Житомирський апеляційний суд
Справа №278/437/17 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.
Категорія 21 Доповідач Миніч Т. І.
26 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Миніч Т.І.
суддів Павицької Т.М.,
Трояновської Г.С.
секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2018 року, ухвалене піж головуванням судді Зубчук І.В.
у цивільній справі №278/437/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третьої особи органу опіки та піклування Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання договорів недійсними та поділ майна подружжя,
У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом та з урахуванням уточнених вимог (а.с.174-184 том 1) просила: 1) визнати недійсним договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 Житомирського району Житомирської області, укладений 08 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4;
2) визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,104 га., кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 Житомирського району Житомирської області, укладений 08 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4;
3) визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля SSANG YONG-REXTON, укладений 23 листопада 2016 року;
4) визнати житловий будинок АДРЕСА_1 Житомирського району Житомирської області, земельну ділянку площею 0,104га., кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована за адресою: вул. Смоківська,14, у с.Вереси Житомирського району Житомирської області, та автомобіль SSANG YONG-REXTON, реєстраційний номер НОМЕР_1, спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2;
5) визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 Житомирського району Житомирської області, та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,104 га., кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована за адресою: вул. Смоківська,14, у с.Вереси Житомирського району Житомирської області;
6) виділити їй у власність майно: морозильну камеру Delfa вартістю 1500 гривень; телевізор «Філіпс» вартістю 5000 гривень; соковижималку «Kenwood» вартістю 4200 гривень; кухонний комбайн «Kenwood» вартістю 5000 гривень; мультиварку «Філіпс» вартістю 3000 гривень; мікрохвильову піч вартістю 5000 гривень; ноутбук вартістю 5000 гривень; блендер «Kenwood» вартістю 2500 гривень; пральну машину «LG» вартістю 6000 гривень; диван вартістю 12000 гривень; набір меблів для їдальні вартістю 7600 гривень; меблі для спальні вартістю 13300 гривень; меблі для ванної кімнати вартістю 3000 гривень; холодильник вартістю 7000 гривень; газонокосилку вартістю 10000 гривень; генератор вартістю 7000 гривень; духову шафу вартістю 4000 гривень, а всього на загальну суму 101100 гривень;
7) виділити ОСОБА_2 у власність майно: телевізор «Самсунг» вартістю 5000 гривень; кондиціонери «Sensei» вартістю 10000 гривень; меблі для дитячої кімнати вартістю 36000 гривень; меблі для кухні вартістю 20000 гривень; меблі для гардеробної кімнати вартістю 10000 гривень; витяжку для кухні «Pyramida» вартістю 2000 гривень; газовий котел «Immergas» вартістю 12000 гривень; змішувач «Старт» вартістю 1500 гривень; варильну поверхню вартістю 3000 гривень, а всього на загальну суму 99500 гривень, та автомобіль SSANG YONG-REXTON, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску, вартістю 452408 гривень;
8) стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію за відступ від рівності часток у спільному майні подружжя в розмірі 225404 гривні. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування вимог позову зазначала, що із 30.07.2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, від якого вони мають малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 За період шлюбу ними було придбано земельну ділянку площею 0,104 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано за відповідачем. Вподальшому, на вказаній земельній ділянці ними за спільні кошти побудовано житловий будинок загальною площею 179,6 кв.м., право власності на який також було зареєстровано за відповідачем. Для облаштування згаданого будинку за спільні кошти було придбано майно на загальну суму 200600 грн. Крім того, у період шлюбу нею та її чоловіком також було придбано автомобіль SSANG YONG - REXTON, який з 02 вересня 2016 року був зареєстрований на її ім'я. Однак в подальшому право власності на нього незаконно зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, вчиненого від її імені із підробленням її підпису, що підтверджується висновком експерта Житомирського наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 21.02.2018 №1/1947, який складений за наслідками проведеної судової почеркознавчої експертизи під час розгляду справи.
Крім того позивачка зазначала, що на початку грудня 08.12.2018 року написала нотаріально завірену заяву, якою надала своєму чоловікові згоду на розпорядження в інтересах сім'ї у будь-який спосіб спірними житловим будинком та земельною ділянкою. Того ж дня, ОСОБА_2, ввівши її в оману, подарував зазначене нерухоме майно своїй матері - ОСОБА_4 16.12.2016 року її і дитину без її відома знято із реєстрації за вказаною вище адресою.
Вважає, вказані договори дарування спірного нерухомого майна незаконними, оскільки вони укладені всупереч інтересам сім'ї і вимогам законодавства та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25.10.2018 року з урахуванням ухвали того ж суду від 13.11.2018 року про виправлення описок позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 Житомирського району, Житомирської області, укладений 08 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Павленком П.П., зареєстрований в реєстрі за №1172.
Визнаний недійсним договір дарування земельної ділянки за №188, площею 0,1040 га., цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_4 по АДРЕСА_1, Житомирської області, укладений 08 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Павленком П.П., зареєстрований в реєстрі за №1173.
Визнаний недійсним договір купівлі-продажу автомобіля SSANG YONG-REXTON, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2012 року випуску, укладений 23 листопада 2016 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
Визнаний житловий будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку за №188, площею 0,1040 га., цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_4 по АДРЕСА_1, Житомирської області, автомобіль SSANG YONG-REXTON, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2012 року випуску, спільним майном подружжя.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки за №188, площею 0,1040 га., цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_4 по АДРЕСА_1, Житомирської області.
Виділено ОСОБА_3 у власність наступне майно: морозильну камеру Delfa вартістю 1500 гривень; телевізор «Філіпс» вартістю 5000 гривень; соковижималку «Kenwood» вартістю 4200 гривень; кухонний комбайн «Kenwood» вартістю 5000 гривень; мультиварку «Філіпс» вартістю 3000 гривень; мікрохвильову піч вартістю 5000 гривень; ноутбук вартістю 5000 грн.; блендер «Kenwood» вартістю 2500 гривень; пральну машину «LG» вартістю 6000 гривень; диван вартістю 12000 гривень; набір меблів для їдальні вартістю 7600 гривень; меблі для спальні вартістю 13300 гривень; меблі для ванної кімнати вартістю 3000 гривень; холодильник вартістю 7000 гривень; газонокосилку вартістю 10000 гривень; генератор вартістю 7000 гривень; духову шафу вартістю 4000 гривень, а всього на загальну суму 101100 гривень.
Виділено ОСОБА_2 у власність наступне майно: телевізор «Самсунг» вартістю 5000 гривень; кондиціонери «Sensei» вартістю 10000 гривень; меблі для дитячої кімнати вартістю 36000 гривень; меблі для кухні вартістю 20000 гривень; меблі для гардеробної кімнати вартістю 10000 гривень; витяжку для кухні «Pyramida» вартістю 2000 гривень; газовий котел «Immergas» вартістю 12000 гривень; змішувач «Старт» вартістю 1500 гривень; варильну поверхню вартістю 3000 гривень, а всього на загальну суму 99500 гривень та автомобіль SSANG YONG-REXTON, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2012 року випуску вартістю 452408 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відступ від рівності часток у спільному майні подружжя в розмірі 225404 гривні.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку на ній за адресою АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину вказаного нерухомого майна скасувати, та ухвалити нове судове рішення в цій частині - про відмову у задоволенні вимог за безпідставністю. Апелянт посилається на те, що на момент укладення договорів дарування позивачка із дитиною була знята із реєстрації у вказаному вище будинку, що підтверджується довідкою виконкому Вересівської сільської ради №1753 від 07.12.2016 року. Крім того, позивачка надала свою згоду на розпорядження спірним майном, а тому ні її права, ні права дитини укладенням вказаних договорів не порушені.
В решті рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому його законність апеляційним судом не перевіряється.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У частині першій статті 61СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Частиною 3 ст. 369 ЦК України передбачене право співвласників уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном (ч. 3 ст. 369 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі із 30.07.2010 року (а.с. 12 том 1).
Згідно договору купівлі-продажу від 18.11.2010 у період перебування у шлюбі сторін було придбано земельну ділянку площею 0,104 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 Житомирського району Житомирської області, право власності на яку було оформлено на відповідача ОСОБА_2, про що свідчить державний акт на право власності серії ЯМ № 319209 від 07 березня 2012 року.
В подальшому у 2011 році, згідно робочого проекту (а.с. 32-39 том 1) на зазначеній вище земельній ділянці був побудований житловий будинок загальною площею 179.6 кв.м., житловою площею 55.8 кв.м., про що свідчить свідоцтво про право власності №39264223 від 18 червня 2015 року.
08 грудня 2016 року ОСОБА_3 своєю заявою надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на вчинення правочинів щодо розпорядження в інтересах сім'ї їх спільним майном, а саме: земельною ділянкою №188 площею 0,104 га., кадастровий номер: НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 Житомирського району Житомирської області, та житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Житомирського району Житомирської області, яка була нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за №1171 (а.с. 43 том 1).
Того ж дня відповідач ОСОБА_2 на підставі договорів дарування №1172 та №1173, які посвідчені приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Павленком П.П., відчужив земельну ділянку №188 площею 0,104 га., кадастровий номер: НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 Житомирського району Житомирської області, та житловий будинок, який знаходиться за тією ж адресою, своїй матері - ОСОБА_4 (а.с. 77-78 том 1).
Згідно відомостей УДМС України в Житомирській області позивачка ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 на підставі заяви від 16 грудня 2016 року про зняття її з реєстраційного обліку, поданої від її імені до Відділу у справах громадянства, мміграції та реєстрації фізичних осіб Вересівської сільської ради (т.1 а.с. 222) була знята з реєстрації 16 грудня 2016 року (а.с. 211 том 1).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування від 08.12.2016 року №1172 та №1173, та визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину спірних земельної ділянки та житлового будинку за адресою адресою АДРЕСА_1, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що спірне майно набуте спільно сторонами за час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Укладаючи оспорювані договори дарування, на момент укладення яких позивачка разом із малолітньою дитиною були зареєстровані у відчужуваному будинку, за наявності нотаріально посвідченої заяви-згоди дружини, ОСОБА_2 діяв не в інтересах сім'ї, а тому не мав необхідних повноважень на укладення вказаних правочинів, що призвело до порушення майнових прав позивачки та їх малолітньої дитини. Таким чином, правочини вчинені поза волею позивачки.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повно та об»єктивно встановлених обставин справи та оцінених доказів.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки зводяться до переоцінки доказів. Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття із цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду .
Головуючий: Судді: