Справа № 210/5900/18
Провадження № 2/210/2348/18
іменем України
"27" грудня 2018 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хлистуненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, суд -
Позивач звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 14.05.2004 року на території гірничої дільниці, по видобутку руди №1 Рудоуправління ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» правонаступником якого є ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» під час виконання трудових обов'язків в.о. машиніста екскаватора, при падінні з висоти батько позивача ОСОБА_3 отримав численні травми, від яких перебуваючи на лікуванні у 2 міській лікарні, помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Внаслідок смерті батька позивачу завдано моральної шкоди, оскільки батька вона втратила у віці 14 років, він був її рідною людиною, яку дуже любила та поважала. Незважаючи на те, що батько на час смерті проживав з іншою сім'єю, відношення між ним та позивачем не припинялись. Батько позивача постійно відвідував, брав участь у її вихованні, підтримував матеріально. Смерть батька призвела до того, що позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про його смерть не залишають її навіть до теперішнього часу. Після смерті батька позивач була позбавлена батьківського піклування, матеріальної підтримки, що призвело до суттєвого погіршення її матеріального стану. Отже, смертю батька позивачу завдано глибоких моральних страждань, тому, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 176000,00 грн. без урахування утримання податку на доходи фізичних осіб.
Станом на 27 грудня 2018 року позивач та її представник на надання відповіді на відзив не скористались.
Ухвалою суду від 22.10.2018 року відкрито провадження по справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Представник відповідача ПАТ «ПІВДГЗК» Корнєв М.Ю. подав до суду відзив, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовує це тим, що основною причиною нещасного випадку з ОСОБА_3 є незастосування засобів індивідуального захисту при заміні траса відкривання днища ковша екскаватора та порушення ним п. 23 Інструкції з охорони праці для машиністів і помічників машиністів екскаваторів, тобто вина підприємства у настанні нещасного випадку відсутня. Крім того, представник посилався на те, що на час смерті ОСОБА_3 його донька ОСОБА_2 мешкала окремо, тобто не проживала з померлим однією сім'єю. Також відсутні докази, що позивач підтримувала родинні стосунки з батьком, що батько приймав активну участь у її вихованні та надавав матеріальну допомогу.
Суд, дослідивши письмові докази цивільної справи, відзив представника відповідача, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (а.с. 3).
Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку від 14.05.2004 року та Акту №8 про нещасний випадок на виробництві від 31.05.2004 року вбачається, що причиною нещасного випадку є незастосування засобів індивідуального захисту виконуючим обов'язки машиніста екскаватора ОСОБА_3 при заміні троса механізму відкривання днища ковша екскаватора, чим порушив п. 23 Інструкції з охорони праці для машиністів і помічників машиністі екскаваторів. Крім того особи, які допустили порушення: Гірничий майстер дільниці з добутку руди № 1 ОСОБА_5, який не забезпечив безпечну організацію робіт підлеглими йому машиністами та помічниками машиністів екскаваторів, чим порушив п. 2.5 та п. 2.12 своєї посадової Інструкції та п.10 Правил безпеки при розробці родовищ корисних копалин відкритим способом (а.с. 4-5, 6-8).
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - є головним обов'язком держави.
Згідно частин 1,3 ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частиною 2 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
З свідоцтва про народження ОСОБА_6 слідує, що ОСОБА_3 є її батьком (а.с.9).
Прізвище позивача з ОСОБА_6 змінено на ОСОБА_2 внаслідок реєстрацію шлюбу (а.с. 10).
Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 р № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку із смертю батька встановлений в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи. Позивач переносить моральні страждання, ця подія змінила все подальше її життя. У 14 років залишилась без батьківського піклування, матеріального допомоги, що призвело до погіршення як матеріального так і морального стану. Таким чином, факт моральних страждань у зв'язку зі смертю батька, навряд чи потрібно доводити за допомогою якихось спеціальних засобів доказування. Доведення наявності цих страждань, саме по собі, полягає у засадничих поняттях людяності та розумінні основ людського життя, яке державою визнається найвищою соціальною цінністю.
Суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Свої моральні страждання, пов'язані зі смертю батька позивач оцінює в розмірі 176000,00 гривень.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, настання у зв'язку з цим негативних змін у житті, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Тому суд вважає, що сума компенсації від ПАТ «ПГЗК» спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 100000,00 гривень.
Щодо вимоги про стягнення 176000,00 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, стягує з ПАТ «ПГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 гривень.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 23, 76, 141, 258, 259, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», юридична адреса: 50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, суму моральної шкоди, завданої смертю батькана виробництві у розмірі 100000,00 /сто тисяч / гривень без утримання податку на доходи фізичних осіб.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», юридична адреса: 50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000, на користь держави судовий збір в розмірі 704 /сімсот чотири/ гривні 80 /вісімдесят/ копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення складено 27 грудня 2018 року.
Суддя: О. В. Хлистуненко