Житомирський апеляційний суд
Справа №295/16419/16-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 56 Доповідач Павицька Т. М.
27 грудня 2018 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
за участю секретаря Кучерявого О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/16419/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Житомирського регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення незаконно вирахуваної заробітної плати, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. в м. Житомирі,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, у якому просила стягнути незаконно вирахувану заробітну плату у сумі 18500 грн, 18.08.2018 позивач зменшила свої позовні вимоги та просила суд стягнути із відповідача 16712 грн 94 коп. незаконно вирахувану заробітну плату. Позовні вимоги мотивувала тим, що з 13.09.2013 по 02.11.2015 роки працювала касиром у Житомирському регіональному управлінні ПАТ КБ «ПриватБанк». Із лютого по березень 2015 року на неї було покладено обов'язок завідувача каси без оформлення наказу та без ознайомлення з інструкцією, правилами прийому-передачі коштів у грошове сховище. Зазначала, що у вказаний період було проведено службову перевірку роботодавцем та виявлено нестачу коштів у сумі 13500 грн, які у подальшому були вирахувані із її заробітної плати. 02 травня 2015 року за наслідками ревізії цінностей була виявлена нестача коштів у сумі 50000 грн. Оскільки з касирами робочих змін було укладено договори про повну матеріальну відповідальність, то загальна сума заборгованості у рівних долях віднесена на рахунки касирів каси відповідача, а із заробітної плати позивача було вирахувано 2000 грн у рахунок нестачі коштів та 3000 грн у якості процентів від суми заборгованості, а всього у останньої було вирахувано із заробітної плати 16712 грн 94 коп. ОСОБА_1 вважає, що утримання із її заробітної плати є незаконними, оскільки жодних порушень інструкції та посадових обов'язків не порушувала, а з боку Житомирського регіонального відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» не було забезпечено заходів зі збереження грошових цінностей, а також не доведено, що саме її дії призвели до нестачі готівки.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 незаконно вирахувану заробітну плату у сумі 16712 грн 94 коп., 5000 грн в рахунок відшкодування за надання правничої допомоги та 704 грн 80 коп. судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу та вважає, що воно є незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначало, що при ухваленні рішення про стягнення заробітної плати суд першої інстанції надав помилкове тлумачення нормам ст.233 КЗпП України та не застосував наслідки пропуску строків позовної давності. Також, судом не було застосовано п.6 ст.134 КЗпП України, згідно з яким працівники несуть повну матеріальну відповідальність у випадках, коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків. Судом безпідставно було відхилено договір про повну матеріальну відповідальність та не застосовано положення Постанови НБУ №637, якою на касира покладено повну матеріальну відповідальність за збереження прийнятих ним цінностей. Оскільки, позивачем не висувалися вимоги про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до матеріальної відповідальності, то у суду в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства не було підстав для надання оцінки наявності чи відсутності підстав для притягнення працівника до матеріальної відповідальності. А також, ОСОБА_1 та її представником не було надано суду розрахунку витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, не було надано детального опису робіт (наданих послуг) на підставі яких, можна було б зробити висновок про співмірність виконаних робіт заявленому розміру витрат.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із ПАТ КБ «ПриватБанк» з 13.09.2013 до 02.11.2015, працюючи на посаді касира каси перерахунку та інкасації грошових коштів у Житомирському регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк». При прийнятті на роботу з ОСОБА_1 та Банком було укладено трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність. Наказом № КТ-БТ-2015/2-21600407 від 12.01.2015 позивача було призначено поряд з іншими працівниками матеріально відповідальною особою за збереження цінностей.
06.03.2018 у ході проведення службового розслідування, у касі перерахунку Житомирського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» було виявлено нестачу коштів на суму 56000 грн, причинами виникнення нестачі слугувало допущені працівниками порушення порядку перерахунку коштів. Нестача частково була покрита за рахунок виявлених надлишків, а решта суми розподілена між завідуючою каси ОСОБА_1 та касиром ОСОБА_2 та наказом роботодавця вказаним працівникам було оголошеного догану.
02 травня 2015 року при підрахунку коштів для відправлення у НБУ було виявлено нестачу грошових коштів на суму 50000 грн. У ході проведеного службового розслідування, згідно висновку №ZAKL-2015/1-6847476 від 15.07.2015 встановлено порушення вимог Облікової політики касових операцій для каси перерахунку, актуалізований Положенням про касу перерахунку, затвердженого наказом №СП-2014-72082 від 24.09.2014 та притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідальних працівників направлення перерахунку та інкасації грошових коштів Житомирського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», у тому числі і ОСОБА_1 Проте, з урахуванням ст.148 КЗпП України, міри дисциплінарного характеру до них не застосовувалися. Недостачу у сумі 50000 грн поділили у рівних частинах між касирами та ОСОБА_1
09 вересня 2015 року при проведенні перевірки нестач грошових коштів у ПК «Промінь/Термінали» було встановлено, що після проведення повної інкасації банкомату розташованого у м. Житомирі по проспекту Миру, 21 у відділенні банку виникла нестача на суму 16800 грн, згідно висновку №ZAKL-2015/1-6956878 від 08.09.2015 року. За виявлені порушення до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено покладання на працівника матеріальної відповідальності, встановленої ст.130 КЗпП України, а отже і відсутні правові підстави для вирахування коштів із заробітної плати позивача.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам, з огляну на наступне.
У відзиві на позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 розпочалися із квітня 2015 року, згідно розрахункових листів - «Погашення заборгованості із зарплати» та «Погашення заборгованості із перемінної частини». Загалом, за період із квітня 2015 року по дату звільнення позивача - листопад 2015 року, із працівника в рахунок закриття заподіяної шкоди було відраховано 16712 грн 94 коп. Відповідач зазначає, що підставою для утримань стали висновки службових розслідувань № №ZAKL-2015/1-6622932 від 31.03.2015 та №ZAKL-2015/1-6847476 від 15.07.2015 року
Із матеріалів справи вбачається, що висновком «Служби Безпеки» ПАТ КБ «ПриватБанк» за результатами службового розслідування №ZAKL-2015/1-6847476 від 15.07.2015 по факту виникнення недостачі у касі перерахунку, міри дисциплінарного характеру до відповідальних працівників, у тому числі ОСОБА_1 не застосовувалися, дебіторську заборгованість з фіктивним базовим номером, шахрайство невстановленої особи у сумі 50000 грн розділено у рівних частинах між касирами та ОСОБА_1
Наказом №ZAKL-2015/1-6622932 від 31.03.2015, ОСОБА_1 було оголошено догану, за порушення Наказу «Про затвердження облікової політики касових операцій для каси перерахунку, актуалізації Положення про касу перерахунку».
Наказом №ZAKL-2015/1-6956878 від 08.09.2015, ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення вимог наказу «Про актуалізацію «Положення про порядок інкасації грошових коштів і перевезення валютних цінностей».
Відповідно до статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (стаття 115 КЗпП України).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, структуру заробітної плати складають: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Виходячи з вищенаведеного встановлено, що утримання Банком здійснювалися безпосередньо із заробітної плати та перемінної частини нарахованої ОСОБА_1, яка є складовою заробітної плати, що відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, і проводиться із фонду заробітної плати за виконану роботу.
Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, серед іншого, при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації.
Відповідно до статті 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівниками. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Судом під час розгляду справи було встановлено, що висновком «Служби Безпеки» ПАТ КБ «ПриватБанк» за результатами службового розслідування №ZAKL-2015/1-6847476 від 15.07.2015, було розділено у рівних частинах заборгованість між касирами, у тому числі і ОСОБА_1 Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наказ про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 на покриття шкоди керівництвом Банку не було винесено та до її відома не доведено, що вбачається із наказів, наявних у матеріалах справи, якими було тільки оголошено догану останній.
Висновок «Служби Безпеки» ПАТ КБ «ПриватБанк» за результатами службового розслідування №ZAKL-2015/1-6847476 від 15.07.2015, яким розділено у рівних частинах заборгованість між касирами, у тому числі і ОСОБА_1, не є в розумінні трудового законодавства розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про відрахування із заробітної плати працівника шкоди.
З огляду на наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» були здійсненні відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 16712 грн 94 коп. з порушенням вимог ст. 136 КЗпП України, оскільки розмір заподіяної шкоди значно перевищує середню місячну заробітну плату ОСОБА_1, накази про відрахування коштів із заробітної плати позивача керівництвом Банку не приймалися, тому безпідставно утримана заробітна плата підлягає стягненню.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з позовом не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що оскільки спір, який виник між сторонами, стосується незаконно вирахуваної заробітної плати із позивача, то строк звернення до суду ОСОБА_1 не пропущено.
Отже, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, на підставі належним чином оцінених доказів та дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення із відповідача на користь позивача незаконно вирахуваної заробітної плати.
Згідно з ч.2 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги адвоката.
Правова допомога в цивільному судочинстві включає в себе юридичні консультації, участь у позасудовому врегулюванні спору, участь у переговорах, підготовка проектів юридичних документів (заяв, пояснень, клопотань, скарг), представництво в суді та інші фактичні та юридичні дії, що вчиняє особа, яка надає правову допомогу.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною і особою, яка надає правову допомогу.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України від 17 листопада 2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Пункт 2 частини 2 ст.137 ЦПК України вказує, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До матеріалів справи приєднано ордер на надання правової допомоги від 03 квітня 2018 року та квитанцію № 751375 від 17 жовтня 2018 року. Із змісту квитанції вбачається, що за ведення справи ОСОБА_1 в Богунському районному суді м. Житомира адвокат Денисенко М.В. отримала 5000 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції адвокат Денисенко М.В. приймала участь в судових засіданнях та витратила 2 год. 16 хв.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходячи з принципу розумності надання правничої допомоги у конкретній справі, обгрунтованості розміру відповідної допомоги, дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката Денисенко М.В. у розмірі 5 000 грн.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 27 грудня 2018 року.
Головуючий
Судді