03 грудня 2018 року Справа № 0440/7208/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСНАБ" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №622050/31418963 від 30.03.2018р., зобов'язання вчинити певні дії, -
21.09.2018р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) Товариство з обмеженою відповідальністю " ЕЛЕКТРОСНАБ " звернулося з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №622050/31418963 від 30.03.2018р.;
- зобов'язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №337 від 21.11.2017р. на загальну суму 38400,00 грн., в тому числі ПДВ 6400,00 грн., подану позивачем і вважати її прийнятою та зареєстрованою датою направлення - 13.12.2017р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та Комунальним підприємством Кам'янської міської ради «Тепломережі» було укладено договір №19/10 від 19.10.2017р., на підставі якого за правилом першої події (оплата) позивачем була складена та направлена на реєстрацію податкова накладна №337 від 21.11.2017р. Зазначена податкова накладна була прийнята контролюючим органом, проте її реєстрацію було зупинено у зв'язку з тим, що дана податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017р. з підстав виявлення у ній невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:8311 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до вимог п. «в» пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ №567 від 13.06.2017р. та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п.4 цього наказу. Як зазначає позивач, на виконання цієї вимоги ним були надані відповідачу копії документів про підтвердження реальності здійснення операцій за вказаною податковою накладною, проте, відповідачем було прийнято рішення №622050/31418963 від 30.03.2018р. про відмову у реєстрації вищевказаної податкової накладної з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Позивач вважає таке рішення відповідача є необґрунтованим, оскільки оскаржуване рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є ненадання платником копій документів. Також і позивач вказує на те, що ним були надані контролюючому органу всі необхідні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операції за податковою накладною №337 від 21.11.2017р. В обгрунтування своєї правової позиції позивач посилається на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013р. та рішення Європейського Суду з прав людини.
Ухвалою суду від 05.10.2018р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов?язано, а саме: позивача - надати суду докази в обґрунтування того, що порушення прав позивача допущено саме Державною фіскальною службою України; відповідача - надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.2).
Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 05.10.2018р., відзив на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та позовну заяву з додатками отримав 08.10.2018р., та 16.10.2018р., що підтверджується електронними повідомленнями та поштовим повідомленням, наявними в матеріалах справи (а.с.53-59).
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСНАБ" з 20.04.2001р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Олекси Сокола, буд.43, кв.1, знаходиться на податковому обліку в Кам'янській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копіями виписки з ЄДРПОУ та витягу з реєстру платників податку на додану вартість (а.с.33,48).
19.10.2017р. між ТОВ «ЕЛЕКТРОСНАБ» (Продавець) та Комунальним підприємством Кам'янської міської ради «Тепломережі» (Покупець) було укладено договір №19/10, що підтверджується копією відповідного договору (а.с.21-23).
На виконання умов вказаного договору позивачем було продано КП Кам'янської міської ради «Тепломережі» товар (електроди), та 21.11.2017р. покупець сплатив вказаний товар, що підтверджується копіями звіту про кредитові операції по рахунку за 21.11.2017р., видаткової накладної №337 від 27.11.2017р., рахунку на оплату №337 від 06.11.2017р., товарно-транспортної накладної №337 від 27.11.2017р., наявними в матеріалах справи (а.с.24-27).
Згідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, позивачем за вказаною господарською операцією по зазначеному договору була оформлена податкова накладна №337 від 21.11.2017р. на загальну суму 38400,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 6400,00 грн., що підтверджується копією наведеної податкової накладної (а.с.20).
Вказана податкова накладна №337 була надіслана позивачем для реєстрації у встановленому законодавством порядку у ЄРПН та згідно копій Квитанцій від 14.12.2017р. її реєстрацію було зупинено з підстав того, що у ній виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 8311 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до вимог п. «в» пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ №567 від 13.06.2017р. та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п.4 цього наказу (а.с.19).
Контролюючим органом було прийнято оспорюване рішення №622050/31418963 від 30.03.2018р. про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №337 від 21.11.2017р., поданої позивачем, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, що підтверджується його копією (а.с.17-18).
Позивач оспорює вищевказане рішення щодо відмови у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №337 від 21.11.2017р., просить визнати його протиправним та скасувати та зобов'язати зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №337 від 21.11.2017р. на загальну суму 38400,00 грн., в тому числі ПДВ 6400,00 грн., подану позивачем і вважати її прийнятою та зареєстрованою датою направлення - 13.12.2017р. посилаючись на те, що таке рішення відповідача є необґрунтованим, оскільки оскаржуване рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є ненадання платником копій документів, при цьому, позивач вказує на те, що ним були надані контролюючому органу всі необхідні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операції за податковою накладною №337 від 21.11.2017р.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.
За приписами п.74.3 ст.74 ПК України визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010р. (далі - Порядок №1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.
Пунктом 201.16 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. затверджено, зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).
Відповідно до пункту 12 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Пунктом 13 Порядку №117 визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017р. (чинним на момент прийняття оскаржуваних рішень) містить у собі визначення трьох різних критеріїв, а саме:
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу УІ Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.
3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).
Пунктами 19, 20 Порядку №117 встановлено, що комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
При цьому, п.23 Порядку №117 встановлено, що комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку, зокрема, щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена, яке надсилається платнику податку, при цьому, вказане рішення приймається комісією регіонального рівня.
Так, наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №66 від 14.03.2018р. було створено комісію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації у відповідності до п.201.16 ст.201 ПК України та постанови Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. та згідно додатку до вказаного наказу головою даної комісії призначено першого заступника начальника ГУ ДФС - ОСОБА_2, що підтверджується їх копіями, наявними в матеріалах справи (а.с.60-62).
З матеріалів справи вбачається, що оспорюване рішення підписано головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ОСОБА_2, яка є першим заступником начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (а.с.17-18).
Отже, оспорюване рішення прийнято не Державною фіскальною службою України, а посадовою особою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення Державною фіскальною службою України не приймалося, а відповідно Державною фіскальною службою України не було допущено порушень прав, свобод та інтересів позивача при прийнятті оспорюваного позивачем рішення.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч.1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Так, позивачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про прийняття оспорюваного рішення саме відповідачем - Державною фіскальною службою України, при цьому, судом враховується, що постанова Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р., якою змінено порядок прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, набрала чинності з 22.03.2018р., оспорюване рішення прийнято 30.03.2018 року, тобто після набрання чинності вказаної постанови, з даним позовом позивач звернувся до адміністративного суду у вересні 2018 року, а тому позивач повинен був знати ким саме приймаються такі рішення.
При цьому, судом враховується і те, що ухвалою суду від 05.10.2018р. було зобов'язано позивача надати суду докази в обґрунтування того, що порушення прав позивача допущено саме Державною фіскальною службою України, проте, на виконання вказаної ухвали суду позивачем жодних дій не вчинено та відповідних доказів суду не надано.
Згідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, судом не встановлено порушень прав та інтересів позивача з боку Державної фіскальної служби України при прийнятті оспорюваного рішення, оскільки вказане рішення відповідачем - Державною фіскальною службою України не приймалося, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №622050/31418963 від 30.03.2018р. задоволенню не підлягають.
Також, не можуть бути задоволені і похідні вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №337 від 21.11.2017р. на загальну суму 38400,00 грн., в тому числі ПДВ 6400,00 грн., подану позивачем і вважати її прийнятою та зареєстрованою датою направлення - 13.12.2017р., оскільки такі позовні вимоги є похідними та можуть бути задоволені лише у разі задоволення основних вимог про визнання рішення щодо відмови у реєстрації вказаної податкової накладної протиправним та його скасування з урахуванням п.23 ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, оскільки Державною фіскальною службою України при прийнятті оспорюваного рішення права та інтереси позивача не порушувались, так як відповідач його не приймав, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСНАБ" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №622050/31418963 від 30.03.2018р., зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва