12 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 440/3647/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.
позивача - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області , Міністра внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо незабезпечення надіслання Міністру внутрішніх справ України матеріалів, необхідних для призначення йому звання "полковник міліції";
- зобов"язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області надіслати Міністру внутрішніх справ України матеріали, необхідні для вирішення питання про призначення йому звання "полковник міліції" - з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- визнати протиправною бездіяльність Міністра внутрішніх справ України щодо неприсвоєння ОСОБА_1 звання "полковник міліції" з 04.04.1999 року і зобов"язати Міністра внутрішніх справ України розглянути питання про призначення йому звання "полковник міліції" - з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Під час розгляду справи суд
18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1П.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі також - відповідач-1, Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області) , Міністра внутрішніх справ України (надалі також - відповідач-2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
22 жовтня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження, ухваливши розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем-1 протиправно не вчинено дій, передбачених Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, щодо забезпечення надіслання Міністру внутрішніх справ України документів (подання), необхідних для призначення йому звання «полковник міліції».
Вказано, що оскільки звання "підполковника" йому присвоєно наказом № 208-ос від 04.04.1994, то наступне звання, відповідно до пункту 34 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, мало бути призначено йому не пізніше 04.04.1999. Однак, незважаючи на те, що подання про присвоєння позивачу звання "полковник міліції" було виготовлено кадровим підрозділом, в порушення вимог чинного законодавства, відповідачем-1 це подання не було направлено Міністру внутрішніх справ України й відповідно не було розглянуто, а рішення про присвоєння йому звання полковника міліції - не було прийнято.
У доданому до позову клопотанні /а.с.41-43/ позивач просив поновити строк звернення до суду, оскільки про порушення свого права на отримання наступного звання дізнався лише під час приватної бесіди з колишніми працівниками органів внутрішніх справ, з якими раніше проходив службу. В подальшому позивач отримав відповідь Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області від 20.08.2018 № 37зі115/12/01-2018 на його запит про надання інформації від 08 серпня 2018 року, з якої позивач достовірно дізнався про неприсвоєння йому чергового звання, хоч відповідне подання й було виготовлене.
13 листопада 2018 року Міністерством внутрішніх справ України подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду, в обґрунтування якого вказано, що звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Оскільки позивач на момент звільнення зі служби у 2000 році не міг не знати про своє право на присвоєння чергового спеціального звання "полковник міліції", він пропустив строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.
Також 13 листопада 2018 року Міністерством внутрішніх справ України поданий до суду відзив на позов, у якому МВС України не визнав позовні вимоги, вважав їх необґрунтованими /а.с. 67-70/.
Зокрема, вказано, що на сьогоднішній день ліквідовано органи внутрішніх справ та втратив силу Закон України "Про міліцію". Отже, вимоги позивача стосовно присвоєння йому спеціального звання не актуальні та не ґрунтуються на законі.
Також акцентовано увагу на тому, що позивач, заявляючи свої позовні вимоги, фактично вимагає від суду втрутитися у дискреційні повноваження МВС України та зобов'язати вчинити дії, які не передбачені законодавством.
20 листопада 2018 року від Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 73-75/, у якому аналогічно з відзивом МВС України вказано, що вимоги позивача стосовно присвоєння йому спеціального звання не актуальні та не ґрунтуються на законі, а також, що позивач, заявляючи свої позовні заяви, фактично вимагає від суду втрутитися у дискреційні повноваження МВС України та зобов'язати вчинити дії, які не передбачені законодавством.
23 листопада 2018 року позивач надав до суду відповідь на відзив /а.с. 94-99/, в якій зазначив, що до події, факту повинен застосовуватись той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Вказав, що повноваження з присвоєння працівникам органів спеціального звання МВС безумовно є виключними, оскільки жоден інший орган чи посадова особа окрім УМВС або міністра МВС не можуть присвоїти працівнику чергове спеціальне звання. Проте такі повноваження не є дискреційними тому, що постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 не надає відповідним уповноваженим особам органів МВС право розсуду на те, чи присвоювати працівнику звання.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні викладеному обґрунтуванню позову.
Відповідачі явку своїх уповноважених представників в судове засідання, призначене на 11 грудня 2018 року, не забезпечили. Про дату, час та місце повідомлялись належним чином і заздалегідь.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Керуючись частиною статті 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд здійснив розгляд справи за даної явки.
Суд, заслухавши пояснення позивача, допитавши в якості свідка громадянина ОСОБА_2, дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що у період з 10 лютого 1977 року по 03 жовтня 2000 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом від 03 жовтня 2000 року № 89-ос ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ за віком у відставку. Вислуга років становила на час звільнення 27 років 05 місяців 25 днів /а.с. 16/.
З матеріалів справи вбачається, що наказом МВС України № 208-ос від 04 квітня 1994 року ОСОБА_1 присвоєно звання підполковника міліції /а.с. 77/.
У 2000 році ОСОБА_1 був звільнений у відставку у званні підполковника міліції.
08 серпня 2018 року позивач звернувся до Голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області зі запитом про надання інформації, у якому просив надати інформацію щодо того, чи було підготовлено відносно нього подання про присвоєння звання полковника міліції, а також чи було воно надіслано уповноваженим особам на розгляд /а.с. 14/.
20 серпня 2018 року Головним управлінням НП в Полтавській області направлено лист на адресу позивача за № 37зі115/12/01-2018 /а.с. 15/, яким на запит останнього повідомлено, що в архівній справі позивача наявне подання на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області за підписом начальника ПМУ УМВС України в Полтавській області відносно позивача, яке не відповідає встановленим на той час встановленим вимогам - відсутня резолюція на поданні начальника УМВС України в Полтавській області.
28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області /а.с. 18/. У письмовому зверненні він просив повідомити йому інформацію відносно того, до компетенції якого органу відноситься вирішення питання про присвоєння звання працівнику міліції, просив забезпечити накладення резолюції на подання від 17.03.2000 за № 1155 про присвоєння йому звання полковника, що наявне в архівних матеріалах, й направити останнє до МВС України для подальшого опрацювання.
Листом від 06 вересня 2018 року Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області повідомила ОСОБА_1, що до компетенції ГУ НП у Полтавській області не входить вирішення питань, що стосуються діяльності УМВС України в Полтавській області. Вказано також про відсутність будь-яких підстав для накладення резолюції на подання від 17.03.2000, оскільки втратив чинність Закон України "Про міліцію", яким регламентувався порядок проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ /а.с. 20/.
28 серпня 2018 року ОСОБА_1 також направив письмове звернення й на адресу МВС України, у якому, зокрема, просив забезпечити розгляд подання від 17.03.2000 № 1155 про присвоєння йому звання "полковник" і присвоїти звання тією датою, коли воно повинно бути призначене /а.с. 19/.
У відповідь на вказане звернення МВС України повідомило позивача, що відповідно до розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", втратив чинність Закон України "Про міліцію". Вказано, що спеціальні звання поліції присвоюються тільки діючим поліцейським відповідно до зазначеного Закону України та Порядку присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, затвердженого наказом МВС України від 12.03.2016.
Вважаючи порушеним своє право на присвоєння чергового спеціального звання "полковник міліції", з огляду на те, що сформоване подання на присвоєння такого звання протиправно не розглянуто, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1, суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перш за все, суд вирішує питання відносно того, які норми права підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки, як зазначає позивач, право на присвоєння йому звання полковника міліції виникло у квітні 1999 року, правовідносини підлягають оцінці саме на відповідність нормам законодавства, які діяли на той момент. Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про міліцію" в редакції, чинній на відповідний час, та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, також у відповідній редакції.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про міліцію", особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
Частиною 2 статті 18 Закону України "Про міліцію" визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ на час виникнення спірних правовідносин визначався Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114.
Вказаним Положенням № 114 визначені спеціальні звання, які присвоюються особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ. Безпосередньо до старшого начальницького складу відносяться такі спеціальні звання: майор міліції, підполковник міліції, полковник міліції.
Відповідно до абз. 5 пункту 27 Положення № 114, перші та чергові спеціальні звання рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу присвоюються:
до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь МВС України в Криму, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі, на транспорті та науково-дослідних установ, ректорами вищих закладів освіти системи МВС України та прирівняними до них особами;
до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - Міністром внутрішніх справ.
Пунктом 34 Положення № 114 установлюються такі строки вислуги в спеціальних званнях осіб середнього і старшого начальницького складу: молодшого лейтенанта міліції, молодшого лейтенанта внутрішньої служби - 1 рік, лейтенанта міліції, лейтенанта внутрішньої служби - 2 роки, старшого лейтенанта міліції, старшого лейтенанта внутрішньої служби - 3 роки, капітана міліції, капітана внутрішньої служби - 3 роки, майора міліції, майора внутрішньої служби - 4 роки, підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби - 5 років
Строк вислуги в спеціальному званні обчислюється від дня підписання наказу про присвоєння цього звання.
Відповідно до абз. 2 пункту 36 Положення №114, для забезпечення своєчасного присвоєння чергових спеціальних звань начальницького складу необхідні для цього документи оформляються заздалегідь, з таким розрахунком, щоб вони надійшли на розгляд начальника, який має право присвоювати відповідне спеціальне звання, до дня закінчення встановленого строку вислуги років у спеціальному званні.
Висновки щодо правозастосування
Судом встановлено, що позивач отримав чергове спеціальне звання "підполковник міліції" 04 липня 1994 року.
Відповідно до п. 34 Положення № 114, строк перебування у вказаному званні становить п'ять років.
Отже, питання щодо присвоєння чергового звання позивачу відповідно до пункту 36 Положення №114 необхідно було вирішити до 05 липня 1999 року.
З матеріалів справи вбачається, що подання про присвоєння чергового спеціального звання полковника міліції заступнику начальника по роботі з особовим складом Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області підполковнику міліції - ОСОБА_1 було направлено за підписом начальника ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_3 /а.с. 17/ до начальника УМВС України в Полтавській області ОСОБА_4 17 березня 2000 року.
Однак, в порушення процитованих вище вимог Положення № 114 необхідні документи не були направлені на розгляд Міністра внутрішніх справ України для вирішення питання про можливість присвоєння звання полковник міліції позивачу.
Даний факт не спростований відповідачами у ході розгляду справи та фактично підтверджений змістом їх відзивів по справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що УМВС України в Полтавській області, не вчинивши передбачені пунктом 36 Положення № 114 дії, допустило протиправну бездіяльність, тобто не вчинило дій у спосіб та в порядку, передбаченому чинними на відповідний час нормами законодавства.
Таким чином, суд констатує протиправну бездіяльність УМВС України в Полтавській області (у даній справі Ліквідаційна комісія), що виразилася у ненаправленні згаданого подання Міністру внутрішніх справ України.
З приводу можливих засобів захисту порушеного права позивач суд зазначає таке. Оскільки УМВС України в Полтавській області на час розгляду цієї справи знаходиться в стані припинення, наказом МВС України від 03.11.2015 № 1341 утворено ліквідаційні комісії територіальних органів МВС у Полтавській області.
Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Судом встановлено, що на час розгляду справи до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запису про припинення такої юридичної особи як УМВС у Полтавській області. Від імені вказаного управління діє ліквідаційна комісія та її голова. Не можна вважати, що Ліквідаційна комісія УМВС у Полтавській області наділена лише повноваженням в сфері її ліквідації, оскільки до внесення запису у зазначений вище реєстр про припинення юридичної особи, саме вона наділена всіма повноваженнями діяти на виконання функцій УМВС у Полтавській області.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде усунути раніше допущену протиправну бездіяльність - зобов"язання цього відповідача вчинити ту дію, яку повинно було вчинити УМВС України в Полтавській області: направити для розгляду і прийняття рішення Міністру внутрішніх справ України подання начальника ПМУ УМВС України в Полтавській області (вхідний номер УМВС України в Полтавській області №1155 від 17.03.2000 року) про присвоєння чергового спеціального звання полковника міліції ОСОБА_1.
Оцінюючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Міністра внутрішніх справ України щодо неприсвоєння ОСОБА_1 звання "полковник міліції" з 04.04.1999 року і зобов'язання Міністра внутрішніх справ України розглянути питання про призначення йому звання "полковник міліції" - з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, суд вказує на їх передчасність.
Так, підстави для розгляду питання про присвоєння позивачу чергового звання у Міністра внутрішніх справ України виникнуть лише після того, як буде виконане судове рішення Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в частині направлення Міністру подання про присвоєння відповідного звання.
До цього моменту прав та обов'язків у Міністра внутрішніх справ України в частині розгляду вказаного питання не може виникнути, а тому така позовна вимога не підлягає задоволенню як така, що є передчасною.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку клопотанню Міністерства внутрішніх справ України /а.с. 61-64/ про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на пропущення позивачем строку звернення до суду.
Позивачем у позовній заяві та клопотанні про поновлення строку звернення до суду обґрунтовувались наступні причини пропуску строку звернення до суду.
ОСОБА_1 вказував, що про сформоване та не відправлене до МВС України подання про присвоєння чергового звання, він дізнався нещодавно (влітку 2018 року) з приватної бесіди зі своїми колегами.
Одразу ж він почав здійснювати переписку з УМВС України в Полтавській області (Ліквідаційною комісією) та МВС України, надіславши Голові Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області запит про надання інформації від 08 серпня 2018 року, звернення на адресу Голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області від 28 серпня 2018 року та звернення на адресу МВС України від 28 серпня 2018 року. Остання відповідь на його звернення Міністерства внутрішніх справ України датована 28.09.2018 №22/5-м-1927, якою позивачу було роз'яснено про відсутність правових підстав для присвоєння позивачу чергового звання. З позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 18 жовтня 2018 року.
Допитаний в ході судового засідання свідок ОСОБА_2 - працівник відділу кадрів в органах МВС на час виникнення спірних правовідносин, також підтвердив, що саме він влітку 2018 року під час приватної бесіди з позивачем повідомив йому інформацію про підготовку щодо ОСОБА_1 подання про присвоєння чергового звання, що стало підставою для наступних звернення позивача до суб'єкта владних повноважень з метою отримання відомостей щодо цього питання.
Суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду у зв"язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, виходив з того, що відповідачем-1 була допущена протиправна бездіяльність, яка є триваючою в часі і тому строки звернення до адміністративного суду не є пропущеними.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 як інвалід ІІ групи звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.
Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 іпн1905122314) до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул.Пушкіна, 83 м.Полтава ЄДРПОУ 08592276), Міністра внутрішніх справ України (вул.Академіка Богомольця, 10 м.Київ) - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул.Пушкіна, 83 м.Полтава ЄДРПОУ 08592276) щодо ненаправлення Міністру внутрішніх справ України подання начальника ПМУ УМВС України в Полтавській області (вхідний номер УМВС України в Полтавській області №1155від 17.03.2000 року) про присвоєння чергового спеціального звання полковника міліції ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 іпн1905122314).
Зобов"язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул.Пушкіна, 83 м.Полтава ЄДРПОУ 08592276) направити для розгляду і прийняття рішення Міністру внутрішніх справ України подання начальника ПМУ УМВС України в Полтавській області (вхідний номер УМВС України в Полтавській області №1155від 17.03.2000 року) про присвоєння чергового спеціального звання полковника міліції ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 іпн1905122314).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17 грудня 2018 року
Головуючий суддя ОСОБА_5