18 грудня 2018 року м. Рівне №460/2576/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДСНС у Рівненській області) та просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу нарахованої заробітної плати за період з 18.04.2017 по 20.08.2018 в сумі 61130,07 грн.;
зобов'язати відповідача виплатити позивачу нараховану заробітну плату за період з 18.04.2017 по 20.08.2018 в сумі 61130,07 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом начальника Головного управління МНС України в Рівненській області № 16 від 14.02.2008 він призначений на посаду водія 4-ої Державної пожежної частини по охороні ВАТ "Рівнеазот" ГУ МНС, з присвоєнням спеціального звання "рядовий служби цивільного захисту". Наказом відповідача від 22.08.2018 № 219 позивач звільнений у запас у зв'язку з сімейними обставинами. При його звільненні відповідачем не проведено остаточний розрахунок, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 18.04.2017 по 20.08.2018 в сумі 61130,07 грн. Покликаючись до положень КЗпП України та статей 125, 126 Кодексу цивільного захисту України, позивач стверджував про порушення відповідачем законодавства про оплату праці в частині проведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні зі служби. Просив суд позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 12.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позову не визнав. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с.22-38), у якому зазначив, що позивач проходив службу в ДПРЗ-1 з охорони об'єктів (ПАТ "Рівнеазот") у період з 14.02.2008-17.04.2017 та з 01.12.2017-20.08.2018. ОСОБА_2 того, у період з 18.04.2017-30.11.2017 та з 21.08.2018 по 22.08.2018 позивач проходив службу в АПЗ СП ГУ ДСНС України у Рівненській області, грошове забезпечення за цей період виплачено позивачу повністю. Отже, заборгованість перед позивачем утворилась за період проходження ним служби у ДПРЗ-1 з охорони об'єктів (ПАТ "Рівнеазот") у сумі 7472,03 грн. - за квітень 2017 року (по 17.04.2017) та у сумі 53658,04 грн. - за період з 01.12.2017-20.08.2018, та зазначив, що загальна сума заборгованості таким чином складає 61130,07 грн.
Зважаючи на те, що ДПРЗ-1 функціонує на умовах договору № 1162 від 30.12.2016 з ПАТ "Рівнеазот" та утримується за рахунок коштів останнього, виконання зобов'язань, у тому числі і щодо проведення розрахунку з позивачем, перебуває у залежності від стану виконання грошових зобов'язань ПАТ "Рівнеазот" перед відповідачем за вказаним договором. А враховуючи те, що ПАТ "Рівнеазот" систематично не перераховує кошти відповідачеві, за рахунок яких утримується ДПРЗ-1, відповідач звернувся до господарського суду про стягнення заборгованості з ПАТ "Рівнеазот", що доводить вчинення відповідачем належних дій задля погашення заборгованості по грошовому забезпеченню особового складу ДПРЗ-1.
Окрім того підкреслив, що норми трудового законодавства не поширюються на правовідносини щодо проходження служби цивільного захисту, відтак посилання позивача на законодавство про працю є необґрунтованим.
З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач подав суду відповідь на відзив (а.с.69-71), у якій зазначив, що посилання відповідача на невиконання договірних зобов'язань ПАТ "Рівнеазот" є безпідставними, оскільки саме відповідачем укладено контракт з позивачем щодо проходження служби цивільного захисту, який покладає обов'язок на відповідача, а не на ПАТ "Рівнеазот", щодо належної виплати грошового забезпечення, у тому числі проведення повного та своєчасного розрахунку при звільненні зі служби. Тому просив суд позов задовольнити повністю.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, встановивши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив та врахував таке.
Наказом ГУ МНС України в Рівненській області від 14.02.2008 № 16 (по особовому складу) ОСОБА_1 прийнятий на службу на посаду водія 4-ої Державної пожежної частини по охороні ВАТ "Рівнеазот" ГУ МНС з присвоєнням спеціального звання "рядовий служби цивільного захисту" з 15.02.2008 (а.с.9).
З 18.04.2017 наказом ГУ ДСНС України у Рівненській області від 18.04.2014 № 94 (по особовому складу) позивач призначений механіком-водієм-радистом Дорожньо-технічного відділення групи ліквідації наслідків аварій аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Рівненській області (а.с.39-40).
01.12.2017 наказом ГУ ДСНС України у Рівненській області від 01.12.2017 № 302 (по особовому складу) позивач призначений водієм 20 Державної пожежно-рятувальної частини 1 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Рівненській області з охорони об'єктів (ПАТ "Рівнеазот") (а.с.41).
21.08.2018 наказом ГУ ДСНС України у Рівненській області від 21.08.2018 № 218 (по особовому складу) позивач призначений водієм-екскаваторником Дорожньо-технічного відділення групи ліквідації наслідків аварій аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Рівненській області (а.с.42-43).
Наказом ГУ ДСНС України у Рівненській області від 22.08.2018 № 219 (по особовому складу) позивача звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), припинено контракт за пунктом 176 підпунктом 5 (у зв'язку з сімейними обставинами), виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення (а.с.44-45).
Окрім того, ОСОБА_1, старшиною служби цивільного захисту, водієм 20 Державної пожежно-рятувальної частини 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Рівненській області з охорони об'єктів (ПАТ "Рівнеазот") та ДСНС в особі начальника Головного управління ДСНС України у Рівненській області генерал-майора служби цивільного захисту ОСОБА_2 укладено контракт № 17/17, який набрав чинності з 16.02.2017, відповідно до пункту 2 якого ДСНС зобов'язується забезпечувати громадянинові ОСОБА_1, поміж іншого, фінансове і матеріальне забезпечення відповідно до законодавства (а.с.13-14).
Як встановлено судом, в період проходження служби позивачем в ДПРЗ-1 по охороні об'єктів ПАТ "Рівнеазот" з 01.01.2017 по 17.04.2017 з нарахованого грошового забезпечення в сумі 28553,49 грн. (утримано податків - 5114,04 грн.) позивачу було виплачено 15967,42 грн., що є грошовим забезпеченням за січень-березень 2017 року.
Заборгованість у зазначеному періоді, а саме за квітень 2017 року, становить 7472,03 грн. за вирахуванням податків, зборів, обов'язкових платежів (а.с.46).
В період проходження служби позивачем з 18.04.2017 по 30.11.2017 нараховане грошове забезпечення в сумі 57849,58 грн. (утримано податків - 10079,89 грн.) виплачено позивачу в повному розмірі - 47769,69 грн. (а.с.47).
В період проходження служби позивачем в ДПРЗ-1 по охороні об'єктів ПАТ "Рівнеазот" з 01.12.2017 по 20.08.2018 нараховане грошове забезпечення в сумі 65460,70 грн. (сума утримуваних податків - 11802,66 грн.), до видачі (виплати) - 53658,04 грн., виплачено - 0 (а.с.48).
Отже, у ході судового розгляду судом встановлено, що позивачу нараховано, але не виплачено грошове забезпечення в сумі 61130,07 грн., у тому числі: за квітень 2017 року 7472,03 грн. (за вирахуванням податків та зборів) та в період з 01.12.2017 по 20.08.2018 - 53658,04 грн. (за вирахуванням податків та зборів), тобто, в періоди проходження служби позивачем в ДПРЗ-1 по охороні об'єктів ПАТ "Рівнеазот".
Таким чином, сторонами не заперечується наявність заборгованості з виплати грошового забезпечення позивачу за вказані періоди, проте відповідач заперечує наявність вини щодо невиплати суми заборгованості з огляду на порушення договірних зобов'язань ПАТ "Рівнеазот" в частині належного та своєчасного перерахування коштів відповідачу, з яких, як стверджує відповідач, проводиться виплата, у тому числі, і грошового забезпечення позивача.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормами Кодексу цивільного захисту України.
Відповідно до ч.1 ст.101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч.1 ст. 115 Кодексу цивільного захисту України, держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно зі ст.125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків.
Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом ОСОБА_3 України.
На час виникнення спірних правовідносин порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначались Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.04.2015 № 475, (далі Інструкція № 475). В подальшому наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2015 № 475 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 623 від 20.07.2018, проте підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Пунктами 2, 3 Інструкції № 475 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 4 Інструкції № 475 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу, які займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в державних пожежно-рятувальних підрозділах (частинах).
Згідно з ч.1 ст.103 Кодексу цивільного захисту України щодо проходження служби цивільного захисту може бути укладено контракт про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту (пункт перший).
У відзиві на позовну заяву (а.с.22-38) представник відповідача стверджував, що ДПРЗ-1 функціонує на умовах Договору від 30.12.2016 № 1162 з ПАТ "Рівнеазот", відтак і утримання такого підрозділу здійснюється на договірних засадах. Зазначив, що вказані кошти є джерелом фінансування грошового забезпечення особового складу у ДПРЗ-1, тому грошове забезпечення у ДПРЗ-1 перебуває у залежності від належного виконання умов вказаного Договору № НОМЕР_1 "Рівнеазот" і виплачується по мірі надходження коштів на рахунок відповідача.
Зазначені доводи представника відповідача суд відхиляє як безпідставні, позаяк контракт на проходження служби був укладений безпосередньо між позивачем та відповідачем (а.с.13-14). Будь-яких зобов'язань за таким контрактом у ПАТ "Рівнеазот" не було. Відтак, обов'язок вчасного нарахування та виплати грошового забезпечення у відносинах публічної служби з позивачем покладено саме на відповідача, безвідносно до виконання чи невиконання договірних зобов'язань ПАТ "Рівнеазот" перед ГУ ДСНС України в Рівненській області.
Відповідно до п.7 Інструкції № 475 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 9 цієї ж Інструкції № 475 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставами для виплати грошового забезпечення є: наказ керівника (начальника) органу управління (підрозділу) про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; наказ керівника (начальника) навчального закладу про зарахування на навчання із встановленням відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; наказ про зарахування у розпорядження; наказ про усунення від виконання службових обов'язків, відсторонення від виконання службових повноважень, відсторонення від повноважень на посаді.
Згідно з пунктами 10, 11 Інструкції № 475 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби. Виплата особам рядового і начальницького складу грошового забезпечення проводиться один раз за поточний місяць у період з 20 по 25 числа. У той самий термін виплачується грошове забезпечення за перерахунками у зв'язку з присвоєнням чергового спеціального звання, призначенням на іншу посаду, зміною розміру відсоткової надбавки за вислугу років тощо.
Суд враховує, що згідно з позицією Європейського суду з прав людини реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням гарантованих виплат, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів, та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (наприклад, "Кечко проти України", заява №63134/00, п.26 рішення від 08.11.2005; "Сук проти України", заява № 10972/05, п.24 рішення від 10.06.2011).
Зокрема, в частині 23 рішення "Кечко проти України" (заява №63134/00) Європейський суд зазначає: "Суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними".
Відтак суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень та юридична особа публічного права не може відмовляти у виплаті грошового забезпечення працівнику з підстави невиконання певного договірного зобов'язання іншою юридичною особою, позаяк обов'язок виплати такого грошового забезпечення на підставі укладеного контракту в силу норм Кодексу цивільного захисту України та Інструкції № 475 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) покладено саме на відповідача.
За встановлених обставин суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за квітень 2017 року (з 01.04-17.04.2017) та за період з грудня 2017 року по серпень 2018 року (з 01.12.2017-20.08.2018) призвели до порушення права позивача на своєчасну оплату праці у відносинах публічної служби, відтак є протиправними. Таким чином, позов в означеній частині вимог слід задовольнити.
Враховуючи те, що у ході судового розгляду судом встановлено, що заборгованість відповідача у розмірі 61130,07 грн. утворилась: за квітень 2017 року (а саме з 01 квітня по 17 квітня включно) в сумі 7472,03 грн. (за вирахуванням податків та зборів), та за період з грудня 2017 року по серпень 2018 року включно (а саме з 01 грудня 2017 року по 20 серпня 2018 року включно) у сумі 53658,04 грн. (за вирахуванням податків та зборів), доводи позивача щодо протиправності дій відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 18.04.2017 по 30.11.2017 не знайшли свого підтвердження у ході розгляду даної справи.
Матеріалами справи стверджено, що в період проходження служби позивачем з 18.04.2017 по 30.11.2017 грошове забезпечення в сумі 47769,69 грн. виплачено позивачу в повному розмірі (а.с.47).
Тому, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Приписами частини першої статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Саме необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.
При цьому, судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відтак, суд вважає, що права позивача будуть поновлені, а інтереси захищеними, якщо відповідача буде зобов'язано виплатити позивачу нараховане грошове забезпечення за квітень 2017 року (з 01.04-17.04.2017) у сумі 7472,03 грн. (сума за вирахуванням податків та зборів, обов'язкових платежів) та за період з грудня 2017 року по серпень 2018 року (з 01.12.2017-20.08.2018) в сумі 53658,04 грн. (сума за вирахуванням податків та зборів, обов'язкових платежів).
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів задля їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість доводи позивача ґрунтуються на законі, відповідають обставинам справи та дослідженим доказам, а тому підлягають до часткового задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (вул. Лісна, буд. 34, с. Суськ, Костопільський район, Рівненська область, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (вул. Гетьмана Полуботка, 37, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 38610634) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за квітень 2017 року та за період з 01.12.2017 по 20.08.2018 року (включно) в сумі 61130,07 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області виплатити ОСОБА_1 нараховане грошове забезпечення за квітень 2017 року в сумі 7472,03 грн., за період з 01.12.2017 по 20.08.2018 (включно) в сумі 53658,04 грн., всього в загальній сумі 61130,07 грн. (сума вказана за вирахуванням податків та зборів, обов'язкових платежів).
В позові в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та зобов'язання виплатити грошове забезпечення за період з 18.04.2017 по 30.11.2017 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18 грудня 2018 року.
Суддя Дорошенко Н.О.