10 грудня 2018 року
м. Рівне
Справа № 559/1466/15-ц
Провадження № 22-ц/4815/8/18
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Ковальчук Н. М.
суддів: Бондаренко Н.В., Хилевич С. В.,
секретар судового засідання - Шептицька С.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1;
відповідач - Управління Держземагенства у Дубенському районі Рівненської області;
відповідач - Реєстраційна служба Дубенського міськрайонного управління юстиції;
відповідач - Вербська сільська рада Дубенського району Рівненської області;
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 лютого 2018 року у складі судді Ральця Р.В., ухвалене в м. Дубно Рівненської області о 15 год. 02 хв., повний текст якого складено 26 лютого 2018 року,
09 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області з позовом до управління Держземагенства у Дубенському районі, Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, Вербської сільської ради, ОСОБА_2 про захист прав землекористувача шляхом визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та скасування рішення про державну реєстрацію. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 що стверджується доданим витягом про реєстрацію права власності. Вказаний житловий будинок був побудований ними у шлюбі із ОСОБА_3, якому рішенням виконавчого комітету Вербської сільської ради від 05.04.1972 р. дозволено будівництво житлового будинку в межах забудови с. Верба на колгоспній землі. Відповідно до запису в погосподарській книзі с. Верба по особовому рахунку НОМЕР_1 зазначено, що в її особистому користуванні в період 1986-1990 p.p. знаходиться земельна ділянка площею 0,23 га, по особовому рахунку НОМЕР_2 у період 1991- 1995 p.p. земельна ділянка площею 0,32га. Вважає, що вона є законним землекористувачем земельної ділянки (присадибної) площею 0, 32 га в АДРЕСА_1 Власником сусіднього житлового будинку на АДРЕСА_2 є ОСОБА_4. Оскільки суміжні землекористувачі зайняли частину земельної ділянки із її користування, тому, з метою захисту свого права, вона звернулася до землевпорядної організації, за обміром якої розмір її землекористування фактично становить біля 0,11 га, до Вербської сільської ради та в державні контролюючі органи.
Вербська сільська рада листом від 26.03.2012 р. за №0225/97 зазначила, що ОСОБА_5 державний акт на землю не видавався, а рішенням Вербської сільської ради від 12.07.2011 р. йому дозволено виготовлення проекту відведення.
На її звернення в інспекції ДАБК у Рівненській області листом від 25.12.2012 р. № 01-25/Б-3264 було повідомлено, що житловий будинок за адресою: с. Верба Дубенського району належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 10.12.2009 р., виданого виконкомом Вербської сільської ради, при цьому правовстановлюючий документ на земельну ділянку в ОСОБА_4 відсутній.
Із даних інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №38656778 від 06.06.2015 р. житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстрований за ОСОБА_4, інформацію про належну власнику житлового будинку земельну ділянку.
Під час розгляду адміністративної справи № 817/114/15 в Рівненському окружному адміністративному суді їй стало відомо, що суміжна з її володінням земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2, а не ОСОБА_4, якому належить житловий будинок. При чому, виникнення права власності на землю відбулося на підставі рішень Вербської сільської ради та Управління Держземагантва в період, коли вона вживала заходів для відновлення свого права на землекористування.
Згідно із погодженими графічними планами земельних ділянок, які передаються у власність ОСОБА_2, вбачається, що уся межа земельних ділянок ОСОБА_6, яка є власником житлового будинку АДРЕСА_3 межує із її земельною ділянкою на АДРЕСА_1
При цьому, земельна ділянка площею 0,25 га межує лише частково, а земельна ділянка площею 0,0658 га з цільовим призначенням для ОСГ межує по усій довжині її земельної ділянки, і виходить своїми межами до АДРЕСА_1, і вказує на те, що дана земельна ділянка, яка раніше не перебувала у користуванні ОСОБА_2 передана саме за рахунок її землекористування, хоча між двома сусідніми земельними ділянка згідно із генпланом села має знаходитися земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, а не для ОСГ. Під час узгодження меж земельної ділянки 27.08.2012 р. у присутності комісії особисто відмовилася підписати погодження меж земельних ділянок через незаконне включення у межі земельної ділянки ОСОБА_2, належної її земельної ділянки.
Вважає, що незаконними рішеннями органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади порушені її права, як належного землекористувача.
На її думку, Вербською сільською радою прийнято рішення з порушенням вимог закону, про які позивачу на даний час відомо, а саме:
-рішення №9 від 23.12.1999 року про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 25 га.;
-рішення №607 від 10.12.2013 р. про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,25 га в АДРЕСА_3
-рішення № 414 від 16.10.2012 р. про затвердження технічної документації на земельну ділянку розміром 0, 0658 га (кадастровий номер НОМЕР_4).
На підставі даних рішень Верської сільської ради ОСОБА_2 отримала свідоцтва про права власності серії та номер НОМЕР_5 від 06.03.2014 р. на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6 та свідоцтво про право власності серії та номер НОМЕР_7 від 06.03.2014 р. на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4 та зареєструвала право власності на них у Реєстраційній службі Дубенського міськрайонного управління юстиції 06.03.2014 р., що стверджується доданими витягами із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексними номерами 18658758 та 18658219.
Із цих підстав просить визнати недійсним та скасувати рішення Вербської сільської ради:
- рішення №9 від 23.12.1999 року про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 25 га;
- рішення №607 від 10.12.2013 р. про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,25 га в АДРЕСА_3
- рішення № 414 від 16.10.2012 р. про затвердження технічної документації на земельну ділянку розміром 0, 0658 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_6
Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності, серія та номер НОМЕР_5 видане 06.03.2014 р. ОСОБА_2 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_7 Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6.
Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності серія та номер НОМЕР_7 видане 06.03.2014 р. ОСОБА_2 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_7 Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4.
Скасувати рішення Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, прийняті 06.03.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_7 про державну реєстрацію земельних ділянок за ОСОБА_2:
кадастровий номер НОМЕР_6;
кадастровий номер НОМЕР_4.
Стягнути з відповідачів судові витрати по справі.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 лютого 2018 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивачкою не було належними та достовірними доказами підтверджено її позовні вимоги та обґрунтовано наявною в матеріалах справи технічною документацією щодо розмір земельної ділянки, яку на сьогоднішній день фактично займає господарство ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 і розмір якої становить 11 сотих - скільки ж, як і обліковується у погосподарських книгах сільської ради. Судом також взято до уваги, що земельна ділянка, якою користується позивачка ОСОБА_1, складає 1144,1 кв.м, причому суміжна ділянка ОСОБА_2 не накладається на ділянку позивачки, як відповідно до плану забудови, так і висновку судової земельно-технічної експертизи. Більш того, виїзним судовим засіданням з участю експертів та сторін було ще раз підтверджено дані обставини.
Вважаючи вказане судове рішення незаконним, ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду суперечать фактичним обставинам справи, так як суду були надані докази того, що присадибна земельна ділянка на АДРЕСА_1 становить біля 0,23 га, і дана земельна ділянка рішеннями колгоспу надавалася раніше її колишньому чоловіку ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_8, і оскільки з 1972 року вона була власником частини житлового будинку (як майна подружжя), а з 2013 року вона є власником цілого житлового будинку, тому до неї перейшло і право користування усією присадибною земельною ділянкою. Наявність у її фактичному користуванні земельної ділянки площею 0,11 га вказує не на те, що це і є вся присадибна земельна ділянка, а на те, що через незаконне зайняття іншої частини земельної ділянки суміжними землекористувачами, в т.ч. і ОСОБА_2 з покликанням на те, що ОСОБА_1 має право лише на частину земельної ділянки пропорційно до частки у житловому будинку, а не на всю, призвело до порушення її прав, як власника житлового будинку та землекористувача земельною ділянкою, на якій він розташований (присадибною земельною ділянкою), так як спірним рішенням Вербської сільської ради частина її присадибної земельної ділянки була передана у власність для ОСГ всупереч Генеральному плану села Верба від 1979 року, з якого вбачається, що будинок ОСОБА_1 вказаний як існуючий (забудований у 1972 році), а розмір земельної ділянки, на якій він розміщений становить біля 0,23 га, що було підтверджено в судовому засіданні експертом ОСОБА_9 Також розмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_8 визначені даними погосподарської книги с. Верба. Згідно даних по особовому рахунку № 152 ОСОБА_1 станом на 1992 рік значиться в особистому користуванні господарства земля розміром 0,23 га, а по особовому рахунку № 151 ОСОБА_8 станом на 1992 рік значиться в особистому користуванні господарства земля розміром 0,08 га. Крім того, оглянутими судом земельно-кадастровими книгами с. Верба було підтверджено, що згідно із Книгою за 1986-1990 роки за ОСОБА_1 значиться земельна ділянка 0,23 га, згідно із Книгою за 1991-1995 роки за ОСОБА_1 госп.№ 913 значиться земельна ділянка 0,32 га, а розмір земельної ділянки ОСОБА_8 госп. № 912 - 0,08 га (зараз - АДРЕСА_1). Будь-яких даних про вилучення земельної ділянки у ОСОБА_1 чи ОСОБА_8 Вербською сільською радою не надано, як і про наявність у власності ОСОБА_1 господарства в іншому місці. В судовому засіданні був допитаний свідок - ОСОБА_10, голова Вербської сільської ради з 1994-1998 роках, який також підтвердив місце знаходження її земельної ділянки та розміри її верхньої та нижньої частини, та межі її проходження по відношенню до існуючих будівель її господарства, а саме: 8 метрів від рогу літньої кухні до межі земельної ділянки ліворуч. Вербська сільська рада, будучи проінформованою про наявність спору між сторонами по причині зайняття частини її (ОСОБА_1.) земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_2, а також здійснення самовільного будівництва її сином ОСОБА_4 житлового будинку за відсутності виділення йому земельної ділянки, не вжила заходів щодо врегулювання спору між сусідами і передчасно надала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, порушивши вимоги земельного законодавства, порушивши права ОСОБА_1 як належного землекористувача. Із наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що за господарством позивачки ОСОБА_1 у період 1991 по 1995 рр. у користуванні перебувала земельна ділянка площею 0,32 га, яку складали землі для обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства, що підтверджується записом в погосподарській книзі с.Верба Дубенського району Рівненської області по особовому рахунку № 913.
Статтею 20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року, який діяв на час втратив чинність з 15.03.1991 року, передбачалось, що право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчувалось записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад.
Відповідно до ст. 22 ЗК України від 18.12.1990 p., право користування (власності) на землю виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Згідно із ст. 23 цього ж ЗК України право користування (власності) на землю посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів.
Дію ст. 23 ЗК України від 18.12.1990 р. було зупинено щодо земельних ділянок, передбачених статтею 1 Декрету №15-92.
Відповідно до п. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 р. № 15-92 право власності на земельні ділянки, передані для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених земельним кодексом, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах з наступною видачею акта на право приватної власності на землю.
Згідно із п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність (користування) земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають право на ці ділянки.
Актом від 20.08.2003 року, складеним комісією у складі землевпорядника Вербської сільської ради, представника сільської ради, депутата сільської ради та в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, встановлено, що ОСОБА_1 відбудовувала свій згорілий хлів таким чином, що один з його країв проходив на межі між її ділянкою та ділянкою ОСОБА_2.
Дана обставина вказує на те, що хлів, відбудований ОСОБА_1, розташований на межі суміжних земельних ділянок позивачки та відповідачки.
При цьому, паркан також встановлений на межі цих двох ділянок та знаходиться там близько 35 років.
Як вбачається з відповіді Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 24.03.2015 року № 123/02- 25 на запит позивачки, за адресою: АДРЕСА_1 за будинком ОСОБА_1 обліковується 11 сотих землі, з них 6 сотих обліковуються за позивачкою ОСОБА_1, а 5 сотих - за її колишнім чоловіком ОСОБА_3.
Актом обстеження та обміру земельної ділянки ОСОБА_1, розташованої на території Вербської сільської ради Дубенського району № б/н від 27.08.2003 року, встановлено, що розміри земельної ділянки в с. Верба по вул. Гончариха, 11, відповідають викопіюванню Генплану та загалом цей розмір складає 0,11 га, а її розподіл здійснено у відповідності до розподілу житлового будинку.
Таким чином, розмір земельної ділянки, яку фактично займає господарство позивачки за адресою: АДРЕСА_1 Дубенського району Рівненської області становить 11 сотих, і саме в такому розмірі земельна ділянка обліковується у Вербській сільській раді за господарством позивачки.
Окрім того, за господарством ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка в розмірі 21 сотка для ведення селянського господарства виділених в іншому земельному масиві під огородництво, що підтверджується відомостями з погосподарських книг Вербської сільської ради Дубенського району.
На виконання ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04.05.2016р. у даній справі була проведена судова земельно-технічна експертиза, висновком експерта № 160606/1_ФМ від 08.11.2016р. у якій встановлено, що площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 становить 1144,1 кв.м..
Експертом дано однозначну і чітку відповідь про те, що земельні ділянки, власником яких є ОСОБА_2, не накладаються на господарські будівлі (літню кухню, погріб), власником яких є ОСОБА_1 (а.с. 181).
Більш того, висновком експерта встановлено, що розміщення межі суміжного землекористування земельних ділянок, власником яких є ОСОБА_2 до будівель і споруд ОСОБА_1 відповідає вимогам будівельних норм і правил.
Наведені обставини апелянтом не спростовані, а тому відповідні посилання апеляційної скарги апеляційним судом відхиляються.
Крім того, вищеперелічені обставини та висновки експерта знайшли своє додаткове підтвердження під час виїзного судового засідання від 16 лютого 2016 року, яке відбулося за участі сторін (а.с. 138-139).
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 лютого 2018 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2018 року.
Головуючий суддя підпис Ковальчук Н. М.
Судді: підпис Бондаренко Н. В.
підпис Хилевич С. В.
Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н. М.