Справа № 215/2589/18
2-о/215/68/18
27 грудня 2018 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі:
головуючого-судді Квятковського Я.А.
за участю секретаря судового засідання Пономаренко М.В.
розглянувши згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, в м. Кривому Розі заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Тернівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту перебування на утриманні, -
14.06.2018 заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні. В обґрунтування заяви зазначає, що вона та її чоловік ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з 27.05.1962 року. 14.11.2016 року її чоловік- Матвієнко В.М., помер. На момент смерті чоловік проживав разом з нею та був зареєстрований за однією адресою: Луганська область, м. Брянка, вул. Осіпенка, 17. На той час її чоловік отримував пенсію в розмірі 3907,43 грн., якою забезпечував себе та її, оскільки в неї пенсія була меншою, що складала 1424,24 грн. 31.03.2017 року вона переїхала, як внутрішньо переміщена особа, в м.Кривий Ріг і стала на облік. Звернувшись 10.08.2017 року до Тернівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з приводу призначення їй пенсії по втраті годувальника, їй було запропоновано звернутися до суду, оскільки вона надала документи, видані та завірені печатками ЛНР. У зв'язку з цим просить встановити факт перебування її, як дружини, на утриманні чоловіка ОСОБА_3, померлого 14.11.2016 року.
08.08.2018 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито окреме провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 21.09.2018 року залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
25.10.2018 року ухвалою суду витребувано докази про розмір отриманої пенсії за 2017 рік та інших соціальних допомог ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Ухвалою суду від 30.11.2018 року витребувано докази з Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про розмір отриманої пенсії за 2017 рік та інших соціальних допомог ОСОБА_3
Заявниця в судове засідання не з»явилась про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, та зазначила, що вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник зацікавленої особи: Тернівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник зацікавленої особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без участі їх представника про вирішення справи на розсуд суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Суд сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів встановив, що заявниця ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 27.05.1962 року (а.с. 10).
Копією паспорта серії ЕМ704494, виданого 01.08.2000 року Брянківським МВ УМВС України в Луганській області встановлено, що ОСОБА_1 з 03.04.2009 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
З 23.11.2007 ОСОБА_3 перебував на обліку в ПФУ та отримував пенсію за віком, а.с.8.
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 помер 14.11.2016 року (а.с. 9).
Відповідно до довідки від 31.03.2017 року № НОМЕР_1, ОСОБА_1 в березні 2017 року взято на облік як внутрішньо переміщену особу, фактичне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).
Згідно витягу з протоколу засідання комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Криворізького північного об'єднання управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 17.08.2017, заявниці комісією було відмовлено у переході з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.08.2003 року, за відсутністю пакету документів необхідних для перерахунку пенсії (а.с.12).
Згідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_4), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п.2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, в тому числі документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Як вбачається з довідки № 1842/04-14/18 від 28.11.2018 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Криворізького північного об'єднання управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області і отримує пенсію по за віком при повному стажі, розмірі якої становив станом на грудень 2017 рік, 1550,88 грн. (а.с. 70).
Відповідно до довідки виданої Рубіжанським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Луганської області, розмір пенсії чоловіка заявниці - ОСОБА_3 на момент смерті становив 3907,43 грн. (а.с. 72).
На підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 на момент його смерті, заявником надано до Криворізького північного об'єднання управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області довідку від 19.03.2017 року, виданої квартальним комітетом № 154 м. Брянка (а.с. 12).
На підставі ч.3 ст.2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" № 2268-VІІІ від 18 січня 2018 року діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Згідно ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Частиною 1 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону.
Згідно п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Згідно зі ст.18 Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Виходячи з практики ЄСПЛ, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами як джерело права, необхідно враховувати висновки суду у справах проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001), Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), де наголошено, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою). Цей висновок в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованих територіях, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цих територій при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Отже, суд дійшов до висновку, що заявниця спільно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_3 на момент його смерті, а пенсійні виплати останнього були для заявниці постійним і основним джерелом засобів для існування, таким чином, з метою захисту права на пенсійне забезпечення заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 4, 12, 258, 259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, інн. - НОМЕР_2, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, заінтересовані особи: Тернівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту перебування на утриманні - задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНН НОМЕР_2, на утриманні її чоловіка ОСОБА_3, який помер 14.11.2016 року .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста ОСОБА_5, з дня його складання.
Суддя: