Справа № 761/14172/18
Провадження № 2/761/5281/2018
05 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
за участю секретаря: Вольда М.А.
представників учасників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко Фарм Лтд», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У квітні 2018 року ОСОБА_5 (надалі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко Фарм Лтд» (надалі по тексту - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа), у якому просив суд стягнути на свою користь шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 12 379,96 грн., франшизу у розмірі 510,00 грн., а разом - 12 889,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 серпня 2013 року о 10.20 год. на перехресті вул. Струтинського - бул. Дружби Народів у м. Києві відбулася ДТП за участю автомобілів «Сітроен Берлінго» (ДНЗ НОМЕР_1), за кермом якого був ОСОБА_2, «ЗA3» (ДНЗ НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_6 та «Сітроен Берлінго» (ДНЗ НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_5
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.
Водночас, автомобіль «Сітроен Берлінго» (ДНЗ НОМЕР_1) на момент ДТП належав на праві власності TOB «Марко ФАРМ ЛТД», а ОСОБА_2 на момент ДТП працював у відповідача на посаді водія, на підставі чого і управляв зазначеним автомобілем.
Автомобіль «Сітроен Берлінго» (ДНЗ НОМЕР_2) належав позивачу.
Позивач звернувся до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки саме ним була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 Страховик повідомив позивачу, що зазначену ДТП визнано страховим випадком, а сума страхового відшкодування складає 12 379,96 грн. Водночас, 12.08.2016 р. щодо ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» було порушено процедуру банкрутства, а відшкодування так і не було виплачене позивачеві.
Особою, яка має відповідати за завдану позивачу шкоду внаслідок ДТП, що сталася 09.08.2013 р., є власник автомобіля, яким керував винуватець ДТП - TOB «Марко ФАРМ ЛТД».
Згідно полісу страхування № АС/2965687, франшиза складає 510 грн. і не підлягає відшкодуванню страховиком. Тобто, розмір шкоди розрахований без урахування франшизи, а відтак - підлягає стягненню з відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що стороною позивача не обґрунтовано розмір завданої шкоди. Крім того, зазначив, по позивачем пропущено строк позовної даності для звернення до суду з позовом, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Згідно положень ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомленої третьої особи.
Ухвалою суду від 18.04.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.08.2013р. о 10-20 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Сітроен Берлінго» д.н. НОМЕР_1 та рухаючись на регульованому перехресті вул. Струтинського - бул. Дружби Народів у м. Києві, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «ЗАЗ» д.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, який в свою чергу скоїв зіткнення з автомобілем "Сітроен" д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, чим порушив п. 13.1 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначеними діями, які виразились у порушенні водієм ОСОБА_2 ПДР України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, останній вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2013 року була встановлена вина у вчиненні вказаного ДТП за ОСОБА_2 (а.с. 6).
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Внаслідок вказаного ДТП автомобіль, власником якого є позивач, отримав механічні пошкодження, що доведено в судовому засіданні.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.01.2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Марко Фарм ЛТД» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди відмовлено в задоволенні позову (а.с. 12-14).
Вказаним рішенням встановлено, що цивільно-правова відповідальністю ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто». 23 грудня 2014 року було припинено членство ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»
Листами від 04 березня 2014 року за № 937/в, від 20 травня 2014 року № 3346/в, 05 серпня 2014 року № 5468/в позивачу було повідомлено, що страхове відшкодування в розмірі 12 379,96 грн. буде перераховане на рахунок позивача найближчим часом (а.с. 9-11).
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У відповідності до вимог п. 4 постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).
На момент ДТП ОСОБА_2 працював на посаді водія в ТОВ «Марко Фарм ЛТД», що підтверджується довідкою вих. № 201-юр від 21 листопада 2016 року (а.с. 8).
Згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Приписами ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Між тим, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наявних матеріалів справи, в яких відсутні будь-які належні та допустимі докази обґрунтування розміру шкоди, завданою позивачу, зважаючи на те, що листи від 04 березня 2014 року за № 937/в, від 20 травня 2014 року № 3346/в, 05 серпня 2014 року № 5468/в не є такими, в розумінні ст. 76 ЦПК України, а клопотань про призначення експертизи позивачем не заявлено і висновків самостійно проведених експертиз не надано. Тому, в задоволенні даного позову слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.
Позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
В свою чергу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки судом відмовляється у задоволенні позову по суті.
Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Керуючись ст.ст. 256, 257, 267, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 141, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко Фарм Лтд», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_5, проживає в АДРЕСА_1.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Марко Фарм Лтд», код ЄДРПОУ 20029129, адреса м.Київ, вул.Пушкінська, 10.
Третя особа: ОСОБА_2, АДРЕСА_2.
Суддя: А.А.Осаулов
Повний текст виготовлено 10.12.2018 року