12.2
Іменем України
20 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1853/17
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,
за участю
секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,
без участі представників сторін,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,
06 грудня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 11.08.1997 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та в період з 07.11.2015 по 29.09.2017 проходив службу в Національній поліції України.
29.09.2017 наказом відповідача від 29.09.2017 № 688 о/с позивача, майора поліції оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліції» (через хворобу).
Згідно з інформацією, зазначеною в довідці від 31.10.2017 № А-10480 ГУНП в Луганській області, позивач в період з 19.07.2014 по 07.11.2015 та у період з 07.11.2015 по 29.09.2017 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області.
В період з 07.11.2015 по 20.01.2016 позивач проходив службу у відповідача на посаді старшого оперуповноваженого Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області. Позивач зазначає, що за цей період відповідачем грошова винагорода виплачена не була.
Відповідно до довідки ГУНП в Луганській області від 24.11.2017 № 1042/111/22-2017 про грошове забезпечення та від 24.11.2017 № 1043/11/22-2017 про винагороду за участь в АТО позивачем встановлено, що за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 грошова винагорода за участь в АТО не нарахована та не виплачена.
На підставі вищевикладеного просив стягнути з відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100% грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року у загальному розмірі 13482,59 грн.
Від представника відповідача 20 грудня 2017 року надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 35-38), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог позивача з таких підстав.
Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та наказ Міністерства Оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» регламентували порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам та не поширювались на поліцейських. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 розповсюджується саме на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів. Відповідно до статті 80 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію» види спеціальних звань поліцейських розділені на три категорії, а саме, молодшого, середнього, вищого складу поліції. Поняття особи рядового та начальницького складу міститься в Положенні про проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС, яке, в свою чергу, регламентувало порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (міліціонерів) та не яким чином не застосовується до поліцейських. В лавах поліції відсутні спеціальні звання саме осіб рядового та начальницького складу, а тому посилання позивача на той факт, що постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 поширюється на поліцейських, є хибною. Кабінетом Міністрів України не вносилось будь-яких змін до постанови від 31.01.2015 № 24 у зв'язку з прийняттям Закону України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію».
У разі, якщо суд дійде до висновку, що на позивача розповсюджується дія постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24, необхідно встановити обставини, чи відповідає позивач у сукупності вимогам, визначеним у пункті 5 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49: залучений до проведення АТО; перебуває у підпорядкуванні (виконує завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебуває у районі проведення АТО. За твердженням представника відповідача, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 встановлено виплату грошової винагороди.
Також відповідач звернув увагу суду, що відповідно до Положення про Головне управління Національної поліції в Луганській області, затвердженого наказом Голови Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 29, Головне управління фінансується за рахунок Державного бюджету України, однак відповідач фінансування на виплати винагороди в спірний період не отримував. В свою чергу, порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції саме поліцейським передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 259 затверджена Інструкція про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій. Зазначений наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування та повинен застосовуватись з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських». Порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції в період з 07 листопада 2015 року по 04 лютого 2016 року (дата опублікування постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38) для поліцейських був неврегульований. Виплата поліцейським винагороди за участь в АТО здійснюється з 04 лютого 2016 року. Тобто, заборгованість щодо виплати позивачу винагороди за участь в антитерористичній операції у відповідача відсутня.
З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою суду від 11 грудня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 19 грудня 2017 року о 09 год. 00 хв. (а.с. 1).
Ухвалою суду від 19.12.2017 вирішено подальший розгляд справи № 812/1853/17 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 27).
Ухвалою суду від 19.12.2017 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції до 27 грудня 2017 року до 10 год. 00 хв (а.с. 32).
Ухвалою суду від 27.12.2017 витребувано від Головного управління Національної поліції в Луганській області докази на підтвердження фактичної участі позивача у проведенні антитерористичної операції (відповідні накази Головного управління, рапорт керівника структурного підрозділу, де проходить службу позивач, журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки); рапорт керівника підрозділу, який виконував завдання), тощо (належним чином завірені копії - для долучення до матеріалів справи, оригінали - для огляду в судовому засіданні) та оголошено перерву в судовому засіданні до 24 січня 2018 року до 11 год. 00 хв. (а.с. 73-74).
Ухвалами суду від 24.01.2018, від 28.02.2018, від 16.03.2018, від 04.05.2018 було зупинено провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції до 28 лютого 2018 року (а.с. 89-90, 106, 117, 138).
Ухвалами суду від 28.02.2018, від 16.03.2018, від 04.05.2018, від 04.05.2018 поновлено провадження у справі (а.с. 100, 114, 137, 148).
В ході розгляду даної справи позивачем та представником відповідача подано також подавались такі заяви та були заявлені такі клопотання:
- позивачем: клопотання про витребування від Галузевий державний архів Міністерства оборони України архівний витяг (виписки) з наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центра при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 № 321, № 07.12.2015 № 341, від 12.10.2017 № 289 дск (а.с. 86), яке вирішено ухвалою суду від 24.01.2018 (а.с. 89-90).
- представником відповідача: клопотання про залишення позову без розгляду (а.с. 56-61), яке вирішено ухвалою суду від 20 грудня 2018 року.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд адміністративної справи у письмовому провадженні (а.с. 26, 151).
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 149), надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з частиною першою статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на положення статей 194, 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником бойових дій, у період з 11.08.1997 по 29.09.2017 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, про що свідчать посвідчення учасника бойових дій від 30.06.2015 серії МВ № 028241 та довідки заступника начальника УКЗ ГУНП в Луганській області підполковника поліції ОСОБА_2 (а.с. 9, 51, 110).
Згідно з інформацією, зазначеною в копіях витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97; від 17.11.2015 № 321; від 07.12.2015 № 341; від 12.10.2017 № 289 дск перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с. 39-50).
На підставі вищевказаних наказів ГУНП в Луганській області видано позивачу довідку від 31.10.2018 № А-10480 про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України про те, що він дійсно в період, зокрема, з 19.07.201 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 29.09.2017 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (а.с. 11).
Вищевикладена інформація кореспондується з архівним витягом від 16.02.2018 № 179/1/2145 наданим Галузевим державним архівом Міністерства оборони України (а.с. 98).
Відповідно до довідки ГУНП в Луганській області від 18.12.2017 № 1092/111/22-2017 про доходи позивача з 07.11.2015 по 31.01.2016 (а.с. 53) позивачу нараховане грошове забезпечення:
- за листопад в сумі 4860,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 2000,00 грн, оклад за спеціальним званням - 1600,00 грн, вислуга років - 1260,00 грн;
- за грудень 2015 року в сумі 5683,07 грн, у тому числі: посадовий оклад - 2338,71 грн, оклад за спеціальним званням - 1870,97 грн, вислуга років - 1473,39 грн;
- за січень 2016 року в сумі 5095,16 грн, у тому числі: посадовий оклад - 2096,77 грн, оклад за спеціальним званням - 1677,42 грн, вислуга років - 1320,97 грн.
Також за даними вказаної довідки встановлено, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період позивачу не нараховувалась.
Спірним питанням у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 10.01.2016.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - Постанова № 24) встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень (абзац 2 пункту 1 Постанови № 24).
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 24 винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до Постанови № 24 в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за безпосередню участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Пунктом 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 липня 2014 року № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» (далі - Наказ № 719) визначено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджені наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 (далі - Порядок № 49) військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 49).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
З системного аналізу вищевказаних норм, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у пункті 2 Постанови № 24, пункті 1 додатку № 1 до Постанови № 24, пункті 1 Наказу № 719, пункті 1 розділу ІІ Порядку № 49 можна дійти висновку, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода, яка обчислюється у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу правоохоронних органів брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.
Місцезнаходженням Головного управління Національної поліції в Луганській області є м. Сєвєродонецьк Луганської області, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20.11.2018 № НОМЕР_1 (а.с. 156-157).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі «Луганська область» перший пункт «Міста обласного значення» під номерами 8 та 13, зокрема, зазначено: м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада) та м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).
Таким чином, м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада) та м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області є населеними пунктами, на території яких з 14 квітня 2014 року здійснювалась та здійснюється по теперішній час антитерористична операція.
Відповідно до наказів першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97; від 17.11.2015 № 321; від 07.12.2015 № 341; від 12.10.2017 № 289дск з метою виконання службових (бойових) завдань позивач залучений та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 19.07.2014 по 07.11.2015 та у період з 07.11.2015 по 29.09.2017 (а.с. 39-50).
Довідкою від 31.10.2018 № А-10480 про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України про те, що він дійсно в період, зокрема, з 19.07.201 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 29.09.2017 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (а.с. 11).
Зазначеним спростовуються твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку Постановою № 24 встановлено виплату грошової винагороди.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» набрав чинності 27 травня 2016 року, до спірних правовідносин слід застосувати норми Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі - Наказ № 499).
Пунктом 3 Наказу № 499, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (аналогічні за змістом положення містяться в пункті 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, який набрав чинності 27 травня 2016 року (далі - Порядок № 260).
Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом № 499, зокрема, визначено, що:
- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);
- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).
Аналогічні за змістом положення містяться в пунктах 9, 11 Порядку № 260.
Відповідач обґрунтовує правомірність невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» регламентувався порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам, який не поширюється на поліцейських.
Суд відхиляє ці доводи відповідача з огляду на таке.
Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.
Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За приписами статті 2 Закону № 580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Отже, Національна поліція є правоохоронним органом. Постановою № 24 визначено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.
Наведеними вище наказами першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97; від 17.11.2015 № 321; від 07.12.2015 № 341; від 12.10.2017 № 289дск підтверджується, що позивач в період з 19.07.2014 по 07.11.2015 та у період з 07.11.2015 по 29.09.2017 брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у Луганській області, яке є правоохоронним органом.
На підставі наведених норм законів та встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку про те, що винагорода за участь в антитерористичної операції позивачеві повинна була виплачуватися за спірний період, а саме з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 812/889/17 (№ рішення в ЄДРСР 75424718) та постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 812/927/16 (№ рішення в ЄДРСР 77361137), згідно з якими доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції визнані як накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, так і довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, видані на підставі відповідних наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України.
Позивач у період з 07.11.2015 по 20.01.2016 перебував у додатковій відпустці без збереження грошового забезпечення з 30.12.2015 по 05.01.2016 (наказ ГУНП від 24.12.2015 № 75 о/с) та на лікарняному у період з 07.11.2015 по 20.01.2016 позивач не перебував (а.с. 52).
Отже, позивачеві відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року.
З урахуванням наведеного та з огляду на розмір грошового забезпечення позивача у періоді з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року, підтверджений довідкою про доходи від 18.12.2017 № 1092/111/22-2017, судом встановлено, що розмір винагороди позивача за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року, який належить стягнути на користь останнього, складає: за листопад 2015 року - 4860,00 грн; за грудень 2015 року - 5683,07 грн; за січень 2016 року (з 01.01.2016 по 20.01.2016) - 2939,52 грн (5095,16 грн / 26 день х 15 днів = 2939,52 грн (відпустка за власний рахунок з 30.12.2015 по 05.01.2016 наказ ГУНП від 24.12.2015 № 75 о/с), а всього - 13482,59 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою суму винагороди в розмірі 13482,59 грн.
Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, відповідач як податковий агент згідно з вимогами Податкового кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.
Твердження відповідача про відсутність фінансування на виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у спірному періоді, суд вважає необґрунтованими та відхиляє з огляду на таке.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: 91484, м.Луганськ, м. Олександрівськ, вул. Кірова, буд. 18, фактичне місце проживання: 93401, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (місце знаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16, код ЄДРПОУ 40108845) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року у загальній сумі 13482,59 грн.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року у загальній сумі 13482 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 59 копійки, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 26 грудня 2018 року.
Суддя ОСОБА_3