Справа № 554/1480/15 Номер провадження 22-ц/814/484/18Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
20 грудня 2018 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
при секретарі Коротун І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Збройних Сил України Лутченка Ярослава Олександровича на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2018 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за новиявленими обставинами рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2015 року по справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України,
У лютому 2015 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2015 року у цивільній справі № 554/1480/15ц позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України задоволено повністю та вирішено виселити з житлового будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 її сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без надання іншого житлового приміщення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року по справі № 6-2549ск15 касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 відхилено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 липня 2015 року залишено без змін.
11 грудня 2015 року до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник зазначала, що вже після розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції їй стала відома обставина, яка має істотне значення для розгляду справи та яка існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути їй відома, а саме обставина, що житловий будинок (адміністративна будівля) по АДРЕСА_2 ніколи не мав статусу гуртожитку. Ні Управлінням майном комунальної власності міста, ні Управлінням житлово-комунального господарства проекти рішень щодо зміни статусу будинку АДРЕСА_2 з адміністративної будівлі на гуртожиток не готувались.
Таким чином, істотною обставиною, що не була відома заявнику, але існувала на час розгляду справи, є те, що адміністративна будівля по АДРЕСА_2 ніколи не мала і немає статусу гуртожитку.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 червня 2016 року заява ОСОБА_1 про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами залишена без задоволення, однак ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2016 року скасована, справу направлено для подальшого розгляду.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2018 року ухвалу суду першої інстанції від 14 травня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2015 року у цивільній справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України задоволено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2015 року у цивільній справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України скасовано.
У задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України відмовлено в повному обсязі.
Позивач оскаржили дане рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Процай В.М. зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рушення суду без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку,що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2015 року, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, задоволено позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави та виселено ОСОБА_1 , її сина ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_3 , без надання іншого житлового приміщення. (а.с. 147-149, том 2).
Дане рішення обґрунтовано тим, що із встановлених у справі обставин вбачається, що відповідачі у 2008 році були вселені та тимчасово мешкали у реконструйованому житловому будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України за адресою АДРЕСА_1 , що має статус гуртожитку (житлового будинку); ордер на вселення у житлове приміщення відомчого будинку відповідачі не отримували, військову службу в Збройних Силах України не проходять, у підрозділах Міністерства Оборони України не працюють, а тому підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення на підставі ст. ст. 116, 129, 42 ЖК УРСР.
В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник зазначала, що вже після розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції їй стала відома, що житловий будинок (адміністративна будівля) по АДРЕСА_2 ніколи не мав статусу гуртожитку. Ні Управлінням майном комунальної власності міста, ні Управлінням житлово-комунального господарства проекти рішень щодо зміни статусу будинку АДРЕСА_2 з адміністративної будівлі на гуртожиток не готувались.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2018 року встановлено, що зазначені заявником обставини є істотними в розумінні положень ст.423 ЦПК України (Підстави перегляду судових рішень за ново виявленими обставинами або виключними обставинами), оскільки вони існували на час розгляду справи, вони не були відомі відповідачам на час розгляду справи та були отримані після винесення рішення, вони входять до предмету доказування та мають суттєвий вплив на висновки суду.
Відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що постанова Апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2018 року набрала законної сили, вважається встановленим та не підлягає доказуванню те, що зазначена заявником обставина, а саме, що вже після розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції їй стала відома, що житловий будинок (адміністративна будівля) по АДРЕСА_2 ніколи не мав і немає статусу гуртожитку, є нововиявленою обставиною та є підставою для перегляду судового рішення.
Згідно відповіді Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України від 11 листопада 2015 року № 303/4/16/2353 на запит ОСОБА_3 та додатком до відповіді (рішення Міністра оборони України від 12 січня 2015 року №328/з) вбачається, що у період з 2007 по 2009 роки за рішенням керівництва та житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (м. Полтава) військовослужбовцям Полтавського гарнізону було виділено вивільнені нежитлові приміщення учбових аудиторій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 для переобладнання власними силами для подальшого проживання. У 2012 році будівля № 11 військового містечка № НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 була включена до Переліку житлових об'єктів, які передбачають фінансувати у 2012 році за рахунок коштів бюджетної програми КПКВ 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України», для реконструкції під житловий будинок. (а.с. 18-19, том 3).
Як вбачається з відповіді Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської від 10 листопада 2015 № 01-05/01.1-17/56зі на запит представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та доповнення до неї від 25 листопада 2015 року № Г01-05/01.1-20/682 вбачається, що Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради проекти рішень стосовно зміни статусу будинку з адміністративної будівлі на гуртожиток за вказаною адресою не готувалися. (а.с. 20-21, том 3)
Також спірний будинок не перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Полтави, та, відповідно, на балансі комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради; Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради не готувалися проекти рішень щодо зміни статусу вказаного будинку з адміністративної будівлі на гуртожиток, що підтверджується відповіддю на запит Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради п від 23 листопада 2015 року № Г01-0601/19/57-зі.
Тобто суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що ані Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, ані Управлінням майном комунальної власності міста не готувалися проекти рішень щодо зміни статусу будинку по АДРЕСА_2 з адміністративної будівлі на гуртожиток.
При цьому, відповідно до акту прийому передачі казармено-житлового фонду, комунальних споруд військової частини НОМЕР_1 , затвердженим начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава 14 лютого 2006 року, згідно директиви Міністра оборони України від 20 січня 2005 року № Д-332/1/03, від 20 квітня 2005 року № д-322/1/10, від 30 червня 2005 року № Д-332/1/014 здійснено прийом-передачу військових містечок №1, №6, №61, №15 на баланс квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава (а. с. 9, том 1).
Згідно з Додатком № 1 до акту прийому-передачі (а. с. 10, том 1) до переданих на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава об'єктів військового містечка № 6 належав гуртожиток за номером будівлі за генпланом № 11 (в яку у подальшому були вселені відповідачі).
На підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 28 березня 2007 року № 74 та Додатку до нього, військовому містечку № НОМЕР_3 присвоєно адресу в АДРЕСА_2 (а. с. 13-14, том. 1).
У 2008 році на підставі усного дозволу командира військової частини НОМЕР_1 відповідачу ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_5 (шлюб між останніми розірвано) було надано на час роботи в Управлінні Служби безпеки України в Полтавській області вивільнені нежитлові приміщення учбових аудиторій будівлі № 11 військового містечка № НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 для переобладнання власними силами для подальшого проживання. У 2012 році на підставі наказу Міністра оборони України від 22 березня 2012 року № 155 будівлю № 11 військового містечка № НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 реконструйовано під житловий будинок. Відповідно до Декларації від 27 червня 2012 року № ПТ 14312107436 вказану будівлю введено в експлуатацію, як житловий будинок. Ремонтні роботи проводились без виселення мешканців, які після завершення робіт залишились у ній проживати (а.с. 19, том. 3).
Відповідно до положень ст.65ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди непотрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.
ОСОБА_1 та члени її сім'ї проживали у кімнаті АДРЕСА_4 ; після реконструкції будинку кімната АДРЕСА_5 у житловому будинку, який відноситься до відомчого житлового фонду Міністерства оборони України, що підтверджується довідкою виданої начальником КЕВ м. Полтава від 06 лютого 2015 року № 447 (а.с. 32, том. 1)
Відповідно до Довідки № 46 від 04 лютого 2015 року, виданої начальником КЕВ м. Полтава, у даній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 (заявник) з 08 лютого 2008 року, ОСОБА_2 (син заявника) з 13 січня 2010 року, ОСОБА_3 (батько чоловіка заявника) з ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19, том 1). Вказане також підтверджується паспортними даними останніх (а.с. 104-105, том 1).
Згідно витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна балансоутримувача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава від 16 жовтня 2014 року (а.с. 35, том 1) до такого майна відноситься житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який за класифікатором державного майна відноситься до багатоквартирного будинку масової забудови (код 1122.1).
Тобто, станом на момент розгляду справи, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , є власністю держави в особі Міністерства оборони України, перебуває в оперативному управлінні, на балансі, експлуатується і обслуговується Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава, що є установою, яка веде облік казармено-житлового фонду та здійснює контроль за використанням житлового фонду Міністерства оборони України (а.с. 36, том 1).
При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 08 жовтня 2015 року у справі №554/7986-14-ц про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_6 по цивільній справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава до ОСОБА_6 про виселення з кімнати за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 23-30, том. 3) встановлено, що вказаний будинок не мав статусу гуртожитку, а був готелем Міністерства оборони України, кімнати в якому надавалися для заселення військовослужбовців, які потребували житла, на підставі дозволу командира військової частини. У даній справі Верховним Судом України (№ 6-191цс15) також висловлена правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 року, яка стосується статусу будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Правова позиція висловлена щодо відсутності застосування підстав виселення, передбачених ст. 132 ЖК УРСР, оскільки вселення у житловий будинок відбулось до набуття будинком статусу гуртожитку.
Відповідно до документації Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава до вказаного житлового будинку застосовувалось поняття гуртожиток, проте відповідно до чинного законодавства, будинок статусу гуртожитку не набував.
Відповідно до ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
01 березня 2011 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 12 про надання послуг по утриманню гуртожитку та відшкодування витрат за надані комунальні послуги, відповідно до якого КЕВ м. Полтава (як Балансоутримувач) надав ОСОБА_1 (Квартиронаймач) у тимчасове користування житлове приміщення загальною площею 69,9 кв. м. Предметом договору є забезпечення Балансоутримувачем надання послуг з утримання гуртожитку, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , а Квартиронаймач оплачує Балансоутримувачу кошти за експлуатаційні витрати по утриманню гуртожитку та надані комунальні послуги згідно з установленими тарифами. Договір укладено з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, з відповідною пролонгацією на той самий строк (згідно з п. 6.2) якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Умови дострокового розірвання передбачені п. 6.3 Договору, у разі: переходу права користування гуртожитком до іншої особи; невиконання сторонами умов цього договору.
Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 9, ч. 1 ст. 109 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 132 ЖК УРСР працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Проте, як вже встановлено, на час вселення відповідачів у будівлю, будинок не мав статусу гуртожитку, він використовувався як готель для військовослужбовців, відповідачі були прописані за адресою будинку і проживають у ньому.
Тобто відсутні підстави передбачені ст.132 ЖК УРСР для виселення відповідачів, які вселилися до житлового приміщення ще до набуття будинком, у якому воно розташовано, статусу гуртожитку.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається підстав виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення передбачених ст. 116 ЖК УРСР.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог, а саме виселення ОСОБА_1 , її сина ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 з житлового будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
Необґрунтованими є посилання позивача, що рішення виконано частково: заявник фактично не проживає в спірному приміщенні та знята з реєстрації, оскільки суду не надано доказів, що рішення було виконане до подачі відповідачем заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Доводи наведені в апеляційній скарзі, стосовно того, що ОСОБА_1 майже одночасно подала заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та касаційну скаргу не впливає на правильність оскаржуваного рішення, а тому не може бути підставою для її скасування.
Посилання позивача на те, що ОСОБА_1 проходить службу в органах СБУ Полтавської області має свій житловий фонд та поставлена на облік у 2014 році є безпідставними, оскільки як вже зазначалося судом першої інстанції дана обставина не є підставою вважати неправомірним вселення відповідачів у вказане житлове приміщення у 2008 році, користування ним, або вважати самоправним зайняття вказаного житлового приміщення, з огляду на встановленні вище обставини.
Зазначення в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем, а тому не має жодних правових підстав для зайняття спірного приміщення є необґрунтованими зважаючи, що вона була вселена на законних підставах, що підтверджується матеріалами справи.
Позиція позивача, що відповідачі використовують спірну квартиру не за призначенням так, як вона повинна використовуватися для потреб Міністерства оборони України є хибною, оскільки призначенням житлового приміщення є проживання осіб, при цьому, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 та члени її сім'ї використовують квартиру в інших цілях.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалив рішення, яке відповідає закону.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Збройних Сил України Лутченка Ярослава Олександровича - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текс постанови виготовлено 21 грудня 2018 року
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко