справа № 813/59/18
про закриття провадження у справі
17 грудня 2018 року
зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,
представника позивача ОСОБА_1,
представників третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у судовому засіданні питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, виконавчого комітету Самбірської міської ради, житлово-будівельного кооперативу “Меблевик”, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про скасування реєстрації декларації, -
03.01.2018 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_5 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перевірки достовірності даних, внесених до декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 13.09.2011 та скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану та видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 13.09.2011 за №ЛВ 14311040775.
Ухвалою від 01.03.2018 суд залучив третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Самбірської міської ради та житлово- будівельний кооператив «Меблевик».
Ухвалою від 04.06.2018 суд за клопотанням представника позивача залишив позов без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області по перевірці достовірності даних, внесених до декларації про готовність об'єкта до експлуатації 13.09.2011.
Ухвалою від 02.10.2018 суд залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.
В судовому засіданні суд поставив на обговорення питання про закриття провадження у справі, оскільки позов спрямований на захист порушеного, на думку позивача, права на отримання квартири, тобто житлових прав, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник позивача у судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечила з тих підстав, що нею оскаржується реєстрація декларації з підстав встановлення судовим рішенням факту внесення завідомо неправдивих відомостей до декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Тому, вважає, що справу необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.
Представники третіх осіб в судовому засіданні питання щодо закриття провадження у справі підтримали, зазначили, що спір у справі носить цивільно-правовий характер, і крім того, позивач не є учасником спірних публічно - правових відносин щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Розглянувши питання про закриття провадження у справі, заслухавши пояснення представника позивача та представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі необхідно закрити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
За змістом наведених приписів участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд повинен з'ясовувати, у зв'язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Суд встановив, що ОСОБА_5 звертаючись до адміністративного суду з позовом про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована та видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 13.09.2011 за №ЛВ 14311040775, обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що до декларації про готовність об'єкта до експлуатації серії ЛВ № 14311040775, виданої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 13.09.2011 головою кооперативу ОСОБА_4 внесено неправдиві відомості, а також з огляду на невиконання ЖБК «Меблевик» судових рішень у справах № 452/2986/13-цц та №452/2469/16-ц має всі підстави побоюватися не отримати належну їй квартиру, а тому вважає, що реєстрацію декларації потрібно скасувати.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01.08.2014 у справі №452/2156/14-к звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 Кримінального кодексу України, у зв'язку з дійовим каяттям.
Відповідно до рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12.12.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.05.2017 визнано протиправною бездіяльність ЖБК «Меблевик» щодо подання рішення загальних зборів ЖБК «Меблевик» у виконавчий комітет Самбірської міської ради про прийняття ОСОБА_5 у члени ЖБК «Меблевик», включення її до контрольного списку цього кооперативу для забезпечення її 2- кімнатною квартирою; зобов'язано ЖБК «Меблевик» подати до виконавчого комітету Самбірської міської ради для затвердження рішення загальних зборів ЖБК «Меблевик» про прийняття ОСОБА_5 у члени ЖБК «Меблевик», включення її до контрольного списку кооперативу для забезпечення квартирою та забезпечення її 2-кімнатною квартирою.
Постановою Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №452/2469/16-ц скасовано рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області та ухвалу Апеляційного суду Львівської області у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ЖБК «Меблевик» забезпечити ОСОБА_5 2-кімнатною квартирою та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін.
Таким чином, в порядку цивільного судочинства визнано право позивача на членство в ЖБК «Меблевик», а також її право на включення до контрольного списку членів ЖБК «Меблевик». Разом з цим, у вказаній постанові вказано на передчасність висновків про необхідність забезпечення позивача 2-кімнатною квартирою з переважним правом на одержання жилого приміщення перед всіма іншими категоріями черговиків.
З огляду на встановлені обставини та характер спірних правовідносин у справі, суд вважає, що позов ОСОБА_5 спрямований на захист порушених, на її думку, прав на отримання квартири, тобто житлових прав.
За правилами ч.1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Таким чином, захист житлових прав позивача повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Враховуючи наведені норми, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Як вже встановив суд, ОСОБА_5 оспорює рішення відповідача про реєстрацію декларацію, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.
При цьому, ОСОБА_5 просить скасувати реєстрацію декларації, учасником публічно- правових відносин щодо реєстрації якої, вона не була та реєстрація якої не породжує для неї будь-яких прав чи обов'язків.
Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.
Суд також встановив, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на підставі, зокрема, оскарженої декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрували право власності на квартири в житловому будинку кооперативу в м. Самборі по вул. Чорновола, 37-а Львівської області, що підтверджується відповідними інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У зв'язку з реєстрацією права власності на квартири третіми особами, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, рішення відповідача у формі реєстрації декларації вичерпало свою дію шляхом виконання.
Суд в контексті питання про закриття провадження у справі звертає увагу на те, що такий спосіб захисту порушеного права як визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень, не є універсальним і його застосування є можливим у двох випадках: коли може бути відновлене становище, яке існувало до видання акта, або коли за відсутності цієї можливості вимога про визнання незаконним акта суб'єкта владних повноважень поєднана з вимогою про відшкодування майнової та моральної шкоди. Оскільки відновлення того становища, яке існувало до здійснення реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації в обраний позивачем спосіб є неможливим, а позивач вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди не ставить, тому вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 №3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21.02.1975, заява № 4451/70 § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatisрішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17.01.2012, заява № 36760/06, § 230).
Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у п.24 рішення від 20.07.2006 у справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначив, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “судом, встановленим законом” у п.1 ст.6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Аналогічний висновок викладений у постановах ОСОБА_13 Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №815/1568/16, від 20.09.2018 у справі №813/1076/17, від 30.10.2108 у справі №813/3685/14.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вказане зумовлює висновок суду про закриття провадження у справі.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається позивачу у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Згідно з ч.2 ст. 238 КАС України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.
Позивач за подання позовної заяви сплатила судовий збір в сумі 1280 грн. Таким чином, з бюджету на користь позивача необхідно повернути судовий збір в сумі 1280 грн.
Керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 283 КАС України, суд -
провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, виконавчого комітету Самбірської міської ради, житлово-будівельного кооперативу “Меблевик”, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про скасування реєстрації декларації закрити.
Роз'яснити позивачу, що справа підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Повернути з державного бюджету на користь ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений судовий збір в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена і підписана 26.12.2018.
Суддя А.Г. Гулик