Рівненський апеляційний суд
Іменем України
20 грудня 2018 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
представника потерпілого адвоката - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження №1201718023000328 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 01 червня 2018 року,
Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 01 червня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 5847 грн 32 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 14 452 грн 46 коп. матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням та 200 000 грн моральної шкоди.
За вироком суду, ОСОБА_7 17 травня 2017 року близько 21-ої год, керуючи автомобілем марки «ВМW», модель 320 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі в с. Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області в напрямку с. Бабка, в порушення вимог пунктів 10.1. 11.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, через неуважність та втрату пильності, не вибравши безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, змінив напрямок руху в ліву сторону та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_9 , котрий рухався по вулиці Центральній зі сторони с. Бабка, Володимирецького району в напрямку м. Вараш.
В результаті вказаного зіткнення ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово - медичного експерта № 177 від 28 вересня 2017 року відносяться до розряду тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.
Таким чином, своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник-адвокат ОСОБА_8 вважають вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим у зв'язку з невідповідністю ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Обґрунтовують апеляційні скарги тим, що при постановленні вироку, судом не враховано, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні троє неповнолітніх дітей. Крім того, на даний час ОСОБА_7 примирився з потерпілим, відшкодував матеріальну шкоду, а в подальшому відшкодує повністю і моральну шкоду.
Просять вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 01 червня 2018 року змінити в частині призначення покарання та звільнити ОСОБА_7 від основного та додаткового покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
В запереченнях на апеляційні скарги представник потерпілого адвокат ОСОБА_10 вважає вирок суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Крім того, обвинувачений відмовився від проведення слідчого експерименту під час досудового розслідування, що свідчить про намагання приховати факт вживання ним алкоголю перед вчиненням ДТП. Отже, суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку щодо наявності обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а тому відсутні правові підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році». Просить вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 01 червня 2018 року залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 щодо задоволення апеляційних скарг, думку прокурора ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_9 та його представника адвоката ОСОБА_10 щодо залишення апеляційних скарг без задоволення, а вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
З положень статті 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обгрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за обставин, вказаних у вироку, підтверджена сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка, що не заперечується в поданих апеляційних скаргах, і не оспорюється ніким з учасників судового розгляду.
Під час апеляційного розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог КПК України та закону України про кримінальну відповідальність, які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність винуватості обвинуваченого, не встановлено.
У відповідності до положень ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Статтею 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції, як видно з вироку, взяв до уваги положення ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз'яснення, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно яких, судам, з урахуванням ступеня тяжкості злочину, даних про особу (поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), матеріальний стан, тощо, належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, і тим, які активно сприяли розкриттю злочину, тощо.
Зокрема, суд врахував ОСОБА_7 ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий (а.к.п.84), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.к.п.85), позитивно характеризується за місцем проживання (а.к.п.81), обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , суд у відповідності до п.13 ч.1 ст.67 КК України визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, пом'якшуючих обставин судом не встановлено, оскільки поведінка обвинуваченого ні в ході досудового розслідування, ні під час судового розгляду справи, не свідчить про його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, і призначив обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України - чотири роки позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально.
Відповідно до вимог закону судом призначено і додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами щодо ОСОБА_7 , яке за своїм розміром є справедливим.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органи досудового розслідування в обвинувальному акті по обвинуваченню ОСОБА_7 не посилаються на обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Оскільки судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, посилаючись на обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, вийшов за межі обвинувачення згідно ст.337 КПК України.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає слушними доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 про те, що суд першої інстанції при призначенні покарання безпідставно врахував як обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки органи досудового розслідування в обвинувальному акті посилаються на те, що обставини, які обтяжують покарання підозрюваного ОСОБА_7 , згідно ст.67 КК України - відсутні (а.к.п.2) та доказів вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим у стані алкогольного сп'яніння матеріали кримінального провадження не містять і суд першої інстанції таких обставин не встановив, оскільки на них не посилався, формулюючи суть обвинувачення (фабулу) у мотивувальній частині вироку. А тому колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку врахування обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Питання про застосування амністії суд вирішує відповідно до ст.10 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників. Застосування цього Закону здійснюється щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, яких засуджено до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, - за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.
Згідно п.«в» ч.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили:
в) не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
За змістом Закону України «Про амністію у 2016 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, звільняються від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на утриманні обвинуваченого ОСОБА_7 перебуває троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження, і щодо яких обвинувачений не позбавлений батьківських прав та не вчиняв жодних дій, які б загрожували їхньому життю чи здоров'ю (а.к.п.57-59).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника-адвоката ОСОБА_8 про застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягають до задоволення та відповідно до вимог п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року він підлягає звільненню від відбування призначеного судом основного та додаткового покарання.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника-адвоката ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 01 червня 2018 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку врахування обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року звільнити ОСОБА_7 від відбування основного та додаткового покарання, призначеного судом першої інстанції.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення повного тексту ухвали.
Головуючий суддя: _________________ ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_14