ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15182/17
провадження № 1-кп/753/575/18
"22" грудня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016100020001785 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неофіційно працюючого вантажником, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 07.08.2001 року Ватутінським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, 29.05.2008 року звільненого з Городищенської виправної колонії № 96 по відбуттю строку покарання;
- 24.07.2009 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 6 місяців арешту, 22.01.2010 року звільненого з Київського слідчого ізолятору № 13 по відбуттю строку покарання;
- 20.02.2012 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 12.04.2012 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 11.05.2012 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 9 місяців позбавлення волі;
- 01.08.2012 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 10 місяців позбавлення волі, ухвалою Ірпінського міжрайонного суду Київської області від 27.10.2015 року на підставі ст. 81 КК України звільненого від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий 9 місяців 16 днів,
- 08.12.2016 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , 19.02.2016 року, близько 04 год. 20 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 37, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на повторне, таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, підійшов до автомобіля «BMV-X3», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , та переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, каменем, який взяв біля автомобіля, розбив переднє праве скло автомобіля, через яке проник до салону, звідки таємно, повторно викрав GPS-навігатор марки «Pioneer», вартістю 1900 грн., який лежав у внутрішньому відділенні лівої передньої двері автомобіля, однак довести до кінця свій злочинний умисел не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий службовими особами патрульної служби на місці скоєння злочину.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 винним себе визнав повністю та суду показав, що справді, за обставин, викладених в мотивувальній частині вироку, він, 19.02.2016 року, близько 04 год. 20 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 37, розбивши каменем скло в автомобілі «BMV-X3», проник до його салону, звідки викрав GPS-навігатор. Проте його було затримано працівниками поліції. У вчиненому щиро каявся.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України поясненнями обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників судового провадження щодо визнання фактичних обставин, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною винність ОСОБА_4 у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, оскільки він не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, фактичні обставини справи - а саме характер злочинного діяння, відсутність настання тяжких наслідків, оскільки все майно залишилось у власності потерпілого ОСОБА_5 , відношення обвинуваченого до скоєного, який вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся.
Судом також враховуються і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який негативних характеристик немає, на спеціальних обліках не перебуває, офіційно не працює, неодружений. Крім того, суд приймає до уваги те, що будучи неодноразово судимим, ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний корисливий злочин, що, на думку суду, свідчить про його стійку антисоціальну поведінку.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_4 вчинив новий умисний злочин, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення умисного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
З огляду на викладене, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, є призначення покарання у виді позбавлення волі, в межах, встановлених санкцією частини статті, не вбачаючи підстав для можливості виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання або призначення іншого розміру чи більш м'якого виду покарання.
Оскільки ОСОБА_4 вказаний злочин вчинив до постановлення вироку Дніпровським районним судом м. Києва від 08.12.2016 року, суд вважає за необхідне остаточне покарання обвинуваченому призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.
З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, суд обирає принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369-371 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08.12.2016 року, більш суворим, призначеним даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання відраховувати з 01.04.2017 року.
Речові докази, а саме:
- предмет складний білого кольору, зовні схожий на розкладний ніж, який передано до камери схову речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 0001032) - знищити;
- ліхтарик сріблястого кольору, пачка цукерок «Холс», які передано на зберігання до камери схову речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві - знищити;
- GPS-навігатор марки «Pioneer», який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити у власності останнього.
Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Дарницький районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя