21 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3214/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом
позивача ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
13.09.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - ГУ НП в Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу та висновку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме просить (з урахуванням уточнень позовних вимог від 09.11.2018 /а.с. 71/ та від 04.12.2018 /а.с. 94/):
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Полтавській області від 14.08.2018 № 401 о/с у частині звільнення зі служби лейтенанта поліції, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського відділу поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
- визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування ГУНП в Полтавській області від 13.08.2018 у частині звільнення ОСОБА_1 з поліції;
- поновити ОСОБА_1 на службі в органах Полтавського відділу поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції з 14.08.2018;
- зобов'язати ГУНП в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2018 по день винесення рішення із розрахунку 158,96 грн на день.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що звільнення його зі служби є незаконним та протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач вважає, що службове розслідування суперечить вимогам статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, у якому передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Крім того, позивач зазначає, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид дисциплінарного стягнення є крайнім заходом дисциплінарного випливу. Водночас, за твердженням позивача, у ході службового розслідування не було враховано та взагалі не досліджено ступеня тяжкості проступку, вчиненого позивачем, не враховано усіх обставин подій, які відбулися, не визначено заподіяну шкоду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 позов залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 1640/3214/18, призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2018.
18.10.2018 відповідачем надано до суду відзив на позов, у якому вказано, що у ході раптової перевірки 27.07.2018 керівництвом Полтавського ВП ГУНП під час перебування конвою у приміщенні відділу поліції зафіксовано факт порушення конвойним нарядом Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під ватру осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 ДСК, а саме: на момент перевірки конвойний наряд з конвойованим перебував у приміщенні Полтавського ВП ГУНП на третьому поверсі в службовому кабінеті слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП рядового поліції ОСОБА_4, який проводив оформлення протоколу допиту затриманого гр. ОСОБА_5; двері кабінету були відчинені, біля дверей сиділи начальник конвою оперуповноважений ВКП Полтавського ВП ГУН капітан поліції ОСОБА_6 та конвоїр оперуповноважений ВКП Полтавського ВП ГКНП лейтенант поліції ОСОБА_1, який тримав у руках металеві кайданки; біля столу з боку відчиненого вікна сидів затриманий гр. ОСОБА_5, не пристебнутий металевими кайданками до конвоїра; з іншого боку затриманого стояв конвоїр дільничний офіцер поліції СП Полтавського ВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_7 З відібраних пояснень відповідачем встановлено, що в кабінеті слідчого при проведенні слідчих дій, а саме: підписання паперів затриманий був відстебнутий від кайданків ОСОБА_1 для підписання відповідних документів за участі адвоката та слідчого, біля затриманого знаходилися ОСОБА_1, ОСОБА_7 Водночас при виході з кабінету слідчого та адвоката до кабінету увійшов начальник Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області підполковник поліції ОСОБА_8 та зробив зауваження, оскільки затриманий не був пристебнутий кайданками до ОСОБА_1, після зауваження недолік був одразу усунутий. Так, у межах службового розслідування встановлено, що в діях співробітників Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, зокрема ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України. З огляду на викладене, враховуючи неможливість застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, відповідач застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції /а.с. 30-36/.
У судовому засіданні 24.10.2018 оголошено перерву до 14.11.2018.
09.11.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що у відзиві відповідачем продубльовано обставини, які наведені у висновку службового розслідування від 13.08.2018. Указано, що відповідачем не спростовано твердження позивача щодо проведення службового розслідування неповно та не об'єктивно; не враховано всіх обставин подій, які відбулися, не визначено заподіяної шкоди /а.с. 70/.
У судовому засіданні 14.11.2018 оголошено перерву до 29.11.2018 у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про витребування від Міністерства внутрішніх справ України належним чином засвідченої копії наказу Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.2005 № 60 ДСК.
У судовому засіданні 14.11.2018 оголошено перерву до 29.11.2018.
29.11.2018 у зв'язку з перебуванням судді Канигіної Т.С. на лікарняному 29.11.2018 судове засідання перенесено на 04.12.2018.
У судовому засіданні 04.12.2018 оголошено перерву до 12.12.2018 у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів у справі.
12.12.2018 відповідачем надано до суду доповнення до відзиву, у яких зазначено, що під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 надавав письмові пояснення, якими він підтверджує факт порушенням ним та іншими особами, які здійснювали конвоювання, службової дисципліни. Також відповідачем зазначено про обізнаність позивача із положеннями Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.2005 № 60 ДСК. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки на момент вчинення дисциплінарного проступку у ОСОБА_1 було діюче дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, то ГУНП в Полтавській області правомірно застосувало до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції /а.с. 101-104/.
У судовому засіданні 12.12.2018 оголошено перерву до 20.12.2018 у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів у справі.
У судовому засіданні 20.12.2018 оголошено перерву до 21.12.2018 у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів у справі.
У судовому засіданні 21.12.2018 позивач та представник позивача позов підтримали та просили суд задовольнити.
У судовому засіданні 21.12.2018 представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу ГУНП в Полтавській області від 09.12.2016 № 459 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, звільнивши його (у зв'язку з проведенням реорганізації) з посади оперуповноваженого Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області з 08.12.2016 /а.с. 14/.
27.07.2018 заступником начальника Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 подано начальникові Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області рапорт, у якому зазначено, що на момент перевірки конвойний наряд з конвойованим перебував у приміщенні Полтавського ВП на третьому поверсі в службовому кабінеті слідчого СВ Полтавського ВП ОСОБА_4, який проводив оформлення протоколу допиту затриманого ОСОБА_5 Двері кабінету були відчинені, біля дверей сиділи начальник конвою о/у ВКП Полтавського ВП капітан поліції ОСОБА_6 та конвоїр о/у ВКП Полтавського ВП лейтенант поліції ОСОБА_1, який тримав у руках металеві кайданки. Біля столу з боку відчиненого вікна сидів затриманий ОСОБА_5, не пристебнутий металевими кайданками до конвоїра. З іншого боку затриманого стояв конвоїр ДОП Полтавського ВП старший лейтенант поліції ОСОБА_7 У зв'язку з вищевикладеним за порушення вимог наказу МВС України № 60 ДСК зазначено про необхідність проведення службової перевірки з даного факту та притягнення винних осіб до відповідальності /а.с. 41/.
Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 від 31.07.2018 № 812 призначено за вказаним фактом службове розслідування /а.с. 73/.
13.08.2018 т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 затверджено висновок службового розслідування, за результатами якого зазначено:
- відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, вважати такими, що знайшли своє підтвердження;
- враховуючи наявність у ОСОБА_1 діючого дисциплінарного стягнення та неможливість застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади за порушення вимог Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 ДСК, у частині порушення пункту 3.34 під час проведення конвоювання, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", конвоїра оперуповноваженого ВКП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити з поліції /а.с. 38-40/.
10.08.2018 т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 ГУНП в Полтавській області прийнято наказ № 1287, відповідно до якого враховуючи наявність у ОСОБА_1 діючого дисциплінарного стягнення та неможливість застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади за порушення вимог пункту 3.34 Інструкції з організації з конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 ДСК, під час проведення конвоювання та пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", конвоїра оперуповноваженого ВКП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити з поліції /а.с. 53-54/.
Указаний наказ реалізовано наказом начальника ГУНП в Полтавській області ОСОБА_11 від 14.08.2018 № 401 о/с, згідно з яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського відділу поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції з 14.08.2018 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) /а.с. 52/.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII).
Положеннями частини першої статті 1 Закону № 580-VIII передбачено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 4 Розділу ХІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 580-VIII визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Отже, службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.
Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.
Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні встановлений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 №230, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073 (надалі - Інструкція) (чинна станом на момент проведення перевірки, втратила чинність - 21.12.2018).
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (пункт 2.6 Інструкції).
27.07.2018 заступником начальника Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області подано до начальникові Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області рапорт про необхідність проведення службової перевірки з даного факту та притягнення винних осіб до відповідальності /а.с. 41/.
Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 від 31.07.2018 № 812 призначено за вказаним фактом службове розслідування /а.с. 73/.
Відповідно до пункту 5.1 Інструкції службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Згідно із пунктом 5.3. Інструкції завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).
13.08.2018 т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 затверджено висновок службового розслідування.
У висновку службового розслідування зазначено, що 27.07.2018 надійшов ініціативний рапорт заступника начальника Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області підполковника поліції ОСОБА_9 про те, що 27.07.2018 відповідно до наказу Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області від 27.07.2018 № 226 виділено конвойний наряд для здійснення конвоювання затриманих та взятих під варту осіб у складі: начальника конвою оперуповноваженого ВКП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_6 та конвоїрів: дільничного офіцера поліції СП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7, оперуповноваженого ВКП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 з метою конвоювання затриманого гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ІТТ №1 ГУНП в Полтавській області, до приміщення Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області для оформлення необхідних нормативних документів та в подальшому до Октябрського районного суду м. Полтави щодо вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
У ході проведення перевірки 27.07.2018 керівництвом Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області під час перебування конвою в приміщенні відділу поліції зафіксований факт порушення конвойним нарядом Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 ДСК, а саме: на момент перевірки конвойний наряд перебував у приміщенні Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області на третьому поверсі в службовому кабінеті слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області рядового поліції ОСОБА_4, який проводив оформлення протоколу допиту затриманого гр. ОСОБА_5 Двері кабінету були відчинені, біля дверей сиділи начальник конвою оперуповноважений ВКП Полтавського ВП капітан поліції ОСОБА_6 та конвоїр оперуповноважений ВКП Полтавського ВП лейтенант поліції ОСОБА_1, який тримав у руках металеві кайданки. Біля столу з боку відчиненого вікна сидів затриманий ОСОБА_5, не пристебнутий металевими кайданками до конвоїра. З іншого боку затриманого стояв конвоїр дільничний офіцер поліції Полтавського ВП старший лейтенант поліції ОСОБА_7
Із пояснень ОСОБА_1, відібраних у ході проведення службового розслідування, вбачається, що 27.07.2018 перебуваючи у конвойному наряді по конвоюванню затриманого гр. ОСОБА_5, який близько 11:00 год був доставлений до Полтавського ВП ВП ГУНП в Полтавській області до кабінету слідчого, де затриманий був постійно пристебнутий кайданками до позивача та поруч перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_7 У кабінеті слідчого М'ясоутова Е.М. після приходу адвоката ОСОБА_12 при проведенні слідчих дій, а саме: підписання паперів затриманий був відстебнутий від кайданків для підписання відповідних документів за участі адвоката та слідчого, біля нього поруч знаходилися позивач, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Також позивач зазначив, що засуджений постійно прохав скористатися продуктами харчування та питною водою, оскільки погано себе почував. При виході із кабінету слідчого та адвоката до кабінету увійшов начальник Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області полковник поліції ОСОБА_8 та зробив зауваження, оскільки затриманий не був пристебнутий кайданками. Після зауваження даний недолік був одразу усунутий та затриманий відразу пристебнутий до позивача /а.с. 42/.
Суд зазначає, що завдання та основи організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб органами внутрішніх справ, особливості конвоювання на різних видах транспорту, організації конвоювання в судах та під час проведення слідчих дій, заходи щодо попередження виникнення надзвичайних подій під час конвоювання, порядок управління конвойними нарядами визначено Інструкцією з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.2005 № 60 ДСК (надалі - Інструкція № 60 ДСК).
Відповідно до пункту 3.26 Інструкції № 60 ДСК конвоювання затриманих, заарештованих, підсудних та засуджених осіб, кримінальні справи яких знаходяться у провадженні апаратів ГУМВС, УМВС, УМВСТ, обласних та вищих органів прокуратури і суду, здійснюється підрозділами конвойної служби - відповідних ГУМВС, УМВС, УМВСТ та Головного управління внутрішніх військ МВС України.
Положеннями пункту 3.27 Інструкції № 60 ДСК передбачено, що рішення про конвоювання приймає начальник органу внутрішніх справ (командир підрозділу) на підставі письмових заявок особи або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа.
Так, наказом заступника начальника Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області від 27.07.2018 № 226 ДСК призначено до охорони та конвоювання затриманих і взятих під варту осіб 27.07.2018 конвойний наряд у складі наступних співробітників Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області: начальник конвою - ОСОБА_6, конвоїри - ОСОБА_1, ОСОБА_13О./а.с. 68/.
Відповідач зазначає, що в ході службової перевірки встановлено порушення позивачем пункту 3.34 Інструкції № 60 ДСК.
Згідно з пунктом 3.34 Інструкції № 60 ДСК при проведенні слідчих дій конвоїри зобов'язані невідступно перебувати біля затриманих або взятих під варту осіб, у встановленому порядку застосовувати до них наручники, а в разі необхідності - наручники із спеціальним подовжувачем, супроводжувати кожного з конвойованих під час усіх його переміщень, обумовлених характером слідчої дії. У приміщенні конвоїри розташовуються біля вікон, а начальник конвою (старший конвоїр) - біля дверей /а.с. 198 зворот/.
З матеріалів справи та пояснень позивача, наданих у ході розгляду справи, вбачається, що позивач не заперечує факту того, що в момент, коли до кабінету увійшов начальник Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області полковник поліції ОСОБА_8, затриманий не був пристебнутий кайданками до ОСОБА_1
При цьому відповідачем не заперечується, що після отримання зауваження від керівництва позивачем одразу усунуто вказане порушення.
Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 Інструкції № 230 передбачено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Аналізуючи вищезазначене, відповідач, приймаючи рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності, надає оцінку обставинам скоєння правопорушення, ступеню вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Також, обираючи вид дисциплінарного стягнення, відповідач повинен надати оцінку по-перше: характеру та обставинам вчинення правопорушення; по-друге: наявності наслідків вчиненого правопорушення; по-третє: попередньої поведінки позивача.
Отже, лише наявність усіх перелічених складових впливає на визначення ступеня вини правопорушника, відповідно, на визначення виду дисциплінарного стягнення.
Суд зазначає, що у даному випадку допущені порушення позивачем не призвели до настання наслідків.
Як вище зазначено, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Із послужного списку позивача вбачається, що наказом ГУНП в Полтавській області від 14.08.2017 № 1091 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність /а.с. 49 зворот/.
Відповідач, застосовуючи до позивача крайній захід дисциплінарного впливу, зазначив щодо неможливості застосування до позивача іншого виду дисциплінарного впливу з огляду на положення частини дванадцятої статті 14 Дисциплінарного статуту, якою передбачено, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Також у письмових поясненнях ГУНП в Полтавській області з посиланням на положення наказу Національної поліції України від 04.12.2015 № 142, яким визначено перелік посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, стверджує щодо неможливості застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді звільнення з посади чи пониження в спеціальному званні на один ступінь, оскільки відповідно до розділу ІV "Управління, відділи, відділення поліції" посади з граничним званням "лейтенант поліції" не передбачено /а.с. 55/.
Водночас, перевіряючи правомірність обрання відповідачем виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби позивача, ГУНП в Полтавській області не дотримано справедливої рівноваги (балансу) при визначенні виду дисциплінарного стягнення, оскільки вчинений дисциплінарний проступок не спричинив жодних наслідків.
Так "справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Крім того, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за порушення службової дисципліни, допущене іншими особами, під час втечі при конвоюванні громадянина ОСОБА_14.
Суд відноситься критично до інформації, яка міститься у службовій характеристиці, на яку посилається відповідач, стосовно позивача, оскільки вона оформлена 09.08.2018, тобто після спірних подій, як сталися 27.07.2018.
Також суд зазначає, що відповідачем не надано до суду письмових доказів, які підтверджують ознайомлення позивача із положеннями Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.2005 № 60 ДСК.
У судовому засіданні 04.12.2018 свідок ОСОБА_9 зазначив, що усі працівники, які заступають на конвоювання, можуть ознайомитися з Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.2005 № 60 ДСК, яка знаходиться у відділі кадрів.
Позивач у судовому засіданні 21.12.2017 зазначив, що на ознайомлення надали лише витяг (декілька пунктів) цієї Інструкції; про знаходження її у відділі кадрів та можливості ознайомитися з нею не був обізнаний.
У матеріалах справи наявна копія книги проведення інструктажу особового складу задіяного на конвоювання, згідно з якою напроти дати - 27.07.2018 та ПІБ ОСОБА_1 відсутній підпис позивача; лише міститься підпис свідка про проведення інструктажу конвойного наряду, про звернення уваги на дотримання вимог наказу МВС України № 60 ДСК, Закону України "Про Національну поліцію" та щодо заходів безпеки при поводженні зі зброєю /а.с. 91-93/.
При цьому згідно з наявною в матеріалах копією журналу інструктажів про заходи безпеки при поводженні з табельною вогнепальною зброєю напроти дати - 27.07.2018 ПІБ ОСОБА_1 міститься підпис особи, яку інструктують, та особи, яка інструктує /а.с. 111-112/.
Таким чином, з урахуванням доказів у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які підтверджують належне ознайомлення позивача із положеннями Інструкції № 60 ДСК.
Копії відомості про прийняття заліків у особового складу РКСМ ПМУ УМВС України в Полтавській області по знанню положень № 3 (організація конвоювання в судах та під час проведення слідчих лій) інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб внутрішніх справ України станом на 05.01.2015 (позивач здав залік) /а.с. 107/, затверджених начальником ПМУ УМВС України в Полтавській області 02.01.2014 функціональних обов'язків міліціонера-конвоїра на одному аркуші (на зворотній стороні міститься підпис позивача про ознайомлення) /а.с. 108/, затверджених начальником ПМУ УМВС України в Полтавській області 2015 року (без позначення дати і місяця) обов'язків конвоїра біля камер для перебування підсудних на одному аркуші (на зворотній стороні міститься підпис позивача про ознайомлення) /а.с. 109/ не є достатніми доказами на підтвердження належного ознайомлення позивача повністю із положеннями Інструкції № 60 ДСК.
Суд також зазначає, що Інструкція № 60 ДСК містить "Порядок застосування наручників", відповідно до пункту 4.30 якої наручники застосовуються особовим складом нарядів, що конвоюють та охороняють затриманих і взятих під варту осіб, за розпорядженням начальника конвою (старшого конвоїра), чергового, начальника ІТТ і осіб, яким вони підпорядковані по службі.
Згідно із наказом заступника начальника Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області від 27.07.2018 № 226 ДСК, яким призначено до охорони та конвоювання затриманих і взятих під варту осіб 27.07.2018, начальником конвою був ОСОБА_6
Отже, відповідно до пункту 4.30 Інструкція № 60 ДСК позивач (конвоїр) 27.07.2018 повинен був застосовувати наручники саме за розпорядженням ОСОБА_6, а не на свій розсуд.
При застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення указаного не було враховано.
У судовому засіданні 20.12.2018 представник відповідача зазначав про пункт 4.32 Інструкції № 60 ДСК щодо підстав зняття наручників.
Так, указаним пунктом передбачено, що наручники знімаються: під час судового засідання; приймання їжі, виходу до туалету, сну; під час проходження затриманими, взятими під варту особами санітарної обробки й медичного огляду; у разі раптового захворювання; після здавання конвойованих у кінцевому пункті призначення; якщо виникає небезпека для життя і здоров'я затриманої, взятої під варту особи (пожежі, повені та ін.), або за вказівкою осіб, які віддали наказ про їх застосування, чи відповідних керівників.
Водночас, відповідачем не повно встановлені обставини з урахуванням положень пункту 4.32 Інструкції № 60 ДСК: не визначено особу, яка віддала наказ про їх застосування, та, відповідно, не з'ясовано питання, за чиєю вказівкою/ініціативою були зняті наручники; не надана оцінка інформації, яка містилася у письмових поясненнях ОСОБА_7, що відображені у висновку службового розслідування, який зазначав також, що затриманий гр. ОСОБА_5 вживав харчі та воду, оскільки мав погане самопочуття у зв'язку з довгою відсутністю харчування; не надана оцінка та повністю не відображені у висновку службового розслідування письмові пояснення позивача /а.с. 42/, який також зазначав, що засуджений постійно прохав скористатися продуктами харчування та питною водою, оскільки погано себе почував, про що також зазначено в письмових поясненнях ОСОБА_6 /а.с. 44/.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не дотримано справедливої рівноваги (балансу) при визначенні виду дисциплінарного стягнення та відсутністю наслідків вчиненого правопорушення, неповного з'ясування обставин при службовому розслідуванні з урахуванням положень Інструкції № 60 ДСК, суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті наказу від 10.08.2018 № 1287 "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності" у частині звільнення з поліції позивача, та реалізованого на його виконання наказу від 14.08.2018 № 401 о/с у частині звільнення зі служби позивача.
Отже, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ ГУННП в Полтавській області від 10.08.2018 № 1287 "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності" у частині звільнення з поліції лейтенанта поліції, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1
Також суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Полтавській області від 14.08.2018 № 401 о/с у частині звільнення зі служби лейтенанта поліції, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського відділу поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 14.08.2018.
Згідно із частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
У випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було звільнено.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 у справі № 21-484а14.
З урахуванням викладеного, у зв'язку із незаконним звільненням позивача, позивач підлягає поновленню саме на тій посаді, з якої його звільнено за спірним наказом, а саме: на посаді на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області.
У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Отже, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.
Таким чином, позивача слід поновити на посаді з наступного дня за днем звільнення, тобто 15.08.2018.
Крім того, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.
Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100).
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пунктів 5, 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку №100 передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.01.2012 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21355291).
Судом встановлено незаконність спірних наказів про звільнення позивача, отже, право позивача порушено з 15.08.2018. Таким чином, період вимушеного прогулу позивача обраховується з 15.08.2018 (дня поновлення на посаді) по 21.12.2018 (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судоми законодавства про оплату праці", справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника.
Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Полтавській області від 17.10.2018 № 1310/115/29/01/2018 середньоденна заробітна плата позивача станом на 14.08.2018 складає 158,96 грн /а.с. 51/, з сумою якої погоджується позивач.
З урахуванням викладеного, стягненню з ГУНП в Полтавській області на користь позивача підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.08.2018 по 21.12.2018 у розмірі 14465,36 грн з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Водночас суд зазначає, що позовні вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування ГУНП в Полтавській області від 13.08.2018 у частині звільнення ОСОБА_1 з поліції задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Суд зазначає, що висновки, викладені у висновку службового розслідування, є відображенням дій уповноважених осіб і самі по собі не породжують правових наслідків для особи і, відповідно, такий висновок не порушує прав позивача.
На підставі висновку службового розслідування видається наказ про накладення дисциплінарного стягнення, який і може бути предметом оскарження, оскільки має вплив на правовий статус особи.
Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Підпунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, висновок службового розслідування не є індивідуальним актом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності прийнятих наказів, що є підставою для задоволення позову.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено за подання цього позову судовий збір у розмірі 2114,40 грн.
Отже, позивач має право на звернення до суду із клопотання про повернення судового збору, водночас, відсутні підстави для стягнення сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36022, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 40108630) про визнання протиправними та скасування наказу, висновку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 10.08.2018 № 1287 "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності" у частині звільнення з поліції лейтенанта поліції, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_1.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 14.08.2018 № 401 о/с у частині звільнення зі служби лейтенанта поліції, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського відділу поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 14.08.2018.
Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 15.08.2018.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 40108630) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36022, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.08.2018 по 21.12.2018 у розмірі 14465,36 грн з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 13.08.2018 у частині звільнення ОСОБА_1 з поліції відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області та виплати середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повний текст рішення складено 26.12.2018.
Суддя Т.С. Канигіна