Справа № 161/11073/18
Провадження № 2/161/3095/18
17 грудня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Ярмолюк В.С.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
представника третьої особи - Волошин Т.Р.
розглянувши у відкритому засіданні у залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що вони з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.11.2007 року по 30.01.2017 року, під час якого у них народилося двоє дітей - донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. 01.11.2016 року ОСОБА_5 залишила місце їх спільного проживання, де на даний момент вона проживає остання не повідомила ні його, ні їх дітей. З того часу діти постійно перебувають на його вихованні та повному утриманні, у чому також допомагає його (позивача) мати. За час окремого проживання ОСОБА_5 не цікавиться життям дітей, не бере участі у їх вихованні, не допомагає матеріально, не проявляє материнської турботи. Зазначив, що будь-яких перешкод у спілкування дітей з матір'ю він не чинить. З того моменту, коли відповідачка залишила їх сім'ю, він здійснює забезпечення та догляд за дітьми одноосібно, дбає про їх фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх материнських обов'язків, не проявляє ніякої зацікавленості у здобутках дітей, їх здоров'ї та соціальному розвитку. Вважає, що наслідком таких обставин має бути позбавлення відповідачки батьківських прав. Разом з тим, обов'язків батьків утримувати своїх дітей до повноліття, дають підстави для стягнення ОСОБА_5 аліментів на утримання їх неповнолітніх дітей. На підставі викладеного та з урахуванням тієї обставини, що відповідачка повністю нехтує своїми обов'язками щодо виховання та утримання дітей, просить суд позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також стягнути з відповідачки на їх утримання аліменти в розмірі 2000 грн. на кожну щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою суду від 21.08.2018 року зобов'язано Службу у справах дітей Луцької міської ради провести обстеження умов проживання неповнолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно останніх.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у його позовній заяві та просив їх задовольнити. Додатково суду пояснив, що після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з ним. Відповідачка в останні роки шлюбу вела аморальний спосіб життя, зловживала спиртними напоями, перебувала у відносинах з іншими чоловіками, а тому ОСОБА_5 він не віддав дітей, оскільки не був впевнений за їх безпеку. На даний час будь-яких перешкод у спілкуванні дітей з відповідачкою він не чинить, однак поведінка останньої призвела до того, що діти не мають бажання бачитися з матір'ю, тримають на неї образу. З моменту розірвання шлюбу та по даний час ОСОБА_5 не приймає участі у вихованні дітей та їх утриманні. Вважає, що зустрічі відповідачки з дітьми шкодять їх інтересам, оскільки після таких зустрічей діти перебувають у стані стресу.
Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та поясненнях, наданих позивачем під час розгляду справи. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач пред'явлені до неї позовні вимоги не визнала, суду пояснила, шо після розірвання шлюбу вона залишила місце проживання позивача та забрала дітей з собою. З доньками вона почала проживати в орендованій нею квартирі. Оскільки її фінансове становище було вкрай скрутне, вона переїхала проживати до своїх батьків у село. Інколи позивач брав дітей до себе на певний час. У зв'язку з важким матеріальним становищем, вона була змушеною поїхати за кордон на заробітки. З цього часу позивач забрав доньок проживати до себе і з того часу зв»язок з дітьми ускладнився. Так, відповідач створює перешкоди у спілкуванні та зустрічах з доньками, свідомо їх налаштовує проти неї. Зі слів доньки ОСОБА_6 їй відомо, що батько інколи забирає у них з сестричкою телефон з метою недопущення спілкування з матір'ю. Особисто ОСОБА_1 на її дзвінки не відповідає, на смс-повідомлення не реагує. Позивач також забороняє дітям спілкуватися з її батьками. З даного приводу вона зверталася до служби у справах дітей, проте в усній формі. Вказала, що вона відвідує старшу доньку у школі, спілкується з її вчителями, цікавиться успіхами. Менша донька при спілкуванні з нею дуже радіє. При зустрічах з нею, за умови відсутності позивача, діти проявляють до неї тепло та любов. Вона відвідує дітей, коли це не забороняє позивач, приносить їм подарунки. За час шлюбу були випадки, коли позивач застосовував відносно неї фізичну силу у присутності дітей. Офіційно на території України вона не працює, періодично їздить до Німеччини на заробітки. Розмір своїх щомісячних доходів вона вказати не може, оскільки вони є мінливими. Просить у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник відповідачки заперечував щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служби у справах дітей Луцької міської ради суду пояснила, що відповідачка зверталася до Служби у справах дітей з приводу ситуації, яка склалася у їхній сім'ї, у зв'язку з чим було призначено години участі матері у вихованні та спілкуванні з дітьми. Малолітні діти сторін потребують турботи та любові як зі сторони батька, так і зі сторони матері. Вважає, що позбавлення відповідачки батьківських прав не буде відповідати інтересам дітей, а тому позов в цій частині не підлягає до задоволення. При вирішення питання про стягнення аліментів покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вислухавши малолітню ОСОБА_6, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб 08.11.2007 року (а.с. 8).
Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей - донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, (а.с. 10-11).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.01.2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано (а.с. 9). Вказане рішення суду набрало законної сили і є чинним.
З 01.11.2016 року малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають разом з батьком - позивачем ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-15).
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 157 СК України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того законодавством зобов'язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Як слідує з роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (п.п. 15, 16, 17), особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтувати в рішенні кожну з них. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
З наданих сторонами і досліджених доказів, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 не в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки щодо піклування про здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток її малолітніх дітей, їх матеріальне утримання без поважних на те причин.
До такого переконання суд приводять показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з яких слідує, що відповідач ОСОБА_5 відвідує дітей не часто, допомогу на їх у тримання надає нерегулярно і у недостатньому розмірі.
Також допитана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, суду пояснила, що вона проживає з батьком, сестричкою ОСОБА_7 та бабусею, її матір проживає окремо від них. Їх з сестрою мати відвідує рідко та нечасто телефонує. Бажання спілкуватися з матір'ю у неї немає, оскільки вражає, що мама покинула їх з сестрою.
Крім того, з листа-інформації від 11.06.2018 року № 41, наданого дошкільним навчальним закладом № 26 (а.с. 21) слідує, що малолітня ОСОБА_7 відвідує різновікову групу «Веселинка» даного дошкільного навчального закладу. До закладу дівчинку приводить батько - ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_8 ОСОБА_7 забезпечена усім необхідним, завжди чиста та охайна. Батько та бабуся дослуховуються до порад вихователів, відвідують батьківські збори, цікавляться життям дитини у групі. Після розлучення батьків дитини, її мати приходить в дошкільний заклад рідко та не цікавиться життям дитини в садку.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку необхідно виявити та оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Якщо такий результат не передбачається, позбавлення батьківських прав не дасть покращення становищу та інтересів дитини.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
З висновку Служби у справах дітей Луцької міської ради № 257 від 30.10.2018 року (а.с. 58) слідує, що Служба у справах дітей Луцької міської ради прийшла до висновку про недоцільність позбавлення гр. ОСОБА_5 (ОСОБА_5) батьківських прав щодо її малолітніх дітей.
Даний висновок Служби у справах дітей Луцької міської ради, суд вважає об'єктивним та обґрунтованим, оскільки він прийнятий як з урахуванням пояснень матері та батька дітей, так і з урахуванням інших отриманих даних (обстеження умов проживання, бесіди з малолітньою дитиною, відомостей з шкільного та дошкільного навчального закладу).
Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є матір'ю позивача ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_6 та ОСОБА_7. На її думку, дівчатка потребують турботи та любові матері, особливо молодша онука ОСОБА_7. Вона не впевнена, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 покращить становище її онучок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку позбавлення відповідачки ОСОБА_5 батьківських прав щодо малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не буде відповідати найкращим інтересам малолітніх дітей, оскільки це жодним чином не призведе до покращення їх становища, необхідність позбавлення матері дітей батьківських прав позивач ОСОБА_1 в судовому засідання належним чином обґрунтувати не зміг.
Відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
З пояснень представника Служби у справах дітей Луцької міської ради Шульгана В.Ф., наданих в судому засіданнях 20.11.2018 року, слідує, що після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач в значній мірі змінила свою поведінку, бажає брати участь у вихованні, спілкуванні та утриманні дочок, вживає для цього певні дії - відвідує дітей в школі та садочку, дзвонить їм по телефону, приносить подарунки, двічі надавала грошові кошти на утримання дітей. Проте, у відповідача існують складності у спілкуванні з дітьми, оскільки позивач проти такого спілкування заперечує, обмежує її в цьому.
З урахуванням встановлених судом обставин, враховуючи особу матері дітей - відповідача ОСОБА_5 та зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд приходить до висновку, що передбачені законом підстави для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав щодо неповнолітніх доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відсутні,в позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки аліментів на утримання малолітніх дітей, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що сторони не можуть дійти згоди щодо утримання їх неповнолітньої дитини, тобто між ними існує спір.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені, зокрема, у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено, що відповідачка є працездатною, здоровою, на обліку у лікарів не перебуває, інших неповнолітніх дітей, утриманців не має.
В судовому засіданні відповідач розмір свого щомісячного заробітку (доходу) не зазначила, суду пояснила, що офіційно на території України вона не працює, періодично їздить на заробітки за кордон.
Неповнолітня ОСОБА_6 навчається у 4-му класі Луцької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 1.
Малолітня ОСОБА_7 є вихованкою дошкільного навчального закладу № 26 (а.с. 21) .
Діти здорові, самостійних доходів не мають, мешкають з батьком - позивачем ОСОБА_1
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітніх дітей, реальну спроможність відповідачки сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення аліментів з відповідачки на утримання доньки, судом також враховуються положення ч. 2 ст. 182 СК України, у якому закріплений мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідачки в користь позивача необхідно стягувати аліменти на утримання їх спільних малолітніх доньок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою (13.07.2018 року) та до досягнення дітьми повноліття.
Позивачем не було надано суду жодних доказів того, що відповідачка має можливість сплачувати аліменти у заявленому ним розмірі.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 в частині стягнення аліментів підлягають до часткового задоволення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За звернення до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав позивачем було сплачено судовий збір в сумі 704,8 грн.
У зв'язку з тим, шо у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав позивачу було відмовлено, тому сплачений судовий збір за вказану вимогу слід залишити за позивачем ОСОБА_1
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Оскільки позивач у справах про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.
На підставі ст.ст. 164, 166, 180, 181, 182, 184, СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 259, 263-265, 340 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Ратне Волинської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1500 (тисяча п»ятьсот) грн. на кожну дитину щомісяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 липня 2018 року та до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітіх дітей у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в дохід держави в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення в повному обсязі складено 22 грудня 2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Рудська С.М.