Справа № 761/29253/18
Провадження № 2/761/6891/2018
18 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О. розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ДБК-Дніпро» про визнання договору поруки припиненим,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд визнати договір поруки № 04-08/ІІІ від 24.01.2008 року припиненим з моменту закінчення строку для пред'явлення вимоги кредитором тобто з 18.02.2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.01.2008 року між ПАТ «Банк Фінанси і Кредит», та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 04-08/ІІІ для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04-08/ВКЛ від 24.01.2008 року, який було укладено між банком та ТОВ "ДКБ-ДНІПРО". У зв'язку з порушенням боржником зобов'язання за кредитним догвоором банк відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору скористався своїм правом достроково вимагати стягнення з поручителя, надіславши 17.07.2009 року вимогу про дострокове повернення кредиту. Позичав зазначає, що таким чином, банк змінив строк виконання основного зобов'язання. Строк виконання умов договору поруки щодо повного повернення кредитних коштів та виконання інших зобов'язань настав 18.02.2010 року. У вказаний проміжок чсу банк не пред'явив вимоги до поручителя. Натомість, позов про стягнення заборгованості кредитором було подано лише у квітні 2010 року. Враховуючи викладене позивач вважає, що банком пропущено шестимісячний строк на право пред'явлення вимоги до поручителя, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Представник відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» направив відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову з урахуванням ст. 267 ЦК України у зв'язку з спливом строку позовної давності, оскільки позивач мала змогу звернутись до суду з відповідним позовом протягом 3 років починаючи з лютого 2010 року, при цьому зазначив, що з вимогою позивача про припинення поруки не можна погодитись з огляду на те, що обов'язок боржника може припинятись лише з передбачених законом підстав. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Чинне законодаство не пов'язує припинення зобо'язання з постановленням судоовго рішення чи відкриттям виконавчого провадження для його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строкі розрахунків.
Відповідач 2 повідомлявся про розгляд справи належним чином, відзив на позов не подавав.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
24.01.2008 року між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», правонаступник якого є ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ДБК-Дніпро» було укладено кредитний договір №04-08/ВЛК, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 3300000,00 грн. зі сплатою 16% річнихз кінцевим строком погашення до 23.01.2011 року
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №04-08/ІІІ від 24.01.2018 року.
17.07.2009 року банк звернувся до позивача із вимогою № 2-6.1/3762, в якій вимагав від позичальника у строк не пізніше 30 днів з дати отримання вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховану пеню.
В квітні 2010 року ПАТ «Банк Фіннси та Кредит» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Так, відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із п. 6.1 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту і сплати процентів за весь період користування кредитнимми коштами до настання строку, вказаного в п. 2.4 договору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
У відповідності до умов договору кредиту, а саме п.2.4 позичальник зобовязається повернуи кредитні кошти банку до 23.01.2011 року.
Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
17.07.2009 року банк надіслав позивачу вимгу, в якій вимагав від позичальника у строк не пізніше тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховану пеню.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Також згідно із Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку, який є преклюзивним, жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як умови чинності поруки, слід розуміти, як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами, або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання, у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем.
Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» скористалося своїм правом на дострокове стягнення кредитної заборгованості та у відповідності до ст. 1050 ЦК України пред'явив вимогу до позичальника від 17.07.2009 року, у строк до 30 днів з дати отримання вимоги достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховану пеню.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» у квітні 2010 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ "ДБК-Дніпро" та ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За таких обставин, ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» повинно було звернутися до поручителя ОСОБА_1 з позовом про стягнення суми заборгованості протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 18.02.2010 року (17.07.2009 року + 30 днів + 6 місяців).
Враховуючи викладене, оскільки договором поруки було встановлено його дію до повного погашення зобов'язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поруку, відповідно зобов'язання за договором поруки від 24.01.2008 року припинилося.
Таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 553, 559, 1050 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 82, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ДБК-Дніпро» про визнання договору поруки припиненим - задовольнити у повному обсязі.
Визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за Договором поруки №04-08/ІІІ від 24.01.2008 року з 18.02.2010 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: