Справа № 215/968/18
2/215/939/18
14 грудня 2018 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі: головуючого, судді - Коноваленка М.І.
секретар судового засідання - Махоня Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця,
Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», яке, відповідно до статуту в новій редакції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 року №519, змінили назву на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, та просили стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором №136-МК від 21.03.2008 року в розмірі 21030,23 грн., яка виникла через неналежне виконання ОСОБА_3, померлою 16.09.2009, взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
В обґрунтування вказує, що згідно кредитного договору (заяви) №136-МК від 21.03.2008 року Банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 50034,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.03.2013 року. 16.09.2009 року позичальник ОСОБА_3 померла. Відповідач вказує, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3, так як проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, і відповідно має погасити борг померлого боржника, який на дату смерті позичальника становить 21030,23грн.
У судове засідання представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримує заявлені позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.
Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України. Відповідач не повідомив причину неявки до суду. З вказаних причин суд прийшов до висновку, що відповідач не користується своїми процесуальними правами.
Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.08.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.07.2018 закрито підготовче провадження по справі та призначено судовий розгляд.
Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.12.2018 постановлено проводити заочний розгляд справи.
Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.
08.10.2018 року в електронному вигляді, 23.10.2018 року засобами поштового зв'язку на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача до позовної заяви з реєстром згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, відповідно до кредитного договору №136-МК від 21.03.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3, остання отримала кредит у розмірі 50000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.03.2013 року (а.с. 8-10 - копія кредитного договору).
ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією статуту (нова редакція) ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 26). В подальшому ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до статуту в новій редакції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 року №519, змінили назву на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») (а.с.60-63).
Позивач свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_3 кредит.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 525 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, акти цивільного законодавства, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором, укладеним між Банком та ОСОБА_3 зазначено кінцевий термін повернення кредиту 21.03.2013.
Положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, платежі на погашення заборгованості за договором ОСОБА_3 починаючи з 20.10.2011 року не здійснювала (а.с.5-7). З вимогою про повернення кредитної заборгованості банк до останньої не звертався.
Позичальник ОСОБА_3 померла 16.09.2009 року.
Згідно з ч. 1 ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно з нормою статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав i обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять yсі права i обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, отже зобов'язання за кредитним договором входять до складу спадщини.
Позивач стверджує, що спадкоємцем позичальника ОСОБА_3 є її син ОСОБА_1, посилаючись на те, що останній постійно проживав разом зі спадкодавцем, отже прийняв спадщину, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, тому незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.
Відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі відповідних норм Закону до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва з вимогами про стягнення заборгованості, в даному випадку за кредитним договором.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року, справа № 6-33цс15.
Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як позивач, зобов'язаний довести, що саме відповідач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3
На підтвердження постійного проживання відповідача разом зі спадкодавцем позивачем надано копію паспорта Відповідача, де зазначена зареєстрована адреса його проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, буд. 10кв.15 (а.с.12) Вказана копія паспорта завірена відповідачем відміткою, яка складається зі слів: копія вірна, прізвище та ініціали відповідача, та підпис, без зазначення дати засвідчення копії вказаного документу, що є порушенням Національного стандарту України ДСТУ 4163 2003 Уніфікована система організаційно розпорядчої документації , затвердженої Наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року №55.
Так як відмітка про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 датована 18.05.1999роком, позичальник ОСОБА_3 померла, як зазначено в позовній заяві, 16.09.2009 року, а відповідно до отриманої судом інформаційної довідки адресно-довідкового відділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1, 17.09.1982р.н., станом на 04.04.2018р. зареєстрованим або знятим з реєстрації в Дніпропетровській області не значиться, у суда немає можливості встановити місце проживання відповідача на час відкриття спадщини після смерті позичальника ОСОБА_3, а саме 16.09.2009 року.
В повідомленні завідувача Криворізької районної державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Шостої Криворізької держаної нотаріальної контори ОСОБА_5 №663/02-14 від 05.03.2014 року, зазначено, що вимогу кредитора долучено до спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3, надана претензія буде доведена до відома спадкоємців якщо або коли вони з'являться до державної нотаріальної контори з метою отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с.16). Будь-якої іншої відповіді нотаріальної контори стосовно спадкової справи та спадкоємців померлого позивачем суду не надано. Тому доводи позивача щодо фактичного прийняття відповідачем спадщини, так як останній проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є необґрунтованими та такими, що підлягають сумніву.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, позивачем не надано суду належних доказів того, що відповідач є таким, що прийняв спадщину після смерті померлої ОСОБА_3.
Також слід звернути увагу на те, що право вимоги у банка до боржника ОСОБА_3 виникло з 21.03.2013 року (строк закінчення дії кредитного договору).
06.02.2014 року позивачем направлено претензію кредитора на адресу Шостої Криворізької державної нотаріальної контори, вих. № 83LKRLESO2ZHO, де зазначено, що банку відомо про смерть ОСОБА_3
Однак лише 11.09.2017 року банк направив спадкоємцю ОСОБА_1 лист-претензію з вимогою погасити борг, яку не було виконано.
Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Вказана правова позиція викладена у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року, справа № 136/1336/16-ц
Так, АТ КБ «Приватбанк», який не знав та не міг знати про відкриття спадщини, пред'явив вимоги до спадкоємця ОСОБА_1, який на їх думку набув право на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, поза межами строків, встановлених частиною третьою статті 1281 ЦК України (понад один рік з дня настання строку вимоги - з 21.03.2013 року), і в силу приписів частини четвертої статті 1281 ЦК України, банк позбавлений права вимоги до спадкоємців, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог статей 1281, 1282 ЦК України, які в даному випадку ним не дотримані.
Крім того, позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором за період 24.03.2008 - 01.11.2017 рр., при складенні якого позивач брав за основу суму кредиту в розмірі 50034,00грн. (а.с.5), тоді як в тексті кредитного договору № 136-МК від 21.03.2008 року, а саме п.1.2. зазначена сума кредиту: 50000,00грн.(а.с.8). 05.06.2018р. та 17.09.2018 р. представником позивача подавалися суд клопотання про відкладення розгляду справи, для надання додаткових доказів, необхідних для розгляду справи, не уточнюючи які саме. У додаткових поясненнях представника позивача від 08.10.2018 року в електронному вигляді, та від 23.10.2018 року, що надійшли на адресу суда засобами поштового зв'язку, також зазначена отримана сума кредиту в розмірі 50034,00грн. (а.с.70-74,78-81). Позивач в додаткових поясненнях, з посиланням на норми чинного законодавства, констатує факт не виконання спадкоємцем ОСОБА_1 своїх обов'язків, але не викладені самі обставини за яких в даному випадку збільшилася сума кредиту отриманого ОСОБА_3, що безпосередньо пов'язаноі з розрахунком суми заборгованості.
Враховуючи викладене, у зв'язку з недоведеністю позивачем позовних вимог у суда відсутні правові підстави для задоволення позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.
На підставі ст. ст. 526, 608, 1218, 1281, 1282 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-257, 268, 289 ЦПК України, суд
В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця - відмовити в повному обсязі.
Копію рішення направити відповідачу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його складення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення складено суддею 14.12.2018.