивачем при перебуванні в країнах, де велися військові дії.
Зазначені документи не відкликані, не відмінені та не скасовані, неправомірними не визнані.
Інвалідність позивачу встановлена у зв'язку з пораненням, контузією і захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.
ЦВЛК МО України при проведенні безпосереднього огляду позивача встановила причинний зв'язок його поранення (контузії), з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу № 4021 від 20 вересня 2016 року.
Таким чином, оскільки обов'язок щодо оформлення, розшуку та подання документів на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), в Департамент фінансів Міністерства оборони України покладено на обласного військового комісара за місцем проживання цих осіб, у позивача відсутній обов'язок щодо надання таких документів.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивача було звільнено з військової служби в запас. Жодних відомостей щодо звільнення позивача у зв'язку з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, або відомостей що особою було вчинено такі правопорушення, або про вчинення неправомірних у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або щодо навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, які на час проходження позивачем військової служби були кримінально караними діяннями, матеріали справи, в тому числі архівні довідки, не містять.
Відповідачем на підтвердження наявності таких обставин доказів не надано.
З огляду на вищевикладене, в суду не має підстав вважати довідку Обласної МСЕК та протокол Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України такими, що не відповідають дійсності.
Наказом Міноборони України від 14.08.2014 № 530 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" чітко визначено, що копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, подається на особу, що звертається за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок поранення (контузії), виключно у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Суд зазначає, що щодо категорії осіб, до якої належить позивач, ані при встановлені причинного зв'язку поранення ( контузії, травми або каліцтва), ані для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги надання документу про причини та обставини поранення (контузії. травми або каліцтва) відповідно до законодавства не вимагається.
За таких обставин витребування від позивача документа про обставини поранення, контузії суперечить приписам вищевказаних нормативних актів та є противоправним.
Стосовно повноважень відповідача, Харківського обласного військового комісаріату, щодо направлення висновку про призначення одноразової грошової допомоги та повноважень відповідача - Міністерством оборони України, щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.7 Наказу МОУ № 530 від 14.08.14 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
Відповідно до п.12. Порядку № 975 - призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Пунктом 13 зазначеного Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Стосовно повноважень Міністерства оборони щодо вирішення питань про призначення одноразової грошової допомоги позивачу суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» - прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.
У відповідності до п. п. 1,2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України» органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української PCP, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Згідно п. 2 постанови Кабінету міністрів України від 02.01.1992 р. № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» з наступними змінами - Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Тобто, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992 році став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.
До матеріалів справи позивачем подано копію військового квитку, в якому в графі звільнений зокрема зазначено, «Звільнений в запас Наказом МО СРСР № 206 від 27.09.86 року».
З зазначених матеріалів вбачається, що позивач був звільнений в запас саме Міністерством оборони СРСР, а відтак і розрахунок позивача під час звільнення здійснювало Міністерство оборони СРСР.
При цьому суд також зазначає, що прикордонні війська були виведені з-під керівництва Збройних Сил у 1989 році, тобто після звільнення позивача в запас.
Відповідно до п. 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р. особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Відтак, зважаючи, що позивач проходив службу у прикордонних військах, які на той час були частиною Збройних Сил СРСР, та були підпорядковані й знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, та в силу ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 року № 975, - обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому групи інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.
Відповідно до а. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Проте, в даному випадку відповідачу, Міністерству оборони України, законом надано дискреційні повноваження щодо прийняття рішень про призначення одноразової грошової допомоги, або про відмову в призначення такої грошової допомоги.
У справі, що розглядається відповідач, Міністерство оборони України, реалізуючи дискреційні повноваження прийняв рішення про відмову позивачу в призначення одноразової грошової допомоги.
В ході розгляду справи судом було встановлено безпідставність та протиправність вказаного рішення. Інших підстав для відмови позивачу в призначення одноразової грошової допомоги відповідачами не наведено.
Запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суди зобов'язані відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
При цьому судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.
Відтак, щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу, суд зазначає, що задоволення вказаної вимоги у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки позивачем були виконані всі можливі умови визначені законом для прийняття позитивного рішення відповідачем, а відповідач в даному випадку вже скористався своїм правом діяти на власний розсуд.
Таким чином, суд, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги позивача щодо встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Застосування наведеної норми є прерогативою суду, та передбачає право діяти на власний розсуд.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів існування у владного суб'єкта наміру допускати порушення закону у процедурі перерахунку та виплати пенсії. З огляду на зазначені обставини та норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 139, 241-247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» оформлене пунктом 25 протоколу № 102 від 12.10.2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно направити висновок про призначення одноразової грошової допомоги щодо ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України разом з відповідними документами.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 .
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Державного бюджету України (одержувач коштів УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова, Код за ЄДРПОУ: 37999628, банк одержувача: ГУДКCУ в Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011, код класифікації доходів бюджету: 22030101) за рахунок бюджетних асигнувань суми належного до сплати судового збору у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) до Державного бюджету України (одержувач коштів УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова, Код за ЄДРПОУ: 37999628, банк одержувача: ГУДКCУ в Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011, код класифікації доходів бюджету: 22030101) за рахунок бюджетних асигнувань суми належного до сплати судового збору у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Суддя Кухар М.Д.