11 грудня 2018 року (о 14 год. 40 хв.)Справа № 808/1663/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: 69059, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
до Олександрівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Дніпровська, буд. 34, код ЄДРПОУ 41700015)
про визнання протиправними та скасування рішень
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Олександрівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0063014902 від 26.04.2018;
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців №97 від 30.03.2018.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Податкового кодексу України та вказує, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки, при цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Враховуючи те, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, а не на підставі акту перевірки, яка, в свою чергу, ним і не проводилась, про що свідчить відсутність направлення акту та податкової вимоги платнику податків, і позивач заперечує проти існування відповідної заборгованості, вважає, що є всі правові підстави для висновку, що ГУ ДФС у Запорізькій області порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Що стосується акту камеральної перевірки платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця, складеного Олександрівським управлінням у м. Запоріжжі 11.04.2018 №2133/08-01-49-02/НОМЕР_1, звертає увагу суду, що ФОП ОСОБА_3 авансові внески з єдиного податку сплачувалися вчасно, не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, що підтверджується квитанціями про сплату. За вказаних обставин є обґрунтованим висновок про протиправність податкового повідомлення-рішення №0063014902 від 26.04.2018 та наявність підстав для його скасування. Враховуючи наведене, спірні рішення ГУ ДФС у Запорізькій області вважає протиправними та просить суд скасувати їх.
Ухвалою судді від 10.05.2018 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначене підготовче засідання на 05 червня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 01 червня 2018 року надав відзив на позовну заяву (вх. №16973), відповідно до якого посилається на приписи Податкового кодексу України й вказує, що у ФОП ОСОБА_3 в картці особового рахунку по єдиному податку станом на 30.03.2018 обліковується борг у сумі 135,68 грн., який утворився у грудні 2016 року на підставі ППР форми «Ш» №0015171300 від 22.11.2016 у сумі 137,80 грн. та обліковується на на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, на підставі чого контролюючим органом прийнято рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців №97 від 30.03.2018. Також, пояснює, що проведеною камеральною перевіркою позивача встановлено затримку сплати авансових внесків по єдиному податку ФОП ОСОБА_3 У період з грудня 2016 року по березень 2018 року (включно). Таким чином, за результатами розгляду матеріалів перевірки відповідно до вимог Податкового кодексу України ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0063014902 від 26.04.2018 про сплату застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50% в сумі 5 094,70 грн. З урахуванням вищенаведеного, вважає, що спірні рішення відповідають вимогам чинного законодавства, а тому просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
05 червня 2018 року підготовче засідання відкладене на 05 липня 2018 року.
07 червня 2018 року позивачем надано суду відповідь на відзив (вх. №17661), у якому додатково зауважує, що ППР форми «Ш» №0015171300 від 22.11.2016 на суму 137,80 грн. в порушення абз. 2 п. 1 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, на адресу позивача не направлялось, підтвердження про направлення та вручення вказаного ППР відповідач також суду та позивачу разом із відзивом не надав, що в свою чергу дає достатні підстави стверджувати про відсутність таких документів. Крім того, наголошує, що перевірку платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 З питань своєчасності сплати єдиного податку було проведено 11.04.2018, однак виходячи з тексту роздруківки з особового кабінету платника податків, яка міститься в матеріалах справи та була надана відповідачу, станом на 11.04.2018 у позивача відсутня заборгованість зі сплати єдиного податку, а обліковується переплата. Також звертає увагу суду на ту обставину, що рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців №97 було прийняте 30.03.2018, натомість камеральну перевірку платника було проведено лише 11.04.2018, тобто вже після прийнятого рішення.
Відповідно до ухвали від 05.07.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 02 жовтня 2018 року.
02 жовтня 2018 року провадження у справі поновлено.
У той самий день вирішено витребувати у Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області та у Олександрівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області докази - акт перевірки від 18.11.2016 №499/08-27-13-00 та податкове повідомлення рішення №0015171300 з доказами направлення та вручення ОСОБА_3, відомості з якого часу та в якому розмірі у ФОП ОСОБА_3 виникла заборгованість, коли саме та якими доказами підтверджується; в разі існування заборгованості вказати тривалість перебігу заборгованості платника податків, відповідно до пп. 298.2.3 ст. 298 ПК України. З яким призначенням платежу здійснювалась сплата ФОП ОСОБА_3 авансових внесків єдиного податку в період з грудня 2016 року по квітень 2018 року, продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання на 08 листопада 2018 року.
На виконання вимог ухвали суду від 02.10.2018 про витребування доказів відповідачем надано до матеріалів справи клопотання про долучення доказів (вх. №35465 від 05.11.2018), у якому повідомляє, що борг позивача виникав періодично, тобто при сплаті чергового авансового внеску по єдиному податку за поточний місяць борг погашався, а коли проходили по терміну 20 числа чергові нарахування знову виникав, бо суми сплати не вистачало на погашення боргу та чергових нарахувань по єдиному податку, тому зазначений борг мав періодичний характер. Також податкова вимога відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1020 грн.), у зв'язку із тим, що податковий борг позивача складав менше 1020 грн. податкова вимога не надсилалась. Щодо призначення платежу зазначає, що суми коштів зі сплати авансових внесків по єдиному податку по ФОП ОСОБА_3 Згідно з нормами чинного законодавства зараховувались в рахунок податкового боргу, а поточні нарахування у зв'язку із нестачею переплати формували новий податковий борг.
У період з 29.10.2018 по 19.11.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою від 20.11.2018 №02-35/18/64, у зв'язку із чим підготовче засідання призначене на 20 листопада 2018 року.
20 листопада 2018 року вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 11 грудня 2018 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників відповідача, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 24.04.2007, види діяльності за КВЕД: 27.20 Виробництво батарей і акумуляторів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З 01.07.2015 позивач зареєстрований платником єдиного податку 2 групи зі сплатою 20% до розміру мінімальної заробітної плати, про що свідчить витяг від 17.05.2015 №1508273401135 з реєстру платників єдиного податку.
Проте, 30.03.2018 відповідачем було прийняте рішення №97 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців.
Посадовими особами Олександрівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку платника єдиного податку-фізичної особи підприємця про несвоєчасну сплату, за результатами якої було складено акт від 11.04.2018 №2133/08-01-49-02/НОМЕР_1 (далі - ОСОБА_4).
Згідно із ОСОБА_4 перевіркою встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57, п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України - ФОП ОСОБА_3 порушує терміни сплати єдиного податку (відомості щодо встановленого порушення наведено у таблиці у розділі Результати перевірки ОСОБА_4).
ОСОБА_4 камеральної перевірки, а також рішення від 30.03.2018 №97 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців були направлені контролюючим органом 11.04.2018 на адресу підприємця та вручені 14.04.2014, про що свідчать дані з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» та не заперечується відповідачем.
Не погоджуючись із рішенням відповідача від 30.03.2018 №97 позивачем оскаржено його у адміністративному порядку до ГУ ДФС у Запорізькій області, проте листом від 25.04.2018 №2699/14/08-01-13-01-25 відповідачем надано роз'яснення щодо порядку звернення із скаргами на податкові повідомлення-рішення або інші рішення контролюючого органу.
На підставі ОСОБА_4 від 11.04.2018 №2133/08-01-49-02/НОМЕР_1 та виявлених порушень відповідачем 26.04.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 006314902, яким за несплату фізичною особою авансових внесків єдиного податку в сумі 10189,40 грн. Позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 5 094,70 грн. За платежем єдиний податок з фізичних осіб.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно із п. 291.3 ст. 291 цього Кодексу юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Відповідно до п. 295.1. ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.
Згідно з п. 299.10. ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадку передбаченому пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу тобто, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Отже, встановлюється право податкового органу анулювати реєстрацію платником єдиного податку особі, у якої наявний податковий борг протягом двох послідовних кварталів, у тому числі на кожне перше число місяця та в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Згідно з абз. 8 пп. 298.2.3. п. 298.2. ст. 298 Податкового кодексу України платник єдиного податку зобов'язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Положеннями п. 299.11. ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 15.052.2018 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 7233873№813/676/17 адміністративне провадження №К/9901/41942/18.
Проте, судом встановлено та відповідачем не спростовано, що жодної перевірки ФОП ОСОБА_3 станом на дату прийняття оскаржуваного рішення №97 від 30.03.2018 про виключення його з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців контролюючим органом проведено не було та, відповідно не було складено акту про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, натомість камеральну перевірку платника було проведено лише 11.04.2018, тобто вже після прийнятого рішення.
Як випливає із пояснень відповідача спірне рішення №97 від 30.03.2018 про було прийняте контролюючим органом на підставі картки особового рахунку (КОР) платника податку по єдиному податку, у якій станом на 30.03.2018 обліковується борг у сумі 135,68 грн., який утворився у грудні 2016 року на підставі ППР форми «Ш» №0015171300 від 22.11.2016 у сумі 137,80 грн., а не на підставі акта перевірки, як встановлено в п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України.
ОСОБА_4 обставини існування з грудня 2016 року податкового боргу на підставі ППР форми «Ш» №0015171300 від 22.11.2016 у сумі 137,80 грн. слугували також підставою для висновків камеральної перевірки про порушення позивачем термінів сплати єдиного податку п. 57.1 ст. 57, п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України та винесення оскаржуваного податкове повідомлення-рішення №0063014902 від 26.04.2018.
Представник позивача зазначає, що ФОП ОСОБА_3 авансові внески з єдиного податку за період з грудня2016 року по березень 2018 року сплачувалися вчасно, не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, що підтверджується квитанціями про сплату.
Так ухвалою суду від 02.10.2018 витребувано у Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області та у Олександрівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області докази - акт перевірки від 18.11.2016 №499/08-27-13-00 та податкове повідомлення рішення №0015171300 з доказами направлення та вручення ОСОБА_3
Матеріали справи містять акт Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області про результати камеральної перевірки платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 18.11.2016 №499/08-27-13-00 про несвоєчасну сплату, зі змісту якого вбачається, що перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, граничний термін сплати 20.01.2016, фактична дата сплати 11.02.2016, кількість днів затримки 22, ставка єдиного податку 275,00 грн., необхідна штрафна санкція 137,80 грн.
На підставі вказаних висновків контролюючим органом 22.11.2016 прийняте податкове повідомлення рішення №0015171300, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 137,80 грн. за платежем єдиний податок з фізичних осіб.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно із п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПК України).
Згідно із п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Разом із цим, суд зауважує, що жодних доказів на підтвердження направлення та/або вручення вказаного ППР позивачу, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять,
За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Отже, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку, проте сума визначеного на підставі ППР форми «Ш» №0015171300 від 22.11.2016 податкового зобов'язання не є узгодженою, а тому у силу вищевикладених приписів Податкового кодексу України не може визнаватись податковим боргом, що саме відповідачем не спростоване.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо існування в картці особового рахунку по єдиному податку позивача боргу у сумі 135,68 грн, який утворився у грудні 2016 року на підставі ППР форми «Ш» №0015171300 від 22.11.2016 у сумі 137,80 грн. та з цього часу з періодичністю обліковується на кожне перше число місяця, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судових витрат, мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69059, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Олександрівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Дніпровська, буд. 34, код ЄДРПОУ 41700015) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Олександрівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області №0063014902 від 26.04.2018.
Визнати протиправним та скасувати рішення Олександрівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців №97 від 30.03.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму судового збору в розмірі 2 466,80 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 17.12.2018.
Суддя І.В. Батрак