18 грудня 2018 року
м. Рівне
Справа № 570/2825/18
Провадження № 22-ц/4815/286/18
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Ковальчук Н. М.
суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,
секретар судового засідання - Брикса Ю. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1;
відповідач - Квасилівська селищна рада Рівненського району;
відповідач - ОСОБА_2;
відповідач - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2018 року у складі судді Красовського О.О., постановлену в м. Рівне, дата складання повного тексту ухвали невідома,
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходів з забезпечення позову шляхом встановлення заборони ОСОБА_4 (РНОКПП суду не відомий) та ОСОБА_5 (РНОКПП суду не відомий) розпочинати чи продовжувати здійснювати будь-які будівельні роботи, в тому числі будівництво тимчасових та капітальних будівель, господарських споруд чи будівель, житлових приміщень, сараїв, гаражів та інше на земельній ділянці по АДРЕСА_1
Вважаючи ухвалу суду незаконною, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржили її в апеляційному порядку.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Суд постановив оскаржувану ухвалу без їхньої участі, що позбавило відповідачів можливості висловити свої заперечення. Позивачем не зазначено причини, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, обґрунтування необхідності вжиття забезпечення позову. Заява позивача про забезпечення позову не містить жодних обґрунтувань щодо відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Вимоги позивача до відповідачів носять безпідставний характер. Забезпечуючи безпідставні вимоги позивача суд ставить під загрозу знищення їхньої власності. Ними розпочатий внутрішній ремонт будинку, який вони не мають змоги закінчити, дані ремонтні роботи жодним чином не можуть ускладнити, або унеможливити виконання рішення суду, оскільки проводяться всередині будинку. Крім того, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки 0,0533 га по АДРЕСА_2 в смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області, а тому вона не може повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися власністю, яка належить їй з 18.02.2010 року (н-д поставити паркан між сусідами). Із цих підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу суду.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Квасилівської селищної ради Рівненського району, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень селищної ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку.
Позивачем подано заяву про забезпечення даного позову, у якій він просив суд заборонити Квасилівській селищній раді Рівненського району Рівненської області приймати будь-які рішення щодо розпорядження земельною ділянкою по вул. 1 Травня, 18 в смт. Квасилів, в тому числі і щодо оформлення за ОСОБА_4 права власності на неї.
У відповідності до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проводять дії з будівництва капітальних споруд на спірній земельній ділянці до вирішення даного цивільного спору справи судом і таке будівництво може істотно ускладнити, унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що заявником не було наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Цивільно-процесуальним законодавством України передбачено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Поруч із цим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Ні заява про забезпечення позову, ні матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову у даному спорі зробить неможливим чи суттєво ускладнить його виконання майбутнього рішення суду.
При зверненні до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 вказав, що йому на праві власності належить будинок по АДРЕСА_4 в смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області на підставі договору дарування АВВ № 475992 від 31.08.1999р., який розташований на земельній ділянці розміром 525 кв.м. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками сусіднього будинковолодіння по АДРЕСА_3
Відповідачі у апеляційній скарзі стверджують, що будівельні роботи, заборона на проведення яких накладена оскаржуваною ухвалою, здійснюються ними всередині будинку, а тому жодним чином не можуть впливати на право власності позивача та ускладнити в майбутньому рішення суду.
Такі доводи позивачем не спростовані.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.
За ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На думку апеляційного суду, викладені у заяві про забезпечення позову доводи про необхідність забезпечення позову шляхом накладення заборони щодо здійснення будівництва відповідачами не є безспірним свідченням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Припущення про можливе невиконання чи утруднення виконання рішення суду не є достатньо обґрунтованим, адже заява не містить відповідних доказів з цього приводу.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про необґрунтованість висновку місцевого суду щодо задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів та вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
За ч.5 ст.153 ЦПК України суд може забезпечити позов в залежності від обставин справи.
Судом першої інстанції не враховано наведені обставини, у зв'язку з чим висновок про необхідність вжиття заходів забезпечення позову є помилковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2018 року скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпочинати чи продовжувати здійснювати будь-які будівельні роботи, в тому числі будівництво тимчасових та капітальних будівель, господарських споруд чи будівель, житлових приміщень, сараїв, гаражів та інше на земельній ділянці по вул. АДРЕСА_5 у справі за позовом ОСОБА_1 до Квасилівської селищної ради Рівненського району, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень селищної ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 грудня 2018 року.
Головуючий суддя підпис Ковальчук Н. М.
Судді: підпис Гордійчук С. О. підпис Хилевич С. В.
Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н. М.