61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
19.12.2018 Справа № 905/1958/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (ЄРДПОУ 03337119, адреса: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, буд. 2),
до відповідача: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (ЄРДПОУ 00191678, адреса: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177А),
про: стягнення 2342382,16грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №юр/3251 від 29.12.2017);
від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю №03-38 від 14.12.2017);
Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” про стягнення суми збитків від господарської діяльності, компенсація яких передбачена п. 2.1.7, п.2.3.7 та 3.3 договору № 26/11/3/19-15-176 про передачу в оперативне управління котельні з тепловими мережами м. Слов'янськ від 03.11.2015 у розмірі 2068158,32грн., а також нарахованих за прострочення виконання зобов'язань інфляційних втрат у розмірі 206787,26грн., 3% річних у розмірі 67436,58грн.
Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором №26/11/3/19-15-176 від 03.11.2015 про передачу в оперативне управління котельні з тепловими мережами м. Слов'янськ з компенсації збитків, понесених від послуг теплопостачання, внаслідок чого виникли підстави для відшкодування збитків та стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Правовими підставами позову визначено ст.ст.173, 174, 216-218, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 22, 509, 525-527, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України.
На підтвердження позовних вимог надано: договір №26/11/3/19-15-176 від 03.11.2015 про передачу в оперативне управління котельні з тепловими мережами м.Слов'янськ з додатками та додатковими угодами; акт приймання-передачі від 25.11.2015; розпорядження Обласної військово-цивільної адміністрації №592 від 30.10.2015, №294 від 14.04.2016, №277 від 29.03.2017; наказ Департаменту житлово-комунального господарства №29 від 03.11.2015; рахунки на оплату та докази їх направлення; фактичні витрати; статутні документи; розрахунок позовних вимог; претензії №04/2508 від 02.10.2018, №04/1446 від 04.06.2018, №011/449 від 20.02.2018 та докази їх направлення відповідачу.
Ухвалою суду від 26.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1958/18; визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 26.11.2018; відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами; запропоновано позивачу у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив; докази направлення відповіді на відзив відповідачу; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.
Ухвалою від 26.11.2018 залишено без розгляду поданий Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” відзив №5.05/1769 від 20.11.2018 на позовну заяву; призначено розгляд справи по суті на 13.12.2018; закрито підготовче провадження у справі №905/1958/18; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.
В судовому засіданні, що відбулось 19.12.2018, представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні 19.12.2018 проти позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 30.10.2015 №592 «Про передачу котельні в оперативне управління» прийнято рішення щодо прийняття в оперативне управління обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» котельні, розташованої за адресою: сел. Донецьке Слов'янського району, що перебувала на балансі Слов'янського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».
03.11.2015 між Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» (передаюча сторона), Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокоммуненерго» (приймаюча сторона) та Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокоммуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» (експлуатуюча організація) укладений договір №26/11/3/19-15-176 від 03.11.2015 про передачу в оперативне управління котельні з тепловими мережами м.Слов'янськ.
Відповідно до п.1.1 договору передаюча сторона передає, а приймаюча сторона приймає в оперативне управління експлуатуючої організації котельню, згідно додатку №1, розташовану за адресою: село Донецьке Слов'янського району, вул. Садова, 5 (далі - об'єкт), яка находиться на балансі передаючої сторони, в межах балансової приналежності інженерних мереж та комунікацій переданих об'єктів, згідно додатку №3 до даного договору.
За умовами п.п. 2.1.1, 2.1.2 передаюча сторона зобов'язується, зокрема: здійснити передачу основних засобів об'єкту, згідно додатку №2, в оперативне управління з балансовою вартістю на момент підписання договору; здійснити передачу об'єкту в оперативне управління приймаючої сторони в стані технічної готовності до роботи в опалювальний період згідно Правил технічної експлуатації теплової установок та мереж від 14.02.2007, оснащеного комерційними вузлами обліку газу, електроенергії та води, опломбовані постачальниками енергоресурсів.
Відповідно до п. 2.1.7 договору передаюча сторона зобов'язується компенсувати приймаючій стороні фактично понесені збитки від господарської діяльності на переданому об'єкті згідно виставленого експлуатуючою організацією рахунку. Компенсацію здійснювати щомісячно (до 15 числа, наступного за звітним) шляхом перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок приймаючої сторони. У випадку відсутності грошових засобів у передаючої сторони, розрахунки за фактичні збитки здійснювати іншими способами, передбаченими чинним законодавством.
Додатковою угодою №2 від 12.04.2017 змінено п. 2.1.7 договору, викладеного його в наступній редакції: «передаюча сторона компенсує приймаючій стороні фактично понесені збитки, розраховані за результатами господарської діяльності та зведеного балансу по переданому об'єкту за календарний рік згідно виконаного експлуатуючою організацією розрахунку збитків від послуг теплопостачання за результатами звітного року з їх обґрунтуванням та доданням підтверджуючих документів та виставленого рахунку. Компенсацію передаюча сторона здійснює по закінченню року протягом 15 днів з моменту пред'явлення рахунку. У випадку відсутності грошових засобів у передаючій стороні розрахунки за фактичні збитки здійснюються іншими способами, передбаченими чинним законодавством».
Згідно п. 2.3.7 експлуатуюча організація зобов'язується щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за звітним, здійснювати розрахунок збитків від послуг теплопостачання та передавати передаючій стороні рахунки на їх сплату.
У випадку порушення передаючою стороною своїх зобов'язань (згідно п. 2.1), в результаті чого приймаюча сторона та експлуатуюча організація понесуть збитки, передаюча сторона відшкодовує ці збитки у повному обсязі.
Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 15.04.2018. У випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить про його припинення або перегляд, договір вважається продовженим на наступний календарний рік (п. 7.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 12.04.2017).
25.11.2015 об'єкт прийнято в оперативне управління, про що складено відповідний акт приймання-передачі.
Матеріали справи не містять доказів розірвання такого договору або визнання його недійсним повністю чи частково у судовому порядку, тому суд виходить з принципу правомірності правочину.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин сторони перебували у договірних відносинах.
Як зазначає позивач, відповідач протягом всього строку дії договору неналежним чином виконує покладені на нього обов'язки та не виконує умови щодо компенсування позивачу понесених збитків.
20.02.2018, 05.06.2018 та 03.10.2018 позивачем направлялись претензії на адресу відповідача, яка залишені останнім без задоволення та відповіді.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору №26/11/3/19-15-176 від 03.11.2015 про передачу в оперативне управління котельні з тепловими мережами м.Слов'янськ.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Отже, в контексті зазначених норм укладені між позивачем та відповідачем договір №26/11/3/19-15-176 від 03.11.2015 про передачу в оперативне управління котельні з тепловими мережами м.Слов'янськ є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Позивач направив відповідачу рахунки: №1/1 від 14.01.2016 на суму 13951,72грн. (відповідачем отримано 14.01.2016, а.с. 121), №1/2 від 14.01.2016 на суму 80736,01грн. (відповідачем отримано 14.01.2016, а.с. 122), №5/1 від 11.05.2016 на суму 148898,05грн. (відповідачем отримано 11.05.2016, а.с. 123), №10/69 від 31.10.2016 на суму 106699,98грн. (відповідачем отримано 16.11.2016, а.с. 36), №10/66 від 30.10.2016 на суму 58424,62грн. (відповідачем отримано 16.11.2016, а.с. 38), №11/69 від 30.11.2016 на суму 196492,15грн., №12/30 від 30.12.2016 (відповідачем отримано 20.01.2017, а.с. 42), №1/29 від 31.01.2017 на суму 48151,87грн. (відповідачем отримано 20.12.2016, а.с. 40), №1/9 від 31.01.2017 на суму 298210,56грн. (відповідачем отримано 28.02.2017, а.с. 62), №2/28 від 28.02.2017 на суму 226206,54грн. (відповідачем отримано 31.03.2017, а.с. 64), №3/49 від 31.03.2017 на суму 57707,58грн. (відповідачем отримано 25.04.2017, а.с. 66), №3/42 від 31.03.2017 на суму 127352,59грн. (відповідачем отримано 25.04.2017, а.с. 72), №12/63 від 29.12.2017 на суму 582749,33грн. (відповідачем отримано 30.01.2018, а.с. 74), що підтверджується відмітками відповідача на рахунках та відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивачем було здійснено коригування витрат за статтею видатків «газ» за лютий 2017 року на підставі бухгалтерської довідки (у зв'язку з коригуванням ціни газу) на суму 39496,46грн.
Відповідачем вказані рахунки не були оплачені.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач у судовому засіданні посилався на те, що розрахунок витрат містить в собі тільки загальні обсяги витрат та нарахувань за звітний період без зазначення первинних даних, які полягли в основу розрахунку загальних обсягів, їх документального підтвердження.
Такі доводи суд не приймає до уваги, з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 2.1.7 договору передбачений обов'язок передаючої стороні компенсувати приймаючій стороні фактично понесені збитки від господарської діяльності на переданому об'єкті згідно виставленого експлуатуючою організацією рахунку.
Додатковою угодою №2 від 12.04.2017 були внесені зміни у п. 2.1.7 договору, відповідно до яких передаюча сторона компенсує приймаючій стороні фактично понесені збитки, розраховані за результатами господарської діяльності та зведеного балансу по переданому об'єкту за календарний рік згідно виконаного експлуатуючою організацією розрахунку збитків від послуг теплопостачання за результатами звітного року з їх обґрунтуванням та доданням підтверджуючих документів та виставленого рахунку. Компенсацію передаюча сторона здійснює по закінченню року протягом 15 днів з моменту пред'явлення рахунку.
У той же час, сторонами не було погоджено конкретного переліку первинних документів на підтвердження розрахунку витрат позивача.
Відповідач, отримавши рахунки позивача на відшкодування витрат за періоди після внесення змін до п. 2.1.7 договору та, відповідно, маючи обов'язок компенсувати по закінченню року протягом 15 днів з моменту пред'явлення рахунку, свої зобов'язання щодо відшкодування витрат не виконав.
Судом також встановлено, що відповідач не звертався до позивача з заявою про надання підтверджуючих витрати позивача документів, які підлягають відшкодуванню КП "Компанія "Вода Донбасу". Протилежного відповідачем належнимим доказами не спростовано.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від відшкодування збитків від послуг теплопостачання за рахунками: №1/1 від 14.01.2016, №1/2 від 14.01.2016, №5/1 від 11.05.2016, №10/69 від 31.10.2016, №10/66 від 30.10.2016, №11/69 від 30.11.2016, №12/30 від 30.12.2016, №1/29 від 31.01.2017, №1/9 від 31.01.217, №2/28 від 28.02.2017 - до 15 числа місяця, наступного за звітним; за рахунками: №3/49 від 31.03.2017, №3/42 від 31.03.2017, №12/63 від 29.12.2017 - протягом 15 днів з моменту пред'явлення рахунку, згідно визначених умов договору №26/11/3/19-15-176 від 03.11.2015 про передачу в оперативне управління котельні з тепловими мережами м.Слов'янськ з урахуванням додаткової угоди №2 від 12.04.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання грошових зобов'язань, за визначені позивачем періоди (формування стягуваної заборгованості) не було здійснено у повному обсязі компенсаційних платежів за період листопад - грудень 2015р., квітень 2016 р., жовтень2016р. - березень 2017р. включно, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач - таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 2068158,32грн.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 67436,58грн. та інфляційні втрати в розмірі 206787,26грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 67434,44грн. та 199644,19грн. відповідно.
Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних обумовлено тим, що позивачем при розрахунку не було враховано кількість днів у високосному 2016 році.
Часткове задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат обумовлено тим, що позивачем невірно було визначено сукупний індекс інфляції за період прострочення оплати рахунків №3/42 від 31.03.2017, №12/63 від 29.12.2017.
Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (ЄРДПОУ 03337119, адреса: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, буд. 2) до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (ЄРДПОУ 00191678, адреса: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, буд. 177А) про стягнення 2342382,16грн., задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (ЄРДПОУ 00191678, адреса: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, буд. 177А) на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (ЄРДПОУ 03337119, адреса: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, буд. 2) збитки в розмірі 2068158,32грн., 3% річних в розмірі 67434,44грн., інфляційні втрати в розмірі 206787,26грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 35135,70грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня підписання повного тексту у порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 19.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2018.
Суддя Н.В. Величко