справа №1340/4579/18
про закриття провадження у справі
26 грудня 2018 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,
позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника третьої особи ОСОБА_5,
під час розгляду у підготовчому засіданні в м. Львові адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного реєстратора ОСОБА_6, Східницької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення у формі наказу Міністерства юстиції України від 19.07.2018 року №2497/7 «Про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 від 25.05.2018 року».
В позовній заяві позивач зазначає, що винесене державним реєстратором Східницької селищної ради м.Борислав Львівської області рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39477670 від 02.02.2018 року та внесення запису про право власності Східницької селищної ради м.Борислав Львівської області порушує права та інтереси позивача. Вважає неправомірною відмову Міністерства юстиції України у розгляді скарги ОСОБА_1
Ухвалою від 08.10.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 08.11.2018 року
08.11.2018 року підготовче засідання відкладено на 04.12.2018 року.
04.12.2018 року протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного реєстратора ОСОБА_6, Східницьку селищну раду та відкладено підготовче засідання на 26.12.2018 року.
26.12.2018 року судом поставлено на обговорення питання щодо підсудності спору адміністративному суду.
Позивач та представник позивача у підготовчому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, зазначили, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Представники відповідача та представник третьої особи у підготовчому засіданні просили провадження у справі закрити у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача та представника третьої особи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративною справою відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно правовий спір згідно з п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, в спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
У постанові Верховного Суду від 12.07.2018 у справі №296/7213/14-а зазначено, що не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Верховний Суд у низці постанов висловив правову позицію, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб'єктів владних повноважень.
Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.1 ч.1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що позивач оскаржує рішення у формі наказу Міністерства юстиції України від 19.07.2018 року №2497/7 «Про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 від 25.05.2018 року» на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлову будівлю загальною площею 86,8 кв.м. за адресою: Львівська область, м.Борислав, смт.Східниця, вул.Промислова, 27-А.
Позивач зазначає, що являється співвласником квартири АДРЕСА_1. На підставі рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради народних депутатів від 07.09.1995 року №509 двоквартирний будинок №27 по вул.Промислова смт.Східниця м.Борислав Львівської області знято з балансу, вся документація передана співвласникам. Даний будинок згідно поверхового плану від 30.12.1958 року складається з двох квартир та нежитлового приміщення (гаражу).
Судом встановлено, що державним реєстратором Східницької селищної ради м.Борислав Львівської області ОСОБА_6 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39477670 від 02.02.2018 року внесено запис про право власності №24644726 згідно якого за Східницькою селищною радою міста Борислава Львівської області зареєстровано право комунальної власності на нежитлову будівлю загальною площею 86,8 кв.м. за адресою: Львівська область, м.Борислав, смт.Східниця, вул.Промислова, 27-А.
Реєстрація права власності на дане нежитлове приміщення за Східницькою селищною радою м.Борислав Львівської області на переконання позивача порушує права співвласників будинку №27 смт.Східниця, вул.Промислова, 27-А, одним з яких є ОСОБА_1
Отже, між ОСОБА_1 та Східницькою селищною радою наявний спір про право на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м.Борислав, смт.Східниця, вул.Промислова, 27-А.
Позивач у даній справі звернувся до суду як особа, право власності якої порушено рішенням державного реєстратора Східницької селищної ради м.Борислав Львівської області ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39477670 від 02.02.2018 року, а скарга до Міністерства юстиції України подана саме на вказане рішення.
Позивач не оскаржує рішення відповідача з підстав не дотримання процедури розгляду питання та прийняття рішення.
При розгляду зазначеного спору належить з'ясовувати наявність у позивача цивільного права на частку у майні, оскільки у задоволенні скарги відмовлено у зв'язку з тим, що така подана особою, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття рішення.
Таким чином, судовий розгляд спору ініційовано позивачем з метою захисту його права як власника майна, що вказує на приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №1512/2-а-151/11.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Постановою від 17 лютого 2015 року у справі №21-551а14, Верховний Суд України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформленні відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, що склалися між сторонами в даній справі, є цивільно-правовими, а відтак не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в даному випадку наявний спір про право цивільне, а тому має вирішуватись судом за правилами цивільного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд закриває провадження у справі.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 239 КАС України).
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд згідно з ч.1 ст.239 КАС України повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Суд роз'яснює заявнику, що поданий ним позов має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.183, 238, 239, 241, 248, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження у справі №1340/4579/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного реєстратора ОСОБА_6, Східницької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали складено 28.12.2018 року.
Суддя Крутько О.В.