Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6195/18 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.
Категорія 55 Доповідач Трояновська Г. С.
26 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.
з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/6195/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про стягнення заборгованості по нарахованій заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку
за апеляційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. у м. Житомирі,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в кінцевій редакції якого, просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 71 634,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку - 81 177,25 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що працювала у Державній бюджетній установі «Житомирський регіональний центр з інвестицій та розвитку», що входить до структури Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Наказом Міністерства від 17.12.2015 року вирішено ліквідувати державну бюджетну установу «Житомирський регіональний центр з інвестицій та розвитку». В подальшому процедуру ліквідації відповідними наказами було неодноразово продовжено. Згідно наказу Міністерства від 19.04.2018 року позивачку було призначено ліквідатором згаданої установи. Зазначила, що з січня 2017 року на підприємстві почала виникати заборгованість по заробітній платі і станом на травень 2018 року підприємством було нараховано їй, але не виплачено 71 634,00 грн. заробітної плати.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2018 року позов задоволено. Стягнуто із Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 71 634,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 81 177,25 грн., а всього 152 811,25 грн.
У поданій апеляційній скарзі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що для здійснення заходів з ліквідації Житомирського регіонального центру з інвестицій та розвитку були передбачені кошти у сумі 503,2тис. грн., зокрема, на оплату праці та обов'язкові виплати працівникам, нарахування на заробітну плату, кошти для оплати комунальних послуг, кошти для оплати штрафів, пені та ін. З 01.01.2016 державна бюджетна установа не здійснювала своїх функціональних обов'язків, оскільки перебувала в процесі ліквідації і забезпечувала здійснення заходів з її ліквідації. Окрім того вказує, що Міністерство не є належним відповідачем у справі, оскільки не перебувало у трудових відносинах з позивачем у період, коли виникла заборгованість по заробітній платі, а відтак не може мати будь-які зобов'язання перед нею. Вказана заборгованість виникла під час перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах із Державною бюджетною установою «Житомирський регіональний центр з інвестицій та розвитку».
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказала, що вона перебувала у трудових відносинах з Державною бюджетною установою «Житомирський регіональний центр з інвестицій та розвитку», що належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Зазначила, що за час роботи заробітну плату їй не виплатили, а після звільнення розрахунок не провели. Вказала, що саме бездіяльність відповідача порушила її трудові права та спонукала звернутись до суду за їх захистом.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 призначено з 28 липня 2014 року виконуючим обов'язки головного бухгалтера Державної бюджетної установи «Житомирський регіональний центр з інвестицій та розвитку» (а.с.5).
17.12.2015 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було видано наказ №1687 «Про ліквідацію державної бюджетної установи «Житомирський регіональний центр з інвестицій та розвитку» (а.с.28-30). Завершення заходів з ліквідації Центру визначено до 29.02.2016.
В подальшому, 04.03.2016 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було прийнято наказ №382 «Про продовження процедури ліквідації державної бюджетної установи «Житомирський регіональний центр з інвестицій та розвитку» та визначено завершення заходів з ліквідації Центру до 29.04.2016 (а.с.32-33).
Наступним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №550 від 19.04.2018 знову продовжено процедуру ліквідації державної бюджетної установи «Житомирський регіональний центр з інвестицій та розвитку» та визначено завершення заходів з ліквідації Центру до 31.05.2018 (а.с.10,34-35).
Відповідно до наказу №2-к від 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 звільнена з посади в.о. головного бухгалтера державної бюджетної установи «Житомирський регіональний центр з інвестицій та розвитку» у зв'язку з ліквідацією установи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.21).
Згідно довідки про стан заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 03.08.2018 року заборгованість становить 97 868,50грн.(а.с.22).
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 71 634грн.(а.с.1-3).
За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За правилами ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Встановивши, що при звільненні з роботи ОСОБА_1 з нею не було проведено розрахунок та не виплачено заборгованість по заробітній платі, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення заборгованості по заробітній платі в межах заявлених вимог, а саме - в сумі 71 634грн.
Разом з тим, суд першої інстанції припустився помилки щодо визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, обраховуючи період затримки розрахунку з наступного місяця після виникнення заборгованості по заробітній платі, тобто з 31.01.2017.
Так, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Встановлено, що ОСОБА_1 звільнена з роботи 3 серпня 2018 року (а.с.21).
Збільшуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивач просила стягнути такий заробіток по день постановлення рішення суду (а.с.19).
Рішення суду судом першої інстанції постановлено 13 вересня 2018 року.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Довідкою про доходи підтверджується нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у незмінній величині щомісячно - 4217грн.(а.с.9). Заробітна плата за червень і липень 2018 року становить 8434грн. Кількість робочих днів за цей період складає 42 (20+22). Середньоденна заробітна плата - 200,81грн. (8434:42), період затримки - 28 робочих дні ( з 04.08.2018 по 13.09.2018). Загальна сума становить 5622,68 грн. (28 х 200,81 грн.).
З огляду на наведене сума стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає зменшенню з 81177,25 грн. до 5622,68 грн., а рішення суду першої інстанції в цій частині - зміні.
При цьому апеляційний суд вважає, що присуджені позивачеві суми заробітної плати підлягають стягненню з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у підпорядкуванні якого знаходилась Державна бюджетна установа «Житомирський регіональний центр з інвестицій та розвитку». Міністерство, як власник, видавало накази про ліквідацію і про продовження ліквідації установи, відкривало фінансування на здійснення заходів з ліквідації державної установи.
Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник. Наведене узгоджується і з приписами ст. 21 КЗпП України та ст.1 Закону України «Про оплату праці», оскільки спонукає власника до пошуку джерел для погашення заборгованості із заробітної плати перед працівниками бюджетної сфери.
А тому в решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2018 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши суму з 81177,25 грн. до 5622,68 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27.12.2018.
Головуючий Судді