Справа № 175/1701/18
Провадження № 2/175/532/18
іменем України
20 грудня 2018 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Новік Л.М.
за участю секретаря - Єльшиної А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Товарна біржа «Біржі нерухомості «Центральна» про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Товарна біржа «Біржі нерухомості «Центральна» про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 03 лютого 1998 р., який укладений між ним, ОСОБА_1, як покупцем та продавцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3, який діяв за себе та як законний представник неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, і зареєстрованому на Біржі нерухомості «Центральна» в м.Дніпропетровську, він придбав квартиру №2 в будинку №541, що розташована по вул. Солідарності (попередня назва вул. Леніна) в смт. Обухівка (попередня назва смт. Кіровське) Дніпровського району (попередня назва Дніпропетровський район) Дніпропетровської області. Право власності на зазначену квартиру він у встановленому законом порядку не зареєстрував. Договір між сторонами було укладено на підставі Закону України «Про товарну біржу». Відповідно до вищезазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03 лютого 1998 р. він, ОСОБА_1, сплатив ОСОБА_2 і ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 21253,00 гри., після чого вселився з сім'єю в квартиру, користується нею до теперішнього часу, утримує квартиру матеріально, сплачує всі комунальні послуги, проводив в квартирі необхідні ремонти, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3, отримавши в повному обсязі оплату за продану квартиру, звільнили її від побутового майна та здійснили виселення з неї разом з дітьми. В даний час він бажає розпорядитись квартирою, однак не може це зробити, оскільки при придбанні нею квартири №2 в будинку №541, що розташований по вул. Солідарності (попередня назва вул. Леніна) в смт. Обухівка (попередня назва смт. Кіровське) Дніпровського району (попередня назва Дніпропетровський район) Дніпропетровської області не була дотримана вимога щодо нотаріального посвідчення вищевказаного договору купівлі-продажу квартири від 03 лютого 1998 року і зазначений договір не вважається правовстановлюючим документом на підставі ст.657 ЦК України. У зв'язку з цим, коли він звернувся до нотаріальної контори з приводу посвідчення договору купівлі-продажу, йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії на підставі ст.657 ЦК України. Укладений між ним та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договір купівлі-продажу відповідав всім вимогам діючого законодавства, справжній волі сторін. Між ними було досягнуто згоди з усіх істотних умов, які були виконані ними в повному обсязі, тому вважає, що суд має визнати дійсною угоду купівлі-продажу квартири від 03 лютого 1998 р., яка укладена між ним, як покупцем та продавцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і зареєстровану на Біржі нерухомості «Центральна» в м. Дніпропетровську, згідно з якою він, ОСОБА_1, придбав квартиру за 21253 грн.
Позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири від 03 лютого 1998 р., а саме: квартири №2 в будинку №541, що розташований по вул. Солідарності (попередня назва вул. Леніна) в смт. Обухівка (попередня назва смт. Кіровське) Дніпровського району (попередня назва Дніпропетровський район) Дніпропетровської області, зазначена квартира у житловому будинку А загальною площею приміщень 53,4 кв. метри., загальною площею 49,2 кв. метри, житловою площею 27,8 кв. метрів, складається з 1-коридора площею 7,9 кв. метрів, 2-кімнати площею 17.3 кв. метри, 3-кімнати площею 10,5 кв. метрів, 4- вбудованої шафи площею 1,0 кв. метр, 5- кухні площею 8,5 кв. метрів, 6- ванної площею 2,8 кв. метрів, 7-вбиральні- площею 1,2 кв. метри, І- лоджії площею 4,2 кв. метри, який укладений між ним, ОСОБА_1, як покупцем та продавцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3, який діяв за себе, та як законний представник неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований на Товарній біржі «Біржа нерухомості «Центральна» в ОСОБА_6, згідно з яким він придбав квартиру №2 в будинку №541, що розташована по вул. Солідарності (попередня назва вул. Леніна) в смт. Обухівка (попередня назва смт. Кіровське) Дніпровського району (попередня назва Дніпропетровський район) Дніпропетровської області.
Визнати за ОСОБА_1, право власності на нерухоме майно - квартиру №2 в будинку №541, що розташована по вул. Солідарності (попередня назва вул. Леніна) в смт. Обухівка (попередня назва смт. Кіровське) Дніпровського району (попередня назва Дніпропетровський район) Дніпропетровської області, зазначена квартира у житловому будинку А загальною площею приміщень 53,4 кв. метри, загальною площею 49,2 кв. метри, житловою площею 27,8 кв. метрів, складається з 1-коридора площею 7,9 кв. метрів, 2-кімнати площею 17.3 кв. метри, 3-кімнати площею 10,5 кв. метрів, 4- вбудованої шафи площею 1,0 кв. метр, 5- кухні площею 8,5 кв. метрів, 6- ванної, площею 2,8 кв. метрів, 7-вбиральні площею 1,2 кв. метри, І- лоджії площею 4,2 кв. метри.
Позивач до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 до початку судового засідання надала заяву в якій позовні вимоги визнала, просила справу розглянути без її участі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився з невідомої суду причини.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився з невідомої суду причини.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку про можливість ухвалення рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності і вважає встановленими такі факти і відповідні їм правовідносини.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.
Судом встановлено, що 03 лютого 1998 року на Товарній Біржі «Біржа нерухомості «Центральна» між ОСОБА_1, як покупцем і продавцями: ОСОБА_2 і ОСОБА_3, який діяв за себе та як законний представник неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири №2 в будинку №541, що розташована по вул. вул. Леніна, в смт. Кіровське, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області.
Судом встановлено, що на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», договір купівлі-продажу вказаної квартири було зареєстровано Товарною Біржею «Центральна».
Відповідно до п. 4 вищевказаного договору купівлі-продажу, квартира продана за 21253,00 гривні, які продавцями отримані повністю до підписання цього договору.
Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачами на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу квартири, мали місце до набрання чинності Цивільним Кодексом України в редакції 2003 року.
Отже, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень, в даному випадку підлягають застосуванню положення Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року.
Відповідно до ст. 227 ЦК (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.
Згідно з частиною 1 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»).
Суд приходить до висновку, що чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч.2 ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.
Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) - якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, - суд може визнати такий договір дійсним. У такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як вбачається із матеріалів справи доказом укладення і виконання договору його сторонами є зареєстрований на товарній біржі договір купівлі-продажу квартири, що відповідало на час його укладення вимогам ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», сплата визначеної договором суми грошей, які продавцем отримані до підписання договору, передача покупцеві документів на квартиру, ключів від неї та самої квартири.
Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.
Таким чином, обрані позивачем способи захисту його прав передбачені законом і відповідають йому.
Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини „ підлягає використанню національними судами України як джерело права.
У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.
Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 16, 315 Цивільного кодексу України, ст. ст. 47, 128 ЦК УРСР, ст. ст. 4, 5, 76-81, 200, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Товарна біржа «Біржі нерухомості «Центральна» про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири від 03 лютого 1998 р., а саме: квартири №2 в будинку №541, що розташований по вул. Солідарності (попередня назва вул. Леніна) в смт. Обухівка (попередня назва смт. Кіровське) Дніпровського району (попередня назва Дніпропетровський район) Дніпропетровської області, зазначена квартира у житловому будинку А загальною площею приміщень 53,4 кв. метри., загальною площею 49,2 кв. метри, житловою площею 27,8 кв. метрів, складається з 1-коридора площею 7,9 кв. метрів, 2-кімнати площею 17.3 кв. метри, 3-кімнати площею 10,5 кв. метрів, 4- вбудованої шафи площею 1,0 кв. метр, 5- кухні площею 8,5 кв. метрів, 6- ванної площею 2,8 кв. метрів, 7-вбиральні- площею 1,2 кв. метри, І- лоджії площею 4,2 кв. метри, який укладений між ним, ОСОБА_1, як покупцем та продавцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3, який діяв за себе, та як законний представник неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований на Товарній біржі «Біржа нерухомості «Центральна» в ОСОБА_6, згідно з яким він придбав квартиру №2 в будинку №541, що розташована по вул. Солідарності (попередня назва вул. Леніна) в смт. Обухівка (попередня назва смт. Кіровське) Дніпровського району (попередня назва Дніпропетровський район) Дніпропетровської області.
Визнати за ОСОБА_1, право власності на нерухоме майно - квартиру №2 в будинку №541, що розташована по вул. Солідарності (попередня назва вул. Леніна) в смт. Обухівка (попередня назва смт. Кіровське) Дніпровського району (попередня назва Дніпропетровський район) Дніпропетровської області, зазначена квартира у житловому будинку А загальною площею приміщень 53,4 кв. метри, загальною площею 49,2 кв. метри, житловою площею 27,8 кв. метрів, складається з 1-коридора площею 7,9 кв. метрів, 2-кімнати площею 17.3 кв. метри, 3-кімнати площею 10,5 кв. метрів, 4- вбудованої шафи площею 1,0 кв. метр, 5- кухні площею 8,5 кв. метрів, 6- ванної площею 2,8 кв. метрів, 7-вбиральні- площею 1,2 кв. метри, І- лоджії площею 4,2 кв. метри.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Новік