Справа № 200/18309/18
Провадження № 2-з/200/187/18
26 грудня 2018 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Томаш В.І.,
при секретарі - Кубрак К.В.,
розглянувши в м. Дніпро матеріали заяви представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 «про забезпечення позову» по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «НАДРА», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 «про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності та здійснення державної реєстрації права власності», -
Представник позивача повторно звернувся до суду з заявою «про забезпечення позову» по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «НАДРА», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 «про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності та здійснення державної реєстрації права власності», в обґрунтування якої вказав, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12 листопада 2018 року квартира АДРЕСА_1 з часу незаконного визнання на неї права власності за ОСОБА_4 на підставі скасованого рішення суду неодноразово перепродавалась, у зв'язку із чим не виключає, що за час судового розгляду справи спірна квартира може бути відчужена на користь іншої особи і тоді виконання рішення суду буде неможливим. Просив заборонити будь-яким особам (зокрема ОСОБА_3) вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_2 будь-якій особі (шляхом продажу, дарування, тощо), розпоряджатися нею у будь-який спосіб (шляхом передачі у найм, оренду, заставу, іпотеку, на зберігання третій особі, тощо), а також заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни щодо права власності на це нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи в їх сукупності, зважаючи на обставини справи прийшов до наступного висновку.
Частиною першою ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч.1. ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинні міститися: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиція заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.
Враховуючи, що ст. 150 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4» роз'яснив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачам вчиняти певні дії.
Крім того, представник позивача вже звертався з аналогічною заявою про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 17 грудня 2018 року було відмовлено, вказана ухвала у апеляційному порядку не оскаржувалася, будь - яких нових та інших законних підстав не виявлено .
Отже, у відповідності із вищевикладеним та із зазначеними нормами процесуального права, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149, 151, 152, 153 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 «про забезпечення позову» по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «НАДРА», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 «про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності та здійснення державної реєстрації права власності» - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя
Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська В.І. Томаш