Справа № 500/2407/18
18 грудня 2018 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2018 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач) отримала податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 року № 0603079-1303-1912 (надалі - ППР), надіслане ОСОБА_2 управлінням ДФС у Тернопільській області (надалі - Відповідач) щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 57 302 (п'ятдесят сім тисяч триста дві тисячі) гривень 40 копійок за 2017 рік.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 року № 0603079-1303-1912 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
13 листопада 2018 року ухвалою суду було прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження по справі. Дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено 15-денний строк відповідачу для подачі відзиву на позовну заяву.
29 листопада 2018 року Тернопільським окружним адміністративним судом призначено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 18 грудня 2018 року.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на адміністративний позов, де зазначив, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2018 №0603079-1303-1912 було визначено грошове зобов'язання ОСОБА_1 по нерухомому майні комплексу, зернотоку загальною площею 1790,7 кв.м., до якої була застосована ставка 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року, за 1 кв. метр бази оподаткування (у 2017 році 3200 грн.*1%=32 грн.* 1790,7 кв.м.=57302,40 грн.).
Застосована контролюючим органом ставка 1% була введена в дію відповідно рішення Новосільської Сільської ради Підволочиського району Тернопільської області від 21.06.2017 №287 «Про встановлення ставок».
Натомість норма пп. «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 статті 266 ПК України, на яку посилається позивач, містить пряму вимогу - будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначенні для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Згідно пп. 14.1.235 п. 14.1.235 ст.2354 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощенням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, здійснює операції з її постачання.
13 грудня 2018 року представником позивача подано відповідь на відзив.
Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явилися, подавши через канцелярію суду заяву від 13.12.2018 року про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, подала заяву від 18.12.2018 року про розгляд справи в порядку письмового провадження з врахуванням заперечень викладених у відзиві на адміністративний позов.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 22.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 4325, Позивач набула права власності на комплекс зернотоку №47, розташований по вулиці Л. Українки в селі Сухівці Підволочиського району Тернопільської області. Відповідно до технічного паспорта, площа всіх об'єктів комплексу зернотоку складає 1196 метрів квадратних.
05.10.2018 року ОСОБА_1 отримала податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 року № 0603079-1303-1912 (надалі - ППР), надіслане ОСОБА_2 управлінням ДФС у Тернопільській області щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 57 302 (п'ятдесят сім тисяч триста дві тисячі) гривень 40 копійок за 2017 рік.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 року № 0603079-1303-1912 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд звертає увагу, що відповідачем було порушено процедуру, а саме відповідно до п. 266.7.2 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п. 266.7.1. п. 266.7. цієї статті, та відповідно платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються, вручаються платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим звітним) періодом (роком).
В порушення зазначених вище вимог Податкового кодексу України, Відповідач направив оскаржуване податкове повідомлення - рішення на адресу Відповідача лише 03.10.2018 року, що підтверджується відбитком печатки поштового відділення на поштовому конверті.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Крім того, згідно підпункту 266.2.2, пункту 266,1 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування:
а) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
б) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки;
г) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;
д) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину;
е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;
є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
з) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;
и) об'єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяпьність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
ї) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
й) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров'я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
к) об'єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;
л) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім'ям, у яких виховується п'ять та більше дітей.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд включає в себе Клас 1271 - Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства.
В той же час Клас 1271 Державного класифікатора будівель та споруд включає в себе наступні підкласи:
1271.1 «Будівлі для тваринництва» (товарні та племінні ферми великої рогатої худоби, свиноферми та свинофабрики, вівцеферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні заводи, собачі розплідники); 1271.2 «Будівлі для птахівництва (птахофабрики, та птахоферми, на підприємства по виробництву яєць та м'яса птиці, а також по вирощуванню гібридної птиці для товарних господарств і інкубаторно-птахівничі станції для виробництва добового молодняка птиці та інші); 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна» (зерносховища); 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні» (силоси); 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства» (підвали, винокурні, винні ємкості); 1271.6 «Будівлі тепличного господарства» (теплиці, сільськогосподарські, парники, оранжереї, заводи кормових антибіотиків); 1271.7 «Будівлі рибного господарства» (підприємства по переробці риби); 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва» (підприємства по переробці відходів тваринництва); 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» підприємства виробничо-технічного обслуговування, які включають бази зберігання мінеральних добрив та пестицидів, сільськогосподарської техніки та запасних частин, підприємства по ремонту сільськогосподарських машин та транспорту, станції біологічного захисту рослин).
Тож із метою застосування норм підпункту 266.2.2 ПК до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (підкласи 1271.1-1271.9).
Так, у відзиві Відповідач зазначає, що Позивач володіє нежитловим приміщенням як фізична особа, а тому на неї не розповсюджується пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Підпунктом 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, які саме об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки не є об'єктом оподаткування.
Виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми Податкового кодексу України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/ або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("І"), будівлі промисловості ("є") тощо.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду у справі №806/2676/17 (провадження К/9901/28719/18) від 15.05.2018, №806/2461/17 (провадження №К/9901/27759/18) від 15.05.2018 і №823/1702/16 (провадження №К/9901/40145/18) від 02.10.2018.
Пункт "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
У Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Водночас, у вказаній нормі вказано, що визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави I "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники.
Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
З системного аналізу правових норм вбачається, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу XII "Податок на майно".
Відповідно до пунктів 5.2,5.3 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 за №575-VI, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
За змістом статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001-2004 років від 18.01.2001 за №2238-111, сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.
Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).
Статтею 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001-2004 років" визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.
При цьому, з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 за №507 будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.
Суд звертає увагу, що Позивач разом з родиною має у власності земельні ділянки (паї), які використовуються для вирощування зерна, яке надалі зберігається, сушиться та відсортовується в приміщеннях зернотоку, тобто використовується безпосередньо в сільськогосподарських цілях.
Крім того, необхідно звернути увагу па практику Європейського Суду з прав людини, Так, зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Крім того, відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого е можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Отже, згідно норм чинного законодавства та практику Європейського Суду з прав людини, у Позивача не виникло обов'язку по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки у Позивача відсутній об'єкт оподаткування.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, ЄДРПОУ / ІПН: 39403535) від 02.10.2018 року № 0603079- 1303-1912 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 57 302 (п'ятдесят сім тисяч триста дві тисячі) гривень 40 копійок за 2017 рік.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ЄДРПОУ/ІПН: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, ЄДРПОУ / ІПН: 39403535) сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок, сплачений відповідно до квитанції № 54462 від 05.11.2018 року .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 грудня 2018 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.