Тернівський районний суд міста ОСОБА_1
Дніпропетровської області
справа № 215/1802/18
номер провадження 2/215/1245/18
11 грудня 2018 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Дудікова А.В.,
при секретарі Уваровій Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 215/1802/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди,-
У травні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 29.10.2017р. відповідач керуючи транспортним засобом «Daewoo» допустив наїзд на бардюрний камінь від чого авто відкинуло на транспортний засіб «Gelly» під керуванням позивача, внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08.11.2017р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вартість ремонту відповідно до ремонтної калькуляції №08\16 становить 61 827,04 грн.
Окрім того позивач вказав, що внаслідок ДТП йому також була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 5 000 грн.
З огляду на викладене позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 61 827,04 грн матеріальної шкоди, 5 000 грн моральної шкоди, витрат на проведення експертизи з оцінки суми завданої шкоди в розмірі 2 000 грн, витрати щодо сплати судового збору в розмірі 704,80 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у її відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.
У судові засідання на 03.09.2018р., 02.10.2018р., 05.11.2018р. та 11.12.2018р., відповідач не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином, однак конверти повернулися до суду у зв'язку зі спливом терміну зберігання (а.с. 85, 95, 105, 107).
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою судді Тернівського районного суду міста ОСОБА_1 ОСОБА_4 від 21.06.2018р. заявлено самовідвід у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди та позовну заяву передано до канцелярії для здійснення повторного автоматизованого розподілу в порядку ст. 14 ЦПК України.
Ухвалою суду від 27.06.2018р. позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 10.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, призначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.10.2018р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У копії постанови Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.11.2017р. вказано, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 29.10.2017р. о 10-10 год. у м. Кривий Ріг, Тернівського району по вул. С. Колачевського, водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Daewoo», р/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості для руху, при виявленні перешкоди для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити своєчасно, не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу або безпеки для інших учасників дорожнього руху, об'їзду перешкоди, допустив наїзд на бардюрний камінь, від чого авто відкинуло на транспортний засіб «Gelly» р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який рухався праворуч від нього в попутному із ним напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим завдано матеріальних збитків. Визнано ОСОБА_3 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 21.11.2017р. (а.с. 9).
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
За таких обставин суд, приходить до висновку, що оскільки саме ОСОБА_3 була завдана майнова шкода ОСОБА_2, то саме він і повинен її відшкодувати позивачу, так як саме дії відповідача привели до її спричинення.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 284/17 по визначенню матеріального збитку складеного 13.10.2017р., сума матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля НОМЕР_3 ідентифікаційний номер (VIN) Y7WVL7162A0002762, складає 43 375,76 грн (а.с. 15-28).
У ремонтній калькуляції №284/17 вказано, що вартість ремонту становить 61 827,04 грн (29-33).
Однак позивачем не надано доказів, що ним було проведено ремонт автомобіля, вартість якого становить 61 827,04 грн, відшкодуванню підлягає саме сума матеріального збитку, яка складає 43 375,76 грн, а тому саме ця сума має бути стягнута на користь позивача з відповідача.
Також за змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Норми статей 1166, 1187, 1188 ЦК України передбачають презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначене презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні джерелом підвищеної небезпеки шкоди не покладається, він лише повинен доказати факт завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними діями або бездіяльністю, її розмір та наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач вказані обставини довів, а відповідач не довів відсутність своєї вини в нанесенні шкоди.
За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При визначені розміру моральної шкоди суд враховує, що в результаті ДТП та пошкодження автомобіля, позивач знаходився у стресовому стані, не міг користуватися автомобілем, що зумовило певні незручності позивачу та привело до зміни звичайного для позивача життя в побутовій сфері, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч.6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно копії квитанції 048802 від 07.11.2017р. ОСОБА_2 сплатив ФОП ОСОБА_6 2 000 грн за проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля Geely MK (а.с. 57).
Також позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяву у розмірі 1 409 грн (а.с.1, 75).
А тому понесені судові витрати, у вищевказаний сумі, підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.
З огляду на викладене позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду у розмірі 43 375 (сорок три тисячі триста сімдесят п'ять) гривень 76 копійок, завдану моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, витрати на проведення експертизи з оцінки суми завданої шкоди у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, а також судовий збір у розмірі 1 409 (тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.
В решті задоволення позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_4, зареєстрований за адресою: 50047, АДРЕСА_1.
Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: 52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Щорса, буд. 64.
Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2018 року.
Суддя: