28 грудня 2018 р. Справа №480/4183/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач), в якій просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що він звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населених пунктів. Проте, листом від 24.10.2018 відповідач відмовив у затвердженні вказаного проекту з підстав, які не передбачені законодавством.
20.11.2018 відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2014 року № 333-р, від 22.09.2016 № 688-р, рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 № 2/1 та відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р, передбачається розширення повноважень органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками, за межами населених пунктів.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» Головне управління має забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з ОТГ (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Таким чином, Головне управління під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування, яка базується на принципі колегіальності.
На запит Головного управління Держгеокадастру колегіальної обґрунтованої та мотивованої відповіді щодо погодження або непогодження зазначеного землевідведення Нижньосироватська сільська об'єднана територіальна громада не надала.
Також, відповідач звертає увагу на те, що позивачем заявлено єдину вимогу про зобов'язання затвердити проект землеустрою, при цьому відмова, викладена у листі від 24.10.2018, є чинною та позивачем не оскаржується, отже позовні вимоги є передчасними.
Крім того, у відзиві зауважується, що повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, за своєю правовою природою є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 28.11.2017 № 18-8585/16-17СГ зі змінами внесеними наказом від 17.01.2018 №18-122/1618СГ, ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населених пунктів (а.с. 13).
08.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населених пунктів (а.с. 33).
Головне управління Держгеокадастру у Сумській області листом від 24.10.2018 № Л-12957-4807/21-18 повідомило заявника про те, що при розгляді наданих матеріалів було встановлено, що територія Нижньосироватської сільської ради входить до складу Верхньосироватської сільської об'єднаної територіальної громади. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2014 року № 333-р, від 22.09.2016 № 688-р, рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 № 2/1 та відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р, передбачається розширення повноважень органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками, за межами населених пунктів. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» Головне управління має забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з ОТГ (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Відповідно до статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні здійснюється окрім іншого на принципі колегіальності. Колегіальність - принцип управління, при якому керівництво здійснюється не одноособово, а групою осіб, що мають рівні права й обов'язки у розв'язанні питань, віднесених до їхньої компетенції. Таким чином, Головне управління під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування яка базується на принципі колегіальності. На запит Головного управління Держгеокадастру колегіальної колегіальної обґрунтованої та мотивованої відповіді щодо погодження або непогодження зазначеного землевідведення Нижньосироватська сільська об'єднана територіальна громада не надала (а.с. 33).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно із ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 ЗК України).
Згідно із ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Відповідно до ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Аналіз наведених положень Земельного кодексу України свідчить, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають погодженню у порядку статті 186-1 Земельного кодексу України (а в разі необхідності - обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації), після чого відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) зобов'язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або відмовити у затвердженні проекту землеустрою у разі невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: - завдання на розроблення проекту землеустрою; - пояснювальну записку; - копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); - рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); - письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; - довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; - матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); - відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); - копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; - розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); - розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); - акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); - акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); - перелік обмежень у використанні земельних ділянок; - викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); - кадастровий план земельної ділянки; - матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); - матеріали погодження проекту землеустрою.
З матеріалів справи встановлено, що проект землеустрою, який надавався позивачем на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, містив наступні матеріали: пояснювальна записка, заява на виконання робіт, завдання на виконання робіт, копія заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, наказ Головного управління Держтеокадаетру у Сумській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», копія паспорту та ідентифікаційного номеру, довідка з державної статистичної звітності про наявність земель, викопіювання з плану земель Нижньосироватської сільської ради, інформація про ґрунтовий покрив земельної ділянки, перелік обмежень прав на земельну ділянку, копія Виписки координат та висот пунктів ДГМ, схема тахеометричного ходу, журнал тахеометричних вимірювань, відомість вирахування тахеометричних ходів, відомість обчислення площі земельної ділянки, графічні матеріали, схема поділу земельної ділянки, план відведення земельної ділянки, кадастрові плани, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість), креслення перенесення меж земельної ділянки, акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, список межових знаків, кроки межових знаків, матеріали погодження проекту землеустрою (а.с. 52-99).
Дослідивши вищевказані матеріали проекту землеустрою, суд приходить до висновку, що останні за своїм переліком та змістом відповідають вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій».
Крім того, суд звертає увагу на те, що вищезазначений проект землеустрою належним чином погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а саме висновком експерта державної експертизи від 20.08.2018 № 1048 (а.с. 94-95).
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що Головне управління під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування, водночас Нижньосироватська сільська об'єднана територіальна громада не надала погодження на відведення земельної ділянки позивачу.
Суд зауважує, що вказана підстава незатвердження проекту землеустрою не передбачена чинним законодавством.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що лист від 24.10.2018 № Л-12957-4807/21-18 лише повідомляє позивача про необхідність врахування позиції органу місцевого самоврядування щодо відведення земельних ділянок у власність, однак він не містить мотивованого, обґрунтованого рішення з посиланням на норми законодавства стосовно затвердження проекту землеустрою чи відмови у його затвердженні.
Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не розглянуло заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та не прийняло обґрунтованого рішення у відповідності до вимог ст. 118 Земельного кодексу України.
Отже, лист відповідача від 24.10.2018 № Л-12957-4807/21-18 не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 в зв'язку із тим, що вказані вимоги є передчасними, оскільки відсутнє рішення відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Водночас, відповідь, викладена у листі відповідача від 24.10.2018 № Л-12957-4807/21-18, є бездіяльністю, оскільки вищезазначеними нормами права не закріплено за суб'єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 ч. 4 ст. 245 КАС України).
Отже, з метою повного та належного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.10.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути вказану заяву та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області судові витрати в розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.10.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, ідентифікаційний код 39765885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (42356, Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Харитоненка, 39, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 08.10.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки наданої судом.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, ідентифікаційний код 39765885) на користь ОСОБА_1 (42356, Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Харитоненка, 39, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко