28 грудня 2018 р. Справа № 480/4430/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,
представників позивача -- ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс Суми" до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанов,-
29 листопада 2018 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Суми», звернувся до суду з позовом, який його представники підтримали у судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що 16.10.2018 року державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м.Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області відкрите виконавче провадження з виконання постанови Управління Держпраці у Сумській області № СМ1081/181/АВ/П/ТД-ФС від 30.08.2018 про накладення на товариство штрафу у розмірі 1116900,00 грн., про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57430699. 13.11.2018 в межах виконавчого провадження державним виконавцем прийнято рішення про арешт коштів боржника.
Позивач вважає протиправними та просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника, зазначаючи, що постанова Управління Держпраці у Сумській області не підпадає під перелік виконавчих документів, передбачених ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», не є виконавчим документом, що безпосередньо підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки жоден закон не визнає її таким та не встановлює процедуру звернення до виконання таких постанов. Разом з тим процедура стягнення з суб»єктів господарювання штрафів за рішеннями контролюючих органів врегульована ч.3 ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду ( контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якої у разі несплати суб»єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду ( контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев»ятої статті 7 цього Закону, сума санкції стягується в судовому порядку.
Крім того, постанова Управління Держпраці у Сумській області не відповідає вимогам до виконавчого документу, встановленим ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема пунктам 5,6,7, зокрема, резолютивна частина не передбачає заходи примусового виконання рішення, не роз»яснені наслідки невиконання цієї постанови, не встановлена дата набрання постановою законної сили, не встановлений строк пред»явлення постанови до виконання.
При відкритті провадження у справі 04.12.2018 судом залучено до участі Управління Держпраці у Сумській області як третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог. 13.12.2018 року в судовому засіданні судом у якості другого відповідача залучено відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, у зв»язку з передачею до відділу виконавчого провадження.
В судове засідання відповідачі та третя особа не з»явилися, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Відповідач, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, подав відзив на позов, я вкому проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження за постановою Управління Держпраці у Сумській області чи її повернення не було, зазначена постанова є виконавчим документом та відповідає встановленим вимогам до виконавчого документа.
Третя особа, Управління Держпраці у Сумській області, надала пояснення, в яких також проти задоволення позову заперечила, вказавши, що у зв»язку з порушеннями позивачем законодавства про працю було винесено постанову про накладення на нього штрафу у розмірір 1116900,00 грн. на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
Типова форма постанови про накладення штрафу затверджена наказом Мінсоцполітики України від 18.08.2017 року № 1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів».
Відповідно до абзацу 4 п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби ( щодо штрафів, передбачених частиною другою ст.265 КЗпП України). Тому зазначена постанова є виконавчим документом.
При цьому посилання позивача на положення ч.3 ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду ( контролю) у сфері господарської діяльності», вважає безпідставними, оскільки, норми зазначеного закону застосовуються з урахуванням особливостей , визначених законами у відповідних сферах.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.10.2018 року державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м.Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області відкрите виконавче провадження з виконання постанови Управління Держпраці у Сумській області № СМ1081/181/АВ/П/ТД-ФС від 30.08.2018 про накладення на товариство штрафу у розмірі 1116900,00 грн. №57430699 ( а.с.8). 13.11.2018 в межах виконавчого провадження державним виконавцем прийнято рішення про арешт коштів боржника в межах суми стягнення ( а.с.10).
26.11.2018 заступником начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби-начальником управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ( а.с.54).
05.12.2018 виконавче провадження №57430699 прийняте до виконання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ( а.с.53)
Відмовляючи в задоволенні позову, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб»єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає ОСОБА_3 України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII).
Згідно ст.1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, відповідачі у справі - суб'єкти владних повноважень, на яких чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.
У статті 3 вказаного Закону передбачено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й рішення інших органів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015, № 96 "Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці" Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Статтею 265 КЗпП України урегульовано питання відповідальності за порушення законодавства про працю, зокрема частиною четвертою передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби (частина шоста статті 265 КЗпП України). Тому вказана постанова N СМ1081/181/АВ/П/ТД-ФС від 30.08.2018 про накладення штрафу є виконавчим документом у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII і підлягає примусовому виконанню.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 12 вересня 2018 р. N 442/2270/17-ц ( провадження N 14-276цс18), висновки якої відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При цьому, доводи відповідача про невідповідність постанови Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу вимогам п.5, 6, 7 ч.1 ст.4 Закону N 1404-VIII, на думку суду, є не обґрунтованими. Так, у виконавчому документі зазначаються, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання. Водночас, передана на виконання постанова є повним рішенням державного органу, резолютивна частина якого включає в себе рішення про накладення штрафу шляхом сплати його до Державного бюджету України. Також в постанові зазначено про дату набрання законної сили та строк пред»явлення її до виконання ( а.с.13-14). Тобто постанова має всі необхідні реквізити, визначені ч.1 ст.4 Закону N 1404-VIII, при цьому перевірка правомірності рішення посадової особи, що її винесла, в тому числі і порядок набрання чинності та оскарження, не входить до повноважень державного виконавця при вирішення питання про відкритті виконавчого провадження.
Також суд вважає безпідставним посилання позивача на положення ч.3 ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду ( контролю) у сфері господарської діяльності». ОСОБА_3 визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Відповідно до ч.4, 5 ст.2 цього Закону Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Тобто положення ст.12 Закону під час здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у даних правовідносинах не застосовується, крім того, відповідальність суб»єкта господарювання за порушення законодавства про працю врегульовано іншим законом.
На підставі викладеного, суд вважає, що вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем дотримано вимоги закону, тому підстав для скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника не вбачає, відтак позов задовленню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 90, 241- 246, 250, 255, 269, 271, 287, 293, КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс Суми" ( код ЄДРПОУ 39599486, АДРЕСА_1, 40004) до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ( код ЄДРПОУ 40211121, вул..Гамалія, 31А, м.Суми, 40021), Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ( код ЄДРПОУ 34933040, вул..Герасима Кондратьєва, 28, м.Суми, 40003), третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Управління Держпраці у Сумській області ( код ЄДРПОУ 39857622, вул..Горького, 28-б, м.Суми, 40000) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Суддя Л.М. Опімах