Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 грудня 2018 р. Справа№200/11929/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Костянтинівське АТП 11406» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
У листопаді 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулося публічне акціонерне товариство «Костянтинівське АТП 11406» із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.09.2018 р. на зупинки А/С 1 у м. Бердянськ Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізьській області була проведена рейдова перевірка автобусу БАЗ, державний номер АН0767АА, що належить позивачу, на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 090140 від 18.09.2018 р., згідно якого встановлено відсутність індивідуальної тахокарти водія Ларіоненка О.М. за 18.09.2018 р. На підставі вказаного акту, ст.ст. 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідачем прийнято постанову № 035929 від 16.10.2018 р. про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Позивач, посилаючись на приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», «Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки наявність індивідуальної тахокарти водія передбачена лише у тому разі, якщо транспортний засіб обладнаний тахографом. У даному випадку автобус БАЗ, державний номер АН0767АА тимчасово не обладнаний тахографом, тому відсутність індивідуальної тахокарти водія не може бути порушенням діючого законодавства.
У зв'язку з чим позивач звернуся до суду із даним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області № 035929 від 16.10.2018 р. про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2018 року відкрито провадження у справі із визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Вищевказана ухвала отримана відповідачем 12 листопада 2018 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 16).
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 175 КАС України).
Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження із визначенням п'ятнадцятиденного строку для подання відзиву, отримана відповідачем 12.11.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та станом на час розряду справи (22.12.18) відзив з боку відповідача не надійшов, суд кваліфікує це, як визнання позову відповідачем.
У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши позовну заяву, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.
Позивач - публічне акціонерне товариство «Костянтинівське АТП 11406» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 03113911, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Соборності, будинок 1, місто Костянтинівка, Донецька область, 85103, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті за переліком згідно з додатком 1, в тому числі Управління Укртрансінспекції у Донецькій області. Правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті є Державна служба з безпеки на транспорті (п. 2 Постанови № 592).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна служба України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845) зареєстрована як юридична особа 03 червня 2015 року, про що внесений запис за номером 1 074 134 0000 054386.
18.09.2018р. уповноваженими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізьській області здійснено заходи державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, шляхом проведення перевірки транспортного засобу марки БАЗ, державний номер АН0767АА, що належить ПУАТ «Костянтинівське АТП 11406».
За результатами перевірки складено акт № 090140 від 18.09.2018 р., згідно якого встановлено порушення, а саме відсутність індивідуальної тахокарти водія Ларіоненка О.М. за 18.09.2018 р. (а.с. 9).
На підставі вказаного акту, ст.ст. 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області прийнято постанову № 035929 від 16.10.2018 р. про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. (а.с. 10).
Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача, як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Статтею 5 Закону № 2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
У відповідності до статті 6 Закону Закон № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:
здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;
здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;
здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;
проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;
здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;
здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).
У відповідності до пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закон № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно з п. 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акту) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Згідно п. 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно п. 27 Порядку № 1567, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Так, судом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно із частинами 1 та 2 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 р. № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух», розроблено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, що затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 р. (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно положень п.3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Отже, положеннями ст.38 Закону № 2344-III передбачена обов'язковість наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а використання особистої картки водія передбачено Інструкцією № 385 у разі використання тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що наявність індивідуальної тахокарти водія є обов'язковою у разі використання тахографа.
Разом з тим, позивачем зазначено про відсутність на транспортному засобі тахографа та відповідно відсутність підстав для використання особистої картки водія.
Належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України на підтвердження того, що на транспортному засобі позивача встановлено тахограф, відповідачем суду не надано.
Більш того, ПУАТ «Костянтинівське АТП 11406» листом № 215 від 12.12.2018 року повідомило суд, що не обладнувало тахографом транспортний засіб БАЗ А 079.23, реєстраційний номер АН0767АА. Заводом - виробником не передбачено обладнання даного транспортного засобу тахографом (а.с. 32).
За приписами п.п. 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010р., автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
В матеріалах справи наявна копія індивідуальної контрольної книжки водія Ларіоненко О.М. на вересень 2018 року (а.с. 11).
У відповідності до пояснень водія, що зазначені у акті перевірки від 18.09.2018 року, останній зазначає, що транспортний засіб БАЗ А 079.23, реєстраційний номер АН0767АА не обладнано тахографом та він веде індивідуальну контрольну книжку водія (а.с. 9).
При вирішенні даної справи суд враховує, що ухвалами від 07.11.2018р. та 07.12.2018 р. витребовувались з відповідача докази на підставі, яких була прийнята оскаржувана постанова, в тому числі докази обладнання транспортного засобу БАЗ, реєстраційний номер АН0767АА тахографом, однак останнім у встановлений судом строк не надано ані відзиву на позовну заяву, ані доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що застосування штрафу до ПЦАТ «Костянтинівське АТП 11406» за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є безпідставним та необґрунтованим, а постанови Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області № 035929 від 16.10.2018 р. про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов публічного акціонерного товариства «Костянтинівське АТП 11406» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області № 035929 від 16 жовтня 2018 року про застосування до публічного акціонерного товариства «Костянтинівське АТП 11406» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державну службу України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: проспект Перемоги, будинок 14, м. Київ, Київська область, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь публічного акціонерного товариства «Костянтинівське АТП 11406» (місцезнаходження: вулиця Соборності, будинок 1, місто Костянтинівка, Донецька область, 85103, код ЄДРПОУ 03113911) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лазарєв В.В.