Житомирський апеляційний суд
Справа №274/3957/18 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т.М.
Категорія 50 Доповідач Миніч Т. І.
26 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Миніч Т.І.
суддів Павицької Т.М.,
Трояновської Г.С.
секретаря
судового засідання Кучерявого О.В.,
без участі сторін
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2018 року, постановлену суддею Вдовиченко Т.М. у м.Бердичеві
у цивільній справі №274/3957/18 за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, встановив:
У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із названою заявою. Просила видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на її користь на утримання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття.В обґрунтування заяви зазначала, що із 03.08.2002 року перебувала із ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.07.2018 шлюб розірвано. Оскільки боржник в добровільному порядку не надає допомогу на утримання дітей, тому звернулася до суду із зазначеною заявою.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2018 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_3 Роз'яснено заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог заяви в повному обсязі. Вказує, що суд першої інстанції не врахував положення ч.3 ст.184 СК України щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, та безпідставно відмовив у видачі судового наказу, керуючись положеннями ч.5 ст. 183 СК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що заявницею заявлено вимогу про стягнення аліментів в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, що не передбачено ст.161 ЦПК України.
Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Із матеріалів справи вбачається, що із 03.08.2002 року заявниця перебувала із ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.07.2018 шлюб розірвано.
Відповідно до ч.3 ст. 184 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Пунктом 5 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Отже, заявлена ОСОБА_3 вимога про стягнення з боржника аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину відповідає вимогам ч.3 ст.184 СК України та п.5 ч. 1 ст.161 ЦПК України, та така вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) і необхідністю залучення інших заінтересованих осіб, враховуючи, що протилежного з матеріалів справи не вбачається.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена із порушенням закону та підлягає скасуванню із направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 268,367,368,374,379,381-384 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: