Справа № 761/15396/17
Провадження № 2/761/3466/2018
14 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.,
за участю :
секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Джанкойської районної ради Автономної республіки Крим, третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маршалова Ліна Володимирівна про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -
У квітні 2017 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Апеляційного суду міста Києва з позовом до Джанкойської районної ради Автономної республіки Крим (далі - відповідач), третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маршалова Ліна Володимирівна про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_1. Померлій належали на праві власності дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Роскошненьської сільської ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим, площею 4,7907 гектара та 4,7908 гектара, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно. 13 листопада 2015 року позивач звернувся до Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Маршалової Ліни Володимирівни із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини. 10 червня 2016 року нотаріусом відмовлено позивачу в оформленні права на спадщину на зазначені земельні ділянки у зв'язку з ненаданням ним виписок з Державного земельного кадастру щодо даних земельних ділянок. Разом з тим, позивачем 06 червня 2016 року було отримано відповідь від Міжрегіонального управління Держгеокадастру України в місті Херсоні та Автономній Республіці Крим про відсутність у Державному земельному кадастрі запитуваних відомостей.
Тому, позивач просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 4,7907 гектарів, сільськогосподарського призначення, який знаходиться на території Роскошненьської сільської ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим, кадастровий номери НОМЕР_1; на земельну ділянку, площею 4,7908 гектарів, сільськогосподарського призначення, який знаходиться на території Роскошненьської сільської ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим, кадастровий номери НОМЕР_2.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.04.2017 року підсудність даної справи визначена Шевченківському районному суду м. Києва.
Ухвалою судді ОСОБА_5. від 05.05.2017 року відкрито провадження у справі.
Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2017 року здійснено перерозподіл даної справи у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_5. у відставку.
Ухвалою судді Піхур О.В. від 29.11.2017 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою судді від 18.06.2018 року було призначено розгляд справи в підготовче судове засідання на 20.08.2018 року в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 20.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити, третя особа звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що погоджується з будь-яким прийнятим судом рішенням, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, причин неявки не повідомив.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що, відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 22 травня 2015 року, виданого Херсонським міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача ОСОБА_1 (а.с. 6).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори 10 вересня 2010 року та зареєстрованого в реєстрі за №3-1306, спадкова справа №545/2010 року, ОСОБА_1 після смерті її матері ОСОБА_3 була спадкоємцем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,7907 гектара, розташованої на території Роскошненьської сільської ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим, кадастровий номер НОМЕР_1. При цьому дана земельна ділянка належала матері дружини позивача на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, виданого на підставі рішення Джанкойської районної державної адміністрації від 30 червня 2005 року за №428-р та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010600600495 від 18 серпня 2006 року (а.с. 9).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори 10 вересня 2010 року та зареєстрованого в реєстрі за №3-1304, спадкова справа №545/2010 року, померла ОСОБА_1 після смерті її матері ОСОБА_3 була спадкоємцем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,7908 гектара, розташованої на території Роскошненьської сільської ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим, кадастровий номер НОМЕР_2. При цьому дана земельна ділянка належала матері дружини позивача на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_5, виданого на підставі рішення Джанкойської районної державної адміністрації від 30 червня 2005 року за №428-р та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010600600496 від 18 серпня 2006 року (а.с. 9).
13 листопада 2015 року позивач звернувся до третьої особи з заявою, зареєстрованою в реєстрі за №1398, про прийняття після смерті дружини спадщини, до складу якої входять зазначені вище земельні ділянки. Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №42115476 від 13 листопада 2015 року, спадкова справа №58208415 після смерті дружини позивача заведена 13 листопада 2015 року третьою особою, номер у нотаріуса 33/2015 (а.с. 11).
Відповідно до повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру №РВ-0100180802016 від 06 червня 2016 року, виданого позивачу Державним кадастровим реєстратором Міжрегіонального управління Держгеокадастру України в місті Херсоні та Автономній Республіці Крим у відповідь на заяву/запит позивача про надання відомостей з Державного земельного кадастру №ЗВ-9900446492016 від 03 червня 2016 року, позивачу було відмовлено у наданні запитуваних відомостей у зв'язку з їх відсутністю у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до листа №391/02-14 від 10 червня 2016 року третьої особи на адресу позивача, видати позивачу як спадкоємцю його померлої дружини свідоцтва про право на спадщину на спірні земельні ділянки неможливо у зв'язку з відсутністю витягів з Державного земельного кадастру на дані земельні ділянки.
Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Відповідно до п.п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 1222 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 цього Кодексу спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України, до першої черги спадкоємців за законом належать діти спадкодавця, у тому числі народжені після його смерті, другий з подружжя, який пережив спадкодавця, а також батьки спадкодавця.
Згідно із статтею 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п. п. 4.15 п. 4 гл. 10 розд. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до п. п. 4.18 п. 4 гл. 10 розд. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до п. п. 4.20 п. 4 гл. 10 розд. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.
Всупереч зазначеним приписам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, позивачем не були надані приватному нотаріусу Херсонського міського нотаріального округу Маршаловій Ліні Володимирівні необхідні та достатні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на спірні земельні ділянки, зокрема ним не були надані витяги з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок.
Зазначені документи, а також копія запиту позивача до Міжрегіонального управління Держгеокадастру України в місті Херсоні та Автономній Республіці Крим про надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок відсутні також серед письмових доказів, поданих позивачем до суду на обґрунтування позовних вимог. Таким чином позивачем не було доведено суду факти відсутності у Державному земельному кадастрі відомостей щодо спірних земельних ділянок та належності на праві власності спірних земельних ділянок померлій дружині позивача на момент її смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Даючи юридичну оцінку поясненням, та зібраним по справі доказам, враховуючи те, що копія запиту позивача до Міжрегіонального управління Держгеокадастру України в місті Херсоні та Автономній Республіці Крим про надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок в матеріалах справи відсутні, а з наданого позивачем повідомлення не вбачається яка саме інформація запитувалася ним, що свідчить про відсутність доказів порушення прав позивача, оскільки ним не доведено, що за вказаними земельними ділянками відсутня інформація в реєстрі та належність на праві власності спірних земельних ділянок померлій дружині позивача на момент її смерті, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 4, 15, 1218, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, п. 4 гл. 10 розд. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Джанкойської районної ради Автономної республіки Крим, третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маршалова Ліна Володимирівна про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного судового рішення 26.11.2018 року.
Суддя