Справа № 761/11326/18
Провадження № 2/761/5000/2018
26 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.
за участю :
секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, -
У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради (далі - відповідач), про визнання права користування жилим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з листопада 2003 року разом з членами родини - чоловіком ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_3, 1990 р.н., проживає в кімнаті площею 25,5 кв.м. трикімнатної комунальної квартири АДРЕСА_1. 02.01.2003 року позивача було прийнято на посаду робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями Шевченківського району м. Києва Житлово-експлуатаційна контора № 1004 і було надано вищевказане житло для тимчасового проживання, що підтверджується довідкою від 20.12.2003 р. вих. № 117 та копією трудової книжки. З 01 квітня 2007 року і по 31.12.2012 року позивач працював на посаді робітника з комплексного прибирання в КП «ЖЕК «Ярославська», що підтверджується довідкою від 04.05.2007 р. вих. № 123 та записом в трудовій книжці. З 01.01.2013 року і по 28.02.2015 року позивач працював на посаді робітника Дільниці по санітарно-технічному обслуговуванню «Софіївська» КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями, що підтверджується довідкою, виданою КП «Керуюча дирекція» Шевченківського району Дільниця по санітарно-технічному обслуговуванню «Софіївська» та записом в трудовій книжці. Відповідно довідки, наданої «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна», починаючи з 03 січня 2017 року позивач працює в ПП «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна» на посаді робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями. Відповідно довідки від 17.11.2014 р. вих. № 423, виданої КП «Керуюча дирекція» Шевченківського району Дільниця по санітарно- технічному обслуговуванню «Софіївська» зазначено, що позивача в 2001 році, разом з сім'єю було заселено в кімнату комунальної квартири АДРЕСА_1 на правовій підставі згідно закону України про житловий кодекс та мешкає до цього часу і сплачує комунальні послуги. Відповідно до акту обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет проживання, від 05.03.2018 р., у кімнаті жилою площею 25,5 кв.м. проживає робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями ОСОБА_1, з родиною із 3-х осіб: наймач - ОСОБА_1, чоловік - ОСОБА_2, дочка - ОСОБА_4 Згідно довідки від 01.11.2017 р. вих. № 499, наданої «Науково-технічним підприємством «Український центр нерухомого майна», за адресою АДРЕСА_1 на позивача відкрито особові рахунки на сплату електроенергії, газопостачання, опалення, прибудинкової території. Також, факт оплати позивачем комунальних послуг підтверджується довідками, договорами та квитанціями про оплату комунальних послуг. Починаючи з листопада 2003 року позивач отримав в користування та користується спірною квартирою, однак в порушення ст. 58 та 61 ЖК України відповідач не видав позивачу ордер, що в свою чергу позбавило позивача можливості укласти відповідний договір найму жилого приміщення.
Тому позивач просив суд визнати право користування жилим приміщенням: кімнатою, загальною площею 25,5 кв.м. трикімнатної комунальної квартири АДРЕСА_1
Ухвалою суду від 30.03.2018 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
25.07.2018 року надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначивши, що у позивача немає ордеру на проживання в кімнаті, який є єдиною підставою для вселення.
09.08.2018 року представником позивача надано відповідь на відзив, відповідно якого позовні вимоги підтримав.
Разом з цим учасникам справи було направлено ухвалу суду та направлено відповідачу копію позовної заяви з додатками, та встановлено для учасників строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
Представник позивача про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке позивач отримав 25.04.2018 року.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке представник отримав 23.04.2018 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.01.2003 року позивача було прийнято на посаду робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями Шевченківського району м. Києва Житлово-експлуатаційна контора № 1004, що підтверджується довідкою від 20.12.2003 р. вих. № 117 та копією трудової книжки.
З 01 квітня 2007 року і по 31.12.2012 року позивач працював на посаді робітника з комплексного прибирання в КП «ЖЕК «Ярославська», що підтверджується довідкою від 04.05.2007 р. вих. № 123 та записом в трудовій книжці.
З 01.01.2013 року по 28.02.2015 року позивач працював на посаді робітника Дільниці по санітарно-технічному обслуговуванню «Софіївська» КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями, що підтверджується довідкою №131 від 04.06.2013 року, виданою КП «Керуюча дирекція» Шевченківського району Дільниця по санітарно-технічному обслуговуванню «Софіївська» та записом в трудовій книжці.
Відповідно довідки від 17.11.2014 р. вих. № 423, виданої КП «Керуюча дирекція» Шевченківського району Дільниця по санітарно- технічному обслуговуванню «Софіївська» зазначено, що позивача в 2001 році, разом з сім'єю було заселено в кімнату комунальної квартири АДРЕСА_1 на правовій підставі згідно закону України про житловий кодекс та мешкає до цього часу, сплачуючи комунальні послуги.
Відповідно до акту обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет проживання, від 05.03.2018 р., у кімнаті жилою площею 25,5 кв.м. проживає робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями ОСОБА_1, з родиною із 3-х осіб: наймач - ОСОБА_1, чоловік - ОСОБА_2, дочка - ОСОБА_4
Відповідно інформаційного листа КП «Керуюча дирекція» Шевченківського району Дільниця по санітарно-технічному обслуговуванню «Софіївська» №43 від 04.02.2015 року, в комунальній квартирі №11 проживають без реєстрації дві сім'ї робітників з комплексного прибирання прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями, в одній з кімнат, площею 25,5 кв. м. проживає ОСОБА_1 з родиною із трьох осіб з 02.01.2003 року
Відповідно довідки, наданої «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна», починаючи з 03 січня 2017 року позивач працює в ПП «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна» на посаді робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями.
Згідно довідки від 01.11.2017 р. вих. № 499, наданої «Науково-технічним підприємством «Український центр нерухомого майна», за адресою АДРЕСА_1 на позивача відкрито особові рахунки на сплату електроенергії, газопостачання, опалення, прибудинкової території.
Також, факт оплати позивачем комунальних послуг підтверджується довідками, договорами та квитанціями про оплату комунальних послуг.
Відповідно листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» №2798/3 від 16.06.2015 року квартира за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Києва від імені якої виступає Київська міська рада.
Позивач зазначає, що починаючи з листопада 2003 року позивач отримав в користування та користується спірною квартирою, однак в порушення ст. 58 та 61 ЖК України відповідач не видав позивачу ордер, що в свою чергу позбавило його можливості укласти відповідний договір найму жилого приміщення, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Так, стаття 9 ЖК України визначає, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12 квітня 1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач. Для цього, зокрема, необхідно витребувати дані про те, чи перебуває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санепідстанції на його заселення як гуртожитку; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті Ради; чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян, чи є штати для обслуговування гуртожитку, як оплачується проживання і т.п. Судам слід враховувати, що гуртожитками є також спеціально побудовані підприємствами, установами, організаціями жилі будинки для малосімейних, щодо яких адміністрацією, органом громадської організації і профспілковим комітетом до початку будівництва прийнято рішення про їх використання як сімейних гуртожитків і вони зареєстровані у виконкомі як гуртожитки.
Відповідно до ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.
Відповідачем не надано суду доказів правомірності зайняття спірного житлового приміщення та проживання в ньому.
Статтями 128, 129 ЖК України передбачено, що порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Житлового кодексу УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
При цьому положеннями ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі ї створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.
На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, відповідно до ст. 58 ЖК України.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок де мешкає позивач має статус жилого будинку і належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва. Ордер на займане приміщення відповідачем позивачу не видавався.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Даючи юридичну оцінку поясненням та доказам наявним у матеріалах справи, беручи до уваги, що будинок де мешкає позивач разом із сім'єю належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, враховуючи, що ордер є єдиною підставою для вселення, проте, позивачу відповідачем ордер на заселення до кімнати за адресою АДРЕСА_1 не видавався, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України; ст.ст. 317, 319, 321, 321 ЦК України; ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України, ЖК УРСР, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного судового рішення 26.12.2018 року.
Суддя