Ухвала від 26.12.2018 по справі 215/5939/18

Справа № 215/5939/18

2-а/215/255/18

УХВАЛА

26 грудня 2018 року Суддя Тернівського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_1, розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради «про визначення місця перебування»,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2018 р. ОСОБА_2 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу зі вказаним позовом.

Ознайомившись із матеріалами адміністративної позовної заяви, дійшов наступного висновку.

Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначене статтею 20 КАС України.

За змістом частини першої вказаної статті дана адміністративна справа не відноситься до виключного переліку справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

У параграфі 1 глави 2 розділу 1 «Загальних положень» КАС України, встановлено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів. Параграфом 3 цього розділу, встановлена територіальна юрисдикція (підсудність) та визначені підстави та порядок передачі справи з одного адміністративного суду до іншого, які закріплені в статті 29 КАС України.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, встановлено, що суддя при відкритті провадження після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Частиною 2 ст. 171 цього Кодексу, передбачено відкриття позовного провадження, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Згідно ч. ч. 3-5 ст. 171 КАС України, якщо буде встановлено, що відповідач, фізична особа у справі проживає за межами юрисдикції суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria” та у рішенні від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції, в тому числі стосовно предметної підсудності, приймає будь-які рішення за позовом, що не відноситься до його, в тому числі предметної юрисдикції.

Аналіз вище наведених норм, в їх структурному закріпленні та послідовному викладені в КАС України, та практики Європейського Суду з прав людини, вказує на те, що в першу чергу суд, отримавши позовну заяву, керуючись ч. 1 ст. 20 КАС України, у разі встановлення порушень правил предметної підсудності, на підставі ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст. 21 КАС України, направляє адміністративну справу до окружного адміністративного суду, тобто суд виконує процесуальні дії виключно в межах параграфу 1 глави 2 розділу 1 цього Кодексу. Тому в такому випадку, встановивши у позові порушення предметної підсудності, визначеної для місцевих загальних судів, такий суд в подальшому не уповноважений здійснювати процесуальні дії, передбачені розділом ІІ КАС України - «Позовне провадження», а саме, вирішувати питання залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви ( ст. 169), відмови у відкритті провадження (ст. 170), з'ясування щодо належності розгляду за правилами адміністративного судочинства, та чи подано заяву з дотриманням правил територіальної підсудності (п. 4 ч. 1, п. п. 3-5 ст. 171, п. 2 ч. 1 ст. 29).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин, враховуючи місце проживання позивача та знаходження відповідача, позов відноситься до виключної предметної юрисдикції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Враховуючи викладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, а саме до суду «встановленого законом», керуючись ст. ст. 19, 20, 23, 29, 294, 295 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради «про визначення місця перебування», передати на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до третього Апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя:

Попередній документ
78848627
Наступний документ
78848629
Інформація про рішення:
№ рішення: 78848628
№ справи: 215/5939/18
Дата рішення: 26.12.2018
Дата публікації: 02.01.2019
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (25.01.2021)
Дата надходження: 25.01.2021
Предмет позову: про визнання місця перебування