Справа № 761/20008/18
Провадження № 2/761/5832/2018
03 грудня 2018 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Андрусь С.А.
за участі:
представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення
В травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3, в якій просив суд, виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1. Вимоги обґрунтовує тим, що 23 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1. За спільною домовленістю, ОСОБА_4 продовжувала проживати у проданій нею квартирі за вищезазначеною адресою спільно зі свої сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після смерті ОСОБА_4, її син - відповідач по справі з вищезазначеної квартири в добровільному порядку не виселяється та чинить йому (ОСОБА_2) перешкоди у користуванні належною йому квартирою; на багаточисленні прохання залишити квартиру в добровільному порядку, висловлює лише погрози щодо фізичної розправи; квартиру залишати не бажає. Вказані обставини позбавляють його можливості розпоряджатися та користуватися належною йому квартирою.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просив суд позов задовольнити; проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився; про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку; причину неявки суду не сповістив; відзив на позов не надіслав; з заявами про розгляд справи за його відсутності чи оголошення перерви до суду не звертався; по справі зібрано достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Оскільки, сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст.223, 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухав пояснення представника позивача, допитав свідка ОСОБА_5, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що 23 вересня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. посвідчено договір купівлі - продажу квартири, по якому ОСОБА_4 передала у власність покупця, а покупець ОСОБА_2 прийняв квартиру АДРЕСА_1 та сплатив обумовлену цим договором грошову суму (а.с.8-9).
Як вбачається із витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с.11).
Згідно довідки форми №3, виданої ОСОБА_2, зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1 не має (а.с.13).
Досліджені в судовому засіданні докази, як то: рапорт старшого ДОП ВП №1 Шевченківського УПГУНП у м. Києві від 04 серпня 2018 року та пояснення самого ОСОБА_3 від 04 серпня 2018 року свідчать про факт проживання останнього у квартирі АДРЕСА_1.
Під час розгляду справи, судом, достовірно встановлено, що на даний час позивачу належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 та є єдиним власником зазначеної квартири.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (старший ДОП ВП №1 Шевченківського УПГУНП у м. Києві) пояснив, що дійсно, ОСОБА_3 проживає в квартирі АДРЕСА_1 зі своєю цивільною дружиною без реєстрації; з наданого договору купівлі - продажу йому (ОСОБА_5) відомо, що вищезазначена квартира на праві власності належить ОСОБА_2 Квартира у якій на даний час проживає відповідач приведена у неналежний стан та взагалі непридатна для проживання, вона не має меблів та навіть встановленої сантехніки; зі слів відповідача всі меблі та сантехніка було продано; відповідач веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, ніде не працює.
Відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( ч.1 ст.321 ЦК України ).
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1, 2 ст.319 ЦК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном ( ст.391 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди (ст. 150 ЖК України).
Тимчасові жильці зобов'язані на вимогу власника будинку негайно звільнити приміщення, яке вони займають. У разі відмови в цьому, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення (ч.3 ст. 98 ЖК України).
Виселення із жилих приміщень допускається з підстав, встановлених законом та в судовому порядку (ст.109 ЖК України).
Відповідно до ч.3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що права власника житлового будинку, квартири визначені ст.ст. 317, 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом особами, які заселилися до нього зі згоди колишнього власника, у випадку зміни власника.
Виникнення права осіб на користування житлом та обсяг цих прав залежить від наявності у особи, зі згоди якої вони вселилися, права власності на це житло, а отже, припинення права власності цієї особи на житло припиняє право осіб, які з її згоди були вселені, на користування ним.
Право відповідача, який не є власником спірної квартири, на користування нею були похідними від прав колишнього власника цієї квартири, а з припиненням його права власності, припинилося й право користування житлом відповідача.
Доказів, які б свідчили, що ОСОБА_3 проживає у спірній квартирі на законних підставах суду надано не було, не було їх встановлено і під час розгляду справи в суді.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивач є новим власником квартири, який не надав згоди на вселення та реєстрацію у ній відповідача, а останній не виселяється та продовжує проживати у вищезазначеній квартирі зі згоди колишнього власника, суд прийшов до висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст.98, 109, 116, 150 ЖК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280,352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1) про виселення без надання іншого жилого приміщення - задовольнити.
Виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривни 80 копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Шевченківського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 12 грудня 2018 року.
Суддя: