Справа № 369/13000/18
Провадження №1-кс/369/4192/18
16.10.2018 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
Слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві, клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносного підозрюваного ОСОБА_5 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200005999 від 14.10.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, -
Слідчий СВ Києво-Святошинського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з даним клопотанням мотивуючи його тим, що на початку жовтня 2018 року (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на вчинення розпусних дій щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи вік останньої, усвідомлюючи, що здійснює розпусні дії щодо малолітньої особи і бажає їх вчинення, тобто посягаючи на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток малолітньої дитини, оголив свої статеві органи та намагався схилити потерпілу ОСОБА_7 торкатися їх із метою задоволення своєї статевої пристрасті.
14.10.2018 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 , протоколом огляду, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 .
З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 причетний до вчинення розпусних дій, щодо малолітньої особи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній не має постійного місця проживання, не має міцних соціальних зв'язків, зареєстрований на території іншої області, відтак, усвідомлюючи невідворотність реального покарання, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років позбавлення волі. (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:
- підозрюваний не має постійного місця проживання;
- підозрюваний не має міцних соціальних зв'язків на території Київської області;
- підозрюваний не має постійного місця роботи.
Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_5 може впливати на потерпілих, свідків, інших осіб у кримінальному провадженні. Необхідно зазначити наступне, даний ризик обґрунтовується тим, що наразі існує ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи про фактичне місце проживання потерпілого, може незаконно впливати на нього, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань. Крім того, на даний час в органу досудового розслідування є необхідність у проведенні ряду слідчих дій, встановити всіх осіб, які можуть бути свідками у даному кримінальному провадженні, а тому існує реальний ризик того, що ОСОБА_5 перебуваючи на свободі, буде здійснювати вплив на останніх із метою надання неправдивих показань.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Застосування іншого більш, більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_5 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому слідчий просив застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Сокиринці, Срібнянського району Чернігівської області, громадянина України, українця, освіта середня спеціальна, не працюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 діб.
В судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав та просив його задоволити.
Підозрюваний та його захисник проти вимог клопотання заперечували, та просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Крім того захисником підозрюваного, адвокатом ОСОБА_4 заявлено слідчому судді скаргу в порядку ст. 206 КПК України. Вказував на те, що в даному випадку під час затримання його підзахисного було допущено грубе порушення КПК, так як не було законних підстав передбачених статтею 208 КПК України для затримання ОСОБА_5 . На підставі чого захисник просив постановити рішення яким визнати незаконним та негайно звільнити ОСОБА_5 .
Вислухавши пояснення підозрюваного та його захисника, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від слідства та суду, цим самим перешкоджати встановленню істини по справі, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно п. 4 ч. 2. ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд оцінює вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до восьми років позбавлення волі.
При цьому суд, оцінює всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; наявність судимості; вік та стан здоров'я підозрюваного, його соціальні зв'язки; його репутацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Враховуючи що, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від слідства та суду, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, а також може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку що вказані обставини виключають об'єктивну можливості щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, або іншого більш м'якого запобіжного заходу.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Крім того, слідчий суддя не вбачає підстав для реалізації ст. 206 КПК України щодо зобов'язання звільнити позбавлену свободи особу, оскільки існують передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду. В даному випадку підозрюваний ОСОБА_5 був затриманий 14.10.2018 р. в порядку ст. 208 КПК. А тому відповідна скарга захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Між тим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З вище наведених підстав слідчий суддя, приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні злочину який спричинив загибель людини.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 183, 184,193,194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносного підозрюваного ОСОБА_5 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200005999 від 14.10.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Сокиринці, Срібнянського району Чернігівської області, громадянина України, українця, освіта середня спеціальна, не працюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13) строком на 60 діб, тобто до 12 грудня 2018 року (включно).
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1