Іменем України
21 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 826/2722/15
адміністративне провадження № К/9901/3215/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 826/2722/15
за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Добрянська Я. І.) від 21 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Вівдиченко Т. Р., Гром Л. М., Міщук М. С.) від 02 липня 2015 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк» «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (далі - Упоноважена особа), в якому просив:
- визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича щодо визнання Договору банківського вкладу від 04 липня 2014 року № 43909, укладеного між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» нікчемним;
- визнати нечинним рішення Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича щодо визнання Договору банківського вкладу від 04 липня 2014 року № 43909, укладеного між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» нікчемним;
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» щодо невнесення інформації про позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» внести інформацію про позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»;
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати позивачу суми відшкодування за Договором банківського вкладу від 04 липня 2014 року № 43909 укладеного між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»;
- зобов'язати виконавчу дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердити загальний реєстр вкладників які мають право на відшкодування за вкладами ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до якого буде внесено інформацію про позивача, як вкладника за Договору банківського вкладу від 04 липня 2014 року № 43909 укладеного між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ».
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність та протиправність визнання договору банківського вкладу нікчемним та невключення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. 16 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України від позивача надійшла заява про прискорення розгляду справи.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
9. Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 11 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі № 826/2722/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
11. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
12. Станом на 21 грудня 2018 року заперечення або відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій установлено, що 04 липня 2014 року між позивачем - ОСОБА_2 (вкладник) та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (Банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 43909, відповідно до умов якого Банк зобов'язувався прийняти від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в розмірі 11500 євро у тимчасове строкове користування на строк до 05 серпня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його тимчасове користування в розмірі, встановленому п. 1.2 цього договору.
14. Відповідно до п. 1.2 Договору № 43909 процента ставка за вкладом встановлюється у розмірі 5,75 процентів річних та складається з основної ставки за даною депозитною програмою, яка на дату укладення цього договору становить 5,75 процентів річних.
15. Згідно квитанції від 04 липня 2014 року № ТR.58211.779.370 на рахунок позивача внесено 11500 євро (еквівалент у гривнях - 185601,43 грн).
16. На підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року № 491 «Про віднесення ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14 серпня 2014 року № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ», згідно якого з 15 серпня 2014 року по 15 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С. І.
17. Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ».
18. Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року № 119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С. І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.
19. Відповідно до оголошення, розміщеного на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з 21 листопада 2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ», для отримання коштів вкладники з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
20. Наказом Уповноваженої особи від 18 листопада 2014 року № 6 визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додавався до цього наказу.
21. 23 січня 2015 року Позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з заявою та доданими до неї документами з метою повернення депозитних коштів за договором від 04 липня 2014 року № 43909.
22. Листом від 26 грудня 2014 року № 001/4436 Уповноваженою особою надано позивачу відповідь про те, що кошти відшкодуванню не підлягають у зв'язку з тим, щодо Договір депозиту визнано нікчемним.
23. Позивач не погоджуючись з такими діями відповідачів, звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в даному випадку відповідачами не було порушено законних прав та інтересів позивача на час розгляду справи, про які останній зазначає у своїй позовній заяві, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Крім того, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши чинне законодавство та докази по справі, зазначили, що позовні вимоги не можуть бути задоволені судом, оскільки на час розгляду справи правоохоронні органи з'ясовують правомірність укладення договору вкладу та інших дій пов'язаних з цим договором, а всі позовні вимоги пов'язані між собою.
26. Однак, суди відзначили, що позивач зможе захистити свої права після з'ясування всіх обставин, правоохоронними органами, за вищезазначеним Договором.
27. У даному випадку, відповідача, як суб'єктами владних повноважень доведено суду правомірності їх дій (бездіяльності), а позивачем не надано відповідні обґрунтування, що підтверджуються допустимими доказами у справі, щодо протиправності дій (бездіяльності) відповідачів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
28. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:
- відповідачем не надано доказів того, що внаслідок укладення договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року № 43909 банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- відсутні підстави, наведені в п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якими правочин є нікчемним, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що умови договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року № 43909 передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
- заведення кримінальної справи жодним чином не підтверджує, що у діях працівників Банку або вкладника був якийсь умисел або протиправні дії, оскільки тільки за наявності прийнятого рішення суду або обвинувального вироку щодо неправомірних дій працівників Банку можна визнавати чи не визнавати правочин нікчемним; проте, ані обвинувального вироку або іншого судового документу, який підтверджує протиправні дії працівників Банку або вкладника відповідачами не надано;
- частина 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає вичерпний перелік підстав, по яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними; такої підстави як «дроблення» депозиту ч. 3 ст. 38 вказаного Закону не містить;
- позивач не знав про те, що на момент внесення ним коштів на депозитний рахунок, Банк був визнаний проблемним чи до діяльності якого застосовані будь-які обмеження;
- згідно п. 9 розділу ІV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням № 14 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року, вкладник має право звернутися до Фонду гарантування, а Фонд гарантування має надати відповідь на відповідне звернення вкладника, проте Фонд гарантування відповіді не надіслав, а отже, вважає, що такі діє є бездіяльністю Фонду гарантування.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
30. Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, спір стосується правомірності дій Уповноваженої особи щодо відмови включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
31. При цьому колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи не в повній мірі з'ясували всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року по справі № 826/1476/15, обставини якої певним чином є подібними до обставин у справі, що розглядається, дійшла висновку, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ (далі - Закон № 4452-VІ) підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
33. У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
34. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивачки будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
35. Згідно з положеннями ст. 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
36. При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину.
37. Отже, розглядаючи спір про визнання протиправними дій чи рішень Уповноваженої особи про відмову включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, адміністративні суди повинні перевірити обґрунтованість і законність такої відмови.
38. Статтею 71 КАС України встановлено, що обов'язок доведення відповідних обставин покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
39. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій повинні дослідити доводи Фонду чи його Уповноваженої особи про наявність обставин, що свідчать про нікчемність правочинів та чинники, які підтверджують їх нікчемність, та, як наслідок, унеможливлюють включення особи до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
40. Відповідач, стверджуючи про нікчемність договору банківського вкладу, посилається на наказ від 18 листопада 2014 року № 6, яким було визнано нікчемними правочини згідно переліку. Проте, вказаний перелік у матеріалах справи відсутній.
41. Отже, судами не перевірено та не встановлено, який саме в дійсності правочин визнано нікчемним згідно наказу від 18 листопада 2014 року № 6 в даному випадку.
42. Крім того, судами зазначено, що Уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків, передбачених ст. 38 Закону № 4452, створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ», якою встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунків іншого клієнта.
43. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що у справі не встановлено фактів взаємозв'язку позивача із власником великого рахунку, зокрема перерахування коштів з рахунку на рахунок.
44. Також судами попередніх інстанцій не обґрунтовано, чому платіжні операції з перерахування коштів з рахунку іншої особи чи осіб на рахунок позивача, є правочинами між банком та позивачем згідно зі ст. 202 ЦК. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
45. За змістом ч. 1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
46. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
47. Отже, під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
48. За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
49. Оскільки колегія суддів повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341, 342, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі № 826/2722/15 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач Т. О. Анцупова
Суддя В. М. Кравчук
Суддя О. П. Стародуб