справа №1340/4875/18
20 грудня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.,
секретар судового засідання Фуртак А.В.,
за участі:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.04.2018 року №0490124-1310-1305 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за податковий період 2017 рік - 900,56 грн.
Посилається на те, що відповідачем протиправно визначено їй суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, оскільки згідно п.3.2.6 ухвали Львівської міської ради від 14.07.2011 року №664 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», квартира АДРЕСА_1 площею 102,2 кв.м. не є об'єктом оподаткування, так як належить особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи у районах проведення антитерористичної операції, а саме - ОСОБА_3. Крім того, вказала, що позивач не володіє цією квартирою, адже така є спільною сумісною власністю і не поділена в натурі. У зв'язку із цим, вважає, що жодних правових підстав прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 19.04.2018 року №0490124-1310-1305 не було. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та наданих суду поясненнях, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником квартири за адресою: вул.Княгині Ольги, 5з/37 у м.Львові, загальною площею 48,1 кв.м., та співвласником квартири за адресою: вул.Княгині Ольги, 5а/2 у м.Львові, загальною площею 102,2 кв.м. (право власності - спільна сумісна, частка власності - не виділена). На підставі вказаної інформації відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.04.2018 року №0490124-1310-1305 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік на суму 900,56 грн. Також, зазначив, що співвласники квартири за адресою: вул.Княгині Ольги, 5а/2 у м.Львові, загальною площею 102,2 кв.м., не повідомляли контролюючий орган про визначення за їх згодою платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звернувшись з письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості, та не представляли жодних документів для надання пільги. А тому, покликаючись на правомірність спірного рішення та наявність підстав для його прийняття, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих суду поясненнях.
Ухвалою судді від 22.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді від 06.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як видно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, позивач є співвласником квартири за адресою: вул.Кн.Ольги, 5а/2, м.Львів (загальна площа - 102,2 кв.м., власність - спільна сумісна, частка власності - 1/1) та власником квартири за адресою: вул.Кн.Ольги, 5з/37, м.Львів (загальна площа - 48,1 кв.м., власність - приватна, розмір частки - 1).
19.04.2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області, згідно з підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до підп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №0490124-1310-1305, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за податковий період 2017 рік - 900,56 грн.
Позивач скористалась правом адміністративного оскарження, однак за наслідками такого названий акт індивідуальної дії рішенням Державної фіскальної служби України від 31.01.2018 року залишено без змін.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у відповідача, як стверджує позивач, були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення. Вважаючи у зв'язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Питання щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано ст.266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до підп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України визначено платників вказаного вище податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Згідно підп.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підп.підп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пунктом 266.4 ст.266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку.
Так, згідно підп.1 цього пункту, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
За змістом підп.підп.266.4.2, 266.4.3 п.266.4 ст.266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Порядок обчислення податку визначено у п.266.7 ст.266 ПК України, відповідно до підп.266.7.1 якого обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема: б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.
Суд враховує, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за Податковим кодексом України є місцевим податком. Особливістю місцевих податків є те, що вони не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Суд встановив, що на виконання вимог податкового законодавства ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2011 року №664 затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Положення №664), згідно п.3.2.6 якого не є об'єктом оподаткування об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що належать особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо у районах проведення антитерористичної операції, а також: дружинам (чоловікам) цих осіб.
Норми цього Положення є обов'язковими для дотримання фізичними та юридичними особами - власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, контролюючими органами, а також органами державної реєстрації прав на нерухоме майно (п.1.5 Положення №664).
Таким чином, відповідно до п 3.2.6 Положення №664, від оподаткування звільнено як частки, так і сам об'єкт житлової нерухомості.
Матеріалами справи підтверджено та й не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні, що квартира за адресою: вул.Кн.Ольги, 5а/2, м.Львів, загальною площею 102,2 кв.м., належить, серед інших, особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо у районах проведення антитерористичної операції - ОСОБА_3. Вказане підтверджується копіями посвідчення серії МВ №035530 від 22.07.2015 року та довідки №236/34/03-2016 від 04.04.2016 року про його безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд приходить висновку, що зазначена квартира не може бути базою нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Крім того, в силу вимог підп.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України, платником податку є кожен із співвласників нерухомості, лише якщо нерухомість перебуває у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб і поділена між ними в натурі. Якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
У даному ж випадку, спірна квартира перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і не поділена між ними в натурі. Однак, як встановив суд, у порушення вимог вказаної статті кожен із співвласників квартири №2 на вул.Кн.Ольги, 5а у м.Львові отримав аналогічне податкове повідомлення-рішення. Вказане не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.
При цьому, на спростування доводів відповідача, суд звертає увагу, що приписами ст.266 ПК України не передбачено імперативного обов'язку платника податку звертатися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
Зазначене, з огляду на положення підп.266.7.3 ст.266.7 ст.266 ПК України, є правом платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, позивач є також власником квартири за адресою: вул.Кн.Ольги, 5з/37, м.Львів (загальна площа - 48,1 кв.м., власність - приватна, розмір частки - 1).
Враховуючи те, що один з об'єктів житлової нерухомості не підлягає оподаткуванню та вимоги підп.266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, суд вважає, що рішення відповідача від 19.04.2018 року №0490124-1310-1305 про обчислення суми податку з об'єкта житлової нерухомості - квартири №37 на вул.Княгині Ольги, 5з - є неправомірним, оскільки загальна площа цієї квартири менша 60 кв.м.
Більше того, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі наявних у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, зменшеної відповідно до підп.підп.«а» або «б» підп.266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, а не щодо кожної (площі) окремо, як це зроблено відповідачем.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.04.2018 року №0490124-1310-1305 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за податковий період 2017 рік - 900,56 грн не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, наведеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, так як прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Проте, всупереч наведеним вимогам процесуального закону, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів та не довів наявність підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.04.2018 року №0490124-1310-1305.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 205, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 19.04.2018 року №0490124-1310-1305 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ: 39462700) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення суду буде складено до 02.01.2019 року.
Суддя Ланкевич А.З.
Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 28.12.2018 року.