221/6021/18
2/221/1349/2018
14 грудня 2018 року м. Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області в складі:
головуючої - судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.
при секретарі - Метьолкіній Н.В.,
представник позивача - Грибов С.В.,
представник третьої особи - Пелих Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Заступника військового прокурора Маріупольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - військова частина НОМЕР_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -
31 серпня 2018 року заступник військового прокурора Маріупольського гарнізону, що діє у інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - військова частина НОМЕР_1 про відшкодування матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог, зазначив, що вироком Володарського районного суду Донецької області від 09.11.2017 року, ОСОБА_1 було засуджено за ст..ст. 415ч.1, 407ч.4, 70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання на підставі ст..2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року. Вказаним судовим рішенням було встановлено, що 03 серпня 2016 року, о 23-20 год. при зміні позиції у складі маневреної групи вогневого прикриття розвідувального взводу спостереження ВЧ пп В 2803, рухаючись за штурвалом «БРМ 1-К» із заводським номером Е03РТ1693 б/н 145, по автомобільній дорозі М-14 «Новоазовськ - Маріуполь» в напрямку м. Новоазовськ, наближаючись до з'їзду із автодороги до с. Бердянське, ОСОБА_1 знехтував обов'язками водія, у порушення правил експлуатації не ввімкнув прилад нічного бачення ТВНЕ-1 ПА, за допомогою якого мав можливість виявити, що на зустріч наближається автомобіль ХАМЕР військовий номер НОМЕР_2 під керуванням водія 2-го відділення 3-го взводу 2-ої десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_2 та старшого машини водія 1-го відділення 2-го взводу 1-ої десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_3 , якірухались в с. Лебединське, через свою злочинну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, маючи технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, здійснив виїзд на зустрічну смугу автомобільної дороги М-14 «Новоазовськ-Маріуполь», чим спричинив дорожньо-транспортну пригоду - зіткнення з автомобілем ХАМЕР військовий номер НОМЕР_2 . внаслідок чого наступила смерть водія вказаного автомобіля матроса ОСОБА_2 , а старший машини сержант ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження. Також, внаслідок зіткнення «БРМ» з автомобілем «Хамер» (закріплений за військовою частиною НОМЕР_1 ), державі було завдано збитків на загальну суму 967 414,23 грн., що підтверджується витягом з книги обліку втрат автомобільної служби військової частини НОМЕР_1 та книги обліку нестач військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи наведене, на підставі положень ст.ст. 1167, 1187, 1188 ЦК України, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 967 414,23 грн.
Ухвалою Волноваського районного суду від 04.09.2018 року відкрито загальне позовне провадження у вищевказаній цивільній справі.
Присутній у судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_4 , підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - військова частина НОМЕР_1 ОСОБА_5 , присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також підтримав позовні вимоги Міністерства оборони України.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином сповіщеним про час та дату розгляду справи судовою повісткою - до зали суду не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки.
Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В силу ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що вироком Володарського районного суду Донецької області від 09.11.2017 року, відповідача у справі - ОСОБА_1 було засуджено за ст..ст. 415ч.1, 407ч.4, 70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання на підставі ст..2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року (а.с.6-8). Тобто, наявність вини в діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У даному судовому засіданні встановлено, що внаслідок зіткнення «БРМ» з автомобілем «Хамер» (закріплений за військовою частиною НОМЕР_1 ), державі було завдано збитків на загальну суму 967 414,23 грн., що підтверджується витягом з книги обліку втрат автомобільної служби військової частини НОМЕР_1 та книги обліку нестач військової частини НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2016 року (а.с.9-14).
Відповідно до ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, договір оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, з урахуванням обставин, що мають істотне значення, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Керуючись ст..ст.13, 81,141,263 ЦПК України, ст.1187 ЦК України, суд -
Позовні вимоги Заступника військового прокурора Маріупольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави, в особі Міністерства оборони України - код ЄДРПОУ: 26614159; код МФО банку: 820172; рахунок ДКСУ в м.Київ 31259229488999, у відшкодування матеріальної шкоди - 967 414 (дев'ятсот шістдесят сім тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 23 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави на р/р №31211256026001 код класифікації доходів бюджету: 22030106, код банку отримувача 899998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ: 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом 30-ти днів після проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.В.Писанець