про закриття провадження у справі
20 грудня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/664/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брезіної Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Косменко Х.В.,
представника позивача не з'явився,
відповідача Ліпінського В.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора - начальника відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, речових прав на нерухоме майно Сокирянської районної державної адміністрації Ліпінського Віктора Станіславовича про визнання протиправною бездіяльності,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправною бездіяльність державного реєстратора - начальника відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, речових прав на нерухоме майно Сокирянської районної державної адміністрації Ліпінського Віктора Станіславовича по ухиленню від прийняття рішення державного реєстратора по поданих представником позивача 13.02.2018 р. та 26.03.2018 р. заявах про зняття обтяження з невизначеного майна, окремого майна, належного ОСОБА_2, встановленого записом у Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 6835439, внесеного 21.03.2008 р. Сокирянською районною державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н від 30.11.1989 р. радгоспу "Більшовик" за реєстром (архівний номер: " 2000412CHERNOTSY6, архівна дата 11.07.2000, № реєстру: 107440-952, внутр. №0301В82С28F13В313Е57, комментарий: 19-134).
Ухвалою суду від 07.08.2018 р. відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.
В підготовче засідання 20.12.2018 р. з'явився відповідач. Позивач не з'явився, належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що позов ОСОБА_3 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідач не заперечував проти закриття провадження у справі.
Розглянувши питання про закриття провадження у справі, перевіривши матеріали справи та заслухавши думку відповідача, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність державного реєстратора по ухиленню від прийняття рішення по поданих представником позивача 13.02.2018 р. та 26.03.2018 р. заявах про зняття обтяження, окремого майна, належного ОСОБА_2
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 21.03.2008 р. внесено запис обтяження №25122543 та №25122525 про заборону на окреме нерухоме майно ОСОБА_3 на підставі повідомлення Родгоспу «Більшовик». (а.с. 13-16).
З вказаного слідує, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи спірне рішення про державну реєстрацію обтяження, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті відповідачем рішення про державну реєстрацію обтяжень на окреме майно ОСОБА_3 стосувалось реєстрації прав Родгоспу «Більшовик», а не позивача.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Водночас, за правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства. Цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації обтяження на майно позивача має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на визначене майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, а тому такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження дій відповідача пов'язаних із прийняттям та скасуванням рішенню про накладення обтяжень безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо майна з особами, які не заперечують законності дій державного реєстратора з реєстрації за ними права власності. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 04.09.2018 у справі N 823/2042/16.
Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У зв'язку із зазначеним вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 5 , 19, 183, 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Закрити провадження в адміністративній справі.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвалу в повному обсязі складено 26 грудня 2018 р.
Суддя Т.М. Брезіна