Житомирський апеляційний суд
Справа №279/4361/16-ц Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.
Категорія 51 Доповідач Талько О. Б.
17 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Талько О.Б.
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.
за участю секретаря Кравчук Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 279/4361/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання батьківства, виключення запису про особу як батька з актового запису про народження дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 лютого 2018 року, постановлене під головуванням судді Волкової Н.Я.,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати своє батьківство відносно дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та виключити з актового запису про народження дитини відомості про ОСОБА_2 як батька дитини.
В обгрунтування своїх вимог зазначив, що у травні 2014 року познайомився із ОСОБА_3, яка на той час перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, та мав з нею близькі стосунки. Невдовзі відповідачка повідомила його про те, що вагітна від свого чоловіка ОСОБА_2, після чого стосунки між ним та ОСОБА_3 припинилися.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 народила сина - ОСОБА_4, батьком якого був записаний ОСОБА_2
Позивач зазначив, що, приїхавши у червні 2016 року до с.Ушомир Коростенського району Житомирської області, де проживають відповідачі, помітив зовнішню схожість дитини із ним та звернув увагу на це ОСОБА_3, на що остання повідомила, що він є біологічним батьком ОСОБА_5. На пропозицію до відповідачів вирішити дане питання у позасудовому порядку отримав від них відмову.
Враховуючи вищезазначене, просив задовольнити позов.
Заочним рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 лютого 2018 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Виключено з актового запису №122 від 12 березня 2015 року про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, внесеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Коростеню реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області, відомості про ОСОБА_2 як батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що позовна заява про визнання батьківства подана у порядку ст.129 СК України. Для даної категорії спорів визначена спеціальна позовна давність в один рік. Вказує, що був позбавлений можливості заявити про пропуск позивачем строку позовної давності під час судових дебатів в суді першої інстанції, оскільки не був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, а копію оскаржуваного рішення йому було направлено на адресу, за якою він не проживає та не зареєстрований.
Стверджує, що деякий час він не проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_3, оскільки між ними погіршились стосунки.
З слів свідків йому було відомо, що під час вагітності ОСОБА_3 позивач турбувався про неї. Дружина повідомила ОСОБА_1 по те, що він є біологічним батьком дитини ще з початку своєї вагітності, а після народження дитини позивач розмістив її фотографію в соціальній мережі «ІНФОРМАЦІЯ_3» з написом «ІНФОРМАЦІЯ_4».
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що апелянт належним чином повідомлявся про судові засідання. Лише один лист, який містив увалу про відновлення провадження у справі та призначення судового засідання на 10 січня 2018 року, був помилково направлений на невірну адресу. При цьому, судове засідання, призначене на 10 січня 2018 року, в подальшому ухвалою суду відкладено на 2 лютого 2018 року. Про дату, час та місце цього судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені.
ОСОБА_2 мав можливість звернутись до суду із заявою про застосування строку позовної давності, однак не скористався цим правом. Жодних доказів на підтвердження своєї позиції щодо спірних правовідносин ним не було надано, натомість він свідомо ухилявся від проведення судово-генетичної експертизи, вважаючи, що факт батьківства позивача відносно ОСОБА_2 може бути спростований показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Зазначені свідки, на думку апелянта, мали підтвердити в суді першої інстанції той факт, що позивач не є батьком дитини, народженої ОСОБА_3 Водночас, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить допитати свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, пояснення яких підтвердять ту обставину, що позивачем пропущений строк позовної давності.
Таким чином, твердження апелянта про те, що суд, відмовивши йому у задоволенні клопотання про допит свідків, позбавив його можливості заявити про пропуск строку позовної давності, є безпідставним.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2- адвокат ОСОБА_10, підтримав апеляційну скаргу, пояснивши, що на даний час відповідачі та малолітня дитина ОСОБА_2 проживають однією сім'єю й задоволення позовних вимог може призвести до розриву сімейних стосунків між ними.
На думку ОСОБА_3, звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом зумовлено його прагненням зруйнувати її сім'ю. Дійсно, протягом певного часу вона не проживала зі своїм чоловіком та підтримувала близькі стосунки із позивачем. Одразу, коли дізналася про свою вагітність, повідомила про це позивача. Він знав, що є батьком дитини, відвідував її в лікарні до народження сина та в пологовому відділенні після народження дитини. Однак на даний час вона разом зі своїм чоловіком та сином проживають однією сім'єю, син вважає своїм єдиним батьком ОСОБА_2, який, в свою чергу, проявляє до дитини батьківську турботу та піклування.
Також ОСОБА_3 пояснила, що відсутні підстави для проведення судової експертизи з метою підтвердження кровного споріднення позивача та її сина ОСОБА_5, оскільки дійсно ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини. Разом з тим, позов не визнала, оскільки бажає зберегти сім'ю та вважає, що з врахуванням інтересів дитини слід відмовити у задоволенні позову.
Також звернула увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, зауваживши, що в суді першої інстанції вона не мала можливості звернутись до суду із даною заявою, скільки не має юридичної освіти, а представник, який надавав їй правничу допомогу, не роз'яснив їй це право.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_11, не визнав апеляційну скаргу, оскільки судом першої інстанції дотримані вимоги процесуального права. Будь-яких перешкод щодо реалізації відповідачами своїх прав не було.
В свою чергу, позивач у передбачений законодавством спосіб має право доводити в судовому порядку своє батьківство відносно сина ОСОБА_5 й це право за жодних обставин не може бути обмежене.
Вважає, що задоволення позову сприятиме також захисту прав дитини, яка повинна знати про те, хто є її біологічним батьком.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 10 вересня 2005 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_4, батьком якого у актовому записі про народження №122, який вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коростеню реєстраційної служби Коростенського міського районного управління юстиції 12 березня 2015 року, записаний ОСОБА_2.
Як визначено ч.2 та 3 ст.128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до ч. 1 ст.129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
Пунктами 6, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
Рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст.212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.129 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів ( відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 вересня 2017 року призначено судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського бюро судово-медичної експертизи.
Зазначене експертиза не була проведене у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з дитиною ОСОБА_2 не з'являлись до експертної установи для відбору зразків крові.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки позивач доклав можливих зусиль для доведення походження від нього дитини, батьком якої записаний ОСОБА_2, однак відповідачі ухилились від проходження експертизи, яка могла б із значним ступенем вірогідності підтвердити чи спростувати наявність кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Доказів на спростування доводів позивача щодо визнання його батьківства стосовно дитини не надано.
Окрім того, суд бере до уваги пояснення ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що ОСОБА_1 є біологічним батьком її сина ОСОБА_2.
Факт існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 близьких стосунків до народження дитини, а також визнання позивачем свого батьківства щодо ОСОБА_2, підтвердили в судовому засіданні й свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_9
Таким чином, враховуючи зазначені докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
При цьому, колегія суддів враховує, що спірні правовідносини зачіпають права та інтересами малолітньої дитини, стосуються досить делікатної сфери суспільних відносин й пов'язані із особистим та сімейним життям сторін. Разом з тим, факт проживання відповідачів та дитини однією сім'єю не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки встановлення батьківства належним чином гарантує інтереси дитини щодо встановлення її походження. Право дитини на отримання важливої інформації стосовно свого походження захищається положеннями Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Таке право за жодних обставин не може бути обмежене, як й право позивача доводити своє батьківство стосовно дитини у передбачений законодавством спосіб.
Посилання в апеляційній скарзі на пропуск строку позовної давності є безпідставним, з огляду на наступне.
За правилами ст.20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті139 цього Кодексу.
У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст.129 СК України до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У постанові від 17 квітня 2018 року ( справа №200/11343/14-ц) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції вправі розглядати заяву про застосування строку позовної давності лише за умови порушення судом норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, внаслідок чого останній був позбавлений можливості брати участь у судовому розгляді.
Матеріали справи свідчать, що відповідачі належним чином були повідомлені про час та місце судових засідань, особисто брали участь у розгляді справи 7 лютого 2017 року та 22 вересня 2017 року. ОСОБА_3 мала представника, який надавав їй правничу допомогу. Проте, заява про застосування строку позовної давності не була подана ними до ухвалення судом рішення.
Наявність клопотання представника ОСОБА_3 про оголошення перерви в судовому засіданні, яке призначене на 2 лютого 2018 року, не може розцінюватись судом як заява, подана в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України, та не вказує про намір звернутись до суду із заявою про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Таким чином, підстави для відмови у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності відсутні.
Погодившись з висновком про задоволення позову, колегія суддів вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення, оскільки визнання батьківства зумовлює зміну по батькові дитини в актовому записі про її народження.
Так, за правилами ч.1 ст.147 СК України по батькові дитини визначається за іменем батька.
Відповідно до підпункту 2.16.4 пункту 2.16 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року за №96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Враховуючи вищезазначене, до актового запису про народження ОСОБА_2 необхідно внести зміни, зазначивши по батькові дитини "Богданович".
Таким чином, абзаци другий та третій резолютивної частини рішення слід викласти в новій редакції.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 лютого 2018 року змінити, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини у наступній редакції:
« Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4, вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коростеню реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області 12 березня 2015 року за №122, зазначивши по батькові дитини - « Богданович».
Виключити з актового запису про народження ОСОБА_4, вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коростеню реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області 12 березня 2015 року за №122, відомості про ОСОБА_2 як батька дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1».
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 26 грудня 2018 року.
Головуючий Судді: