Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 289/2005/18
Провадження № 1-кп/280/338/18
Іменем України
28 грудня 2018 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коростишів кримінальне провадження №12018060280000408 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Радомишль Житомирської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого, який має на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 22 липня 2018 року близько 12 години 00 хвилин знаходився у приміщенні однієї з кімнат свого будинку по АДРЕСА_1 . У ході раптово виниклого побутового конфлікту зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень своїй малолітній доньці ОСОБА_7 , ОСОБА_5 умисно завдав удару долонею в область правого плеча та двічі вдарив ременем в область спини ОСОБА_7 , у результаті чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини правого плеча, які відносяться до середнього ступеню тяжкості, що потягло тривалий розлад здоров'я.
Суд розглядає кримінальне провадження у межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у висунутому обвинуваченні за ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, пояснив суду, що дійсно, за обставин, зазначених в обвинувальному акті, скоїв інкриміноване діяння, а саме, влітку 2018 року прийшов додому на обідню перерву, почув як плаче молодша донька, запитав у доньки ОСОБА_8 що трапилося, на що остання відповіла, що молодша донька не хоче їсти, однак він зрозумів, що вона вдарила її. Тоді він ударив її й вона впала, відштовхнув від дитини, потім ударив рукою в плече, вона впала, потім два рази ременем по сідницях.
Законний представник потерпілого ОСОБА_9 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.
Обвинувачений, прокурор не заперечували фактичні обставини кримінального провадження і не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження, і немає сумнівів у добровільності й істинності їх позиції. Учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. У зв'язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, сукупність наведених і оцінених судом доказів, дозволяє суду прийти до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 доведена і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисні дії, які виразились у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України є злочином середньої тяжкості, ОСОБА_5 не працює, не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення та активне сприяння розкриттю злочину є обставинами, які пом'якшують покарання. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Відповідно до досудової доповіді Радомишльського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області від 26.12.2018 обвинувачений має середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, середній рівень небезпеки для суспільства та середній ризик шкоди життю та здоров'ю інших осіб, уповноважений орган з питань пробації вважає, що обвинувачений має можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі та не становить небезпеку для суспільства.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, наслідки, що наступили від вчиненого, позицію законного представника потерпілої і вважає, що його виправлення, попередження з його боку здійснення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання можливо без ізоляції від суспільства, останньому слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції статей Кримінального Закону із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
На думку суду, застосування звільнення від покарання з випробуванням у даному випадку, є більш дієвим заходом впливу на обвинуваченого, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_5 та запобігання вчинення останнім нових злочинів.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у кримінальному провадженні не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадження не заявлений.
Арешт у кримінальному провадженні не накладався, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 50, 65, 75, 76 КК України, ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді обмеження волі на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, встановити іспитовий строк терміном 2 (два) роки, в період якого, відповідно до ст.76 КК України зобов'язати його періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1