11 грудня 2018 року (о 10 год. 55 хв.)Справа № 808/2019/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Головного управління ДФС в Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просять визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.02.2018 №0001631407 та №0001641407.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що висновки, які відображені в акті фактичної перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях не відповідають вимогам діючого законодавства. Так, звертає увагу суду, що 02.01.2018 позивачем було укладено договір суборенди нежитлового приміщення, який розташований за адресою: вул. Миру, 140, с. Водяне Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, який було погоджено з власником майна ССТ «Водяне», а отже позивач не приймав участі у господарській діяльності на момент перевірки та не мав жодних прав на майно, яке перебувало у приміщенні, оскільки наприкінці грудня 2017 року закрив свою господарську діяльність звернувшись до ДФС, а господарську діяльність згідно з первинними документами не здійснював. Крім того, посилається на приписи п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі та громадського харчування та послуг» та вказує, що позивач не зобов'язаний вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку, оскільки такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та зареєстровані платниками податку на додану вартість, при цьому, позивач не зареєстрований у встановленому порядку платником податку на додану вартість. Ураховуючи вищевикладені доводи, вважає, що висновки, що викладені а акті фактичної перевірки є помилковими, винесені рішення є незаконними та протиправними, а тому просить суд скасувати оскаржувані рішення відповідача.
Ухвалою суду від 02.07.2018 відкрито провадження у справи та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 26 липня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 26 липня 2018 року надав суду відзив (вх. №23369), відповідно до якого посилається на приписи п. 1, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі та громадського харчування та послуг», ст. 85 Податкового кодексу України та вказує, що 17.01.2018 під час перевірки за місцем зберігання та реалізації товару встановлено наявність товарно-матеріальних цінностей, які неопубліковані у встановленому порядку, перелік яких вказано у відомості ТМЦ (додаток до Акту перевірки), сума необлікованого товару складає 8 630,00 грн. Крім того, зауважує, що під час продажу кон'яка «Шабо» 3 зірочки, місткістю 0,05 л за ціною 22 грн. Встановлено не проведення розрахункових операцій (що підтверджується поясненнями продавця ОСОБА_5В.), а також ФОП ОСОБА_4 до перевірки не надано у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Наголошує, що у відповідності до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України накладні на наявний в реалізації товар та відповідний запис в Книзі обліку доходів та витрат про вибуття товару підтверджують ведення обліку в порядку, визначеному діючим законодавством. Таким чином, весь товар в магазині, який не обліковано у встановленому порядку, є таким, що знаходиться на реалізації на поточний час. Зазначена обставина є порушенням вимог п. 12 ст. 3 вказаного Закону та підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 20 Закону. Зважаючи на вищезазначене, на думку відповідача, податкові повідомлення-рішення від 13.02.2018 №0001631407 та №0001641407 прийнято відповідно до законодавства України, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно із ухвалою суду від 26.07.2018 (в редакції ухвали суду від 27.07.2018 про виправлення описки) вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання по справі відкласти на 26 вересня 2018 року.
Ухвалою суду від 26.09.2018 вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 24 жовтня 2018 року.
Відповідно до ухвали суду від 24.10.2018 судовий розгляд відкладений на 12 листопада 2018 року.
У період з 29.10.2018 по 19.11.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою від 20.11.2018 №02-35/18/64, у зв'язку із чим судове засідання призначене на 04 грудня 2018 року.
04 грудня 2018 року вирішено відкласти розгляд справи на 11 грудня 2018 року.
06 грудня 2018 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. №39980) про залучення доказів, а саме постанови суду від 28.02.2018, довідки про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій від 10.01.2018, довідка від 21.02.2018 за №109/14/08-23.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець 14.05.2015, місцезнаходження за адресою: 71316, Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Водяне, вул. Гвардійська, буд. 159, 19.03.2018 здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем за її рішенням, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Довідки, виданої 12 лютого 2018 року Енергодарською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, 10 січня 2018 року здійснено скасування реєстрації РРО позивача НОМЕР_2 MINI-T 400ME, заводський РРО ПБ4101608737.
Зі змісту довідки Енергодарської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 21.02.2018 №109/14/08-23 вбачається, що позивач знаходився на обліку як фізична особа-підприємець з 15.04.2015 по теперішній час, знаходиться на загальній системі оподаткування та за час перебування на обліку не була платником податку на додану вартість.
На підставі наказу від 11.01.2018 №39, направлень на проведення фактичної перевірки від 11.01.2018 №55, 56, 57, 26.01.2018 працівниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведена фактична перевірка господарської одиниці магазину, що розташований за адресою: вул. Миру, 140, с. Водяне Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_4
В ході перевірки магазину встановлено:
- при реалізації 0,05 л коньяку «Шабо» 3 зірочки за ціною 22,00 грн., реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ встановленої форми не видавався;
- порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на суму 8 630,00 грн. ФОП ОСОБА_4 не надано накладні, що підтверджують походження товару;
- не надано платником податків посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з результатом перевірки, а саме до перевірки не надано книги обліку доходів та витрат, книгу ОРО, контрольні стрічки, накладні на товар, довідку про опломбування РРО, реєстраційне посвідчення на РРО.
Відповідно до пояснень ОСОБА_5, наданих під час перевірки, при продажу 0,05 л коньяку «Шабо» 3 зірочки за ціною 22,00 грн. Не видав чек, оскільки на місці розрахунку був відсутній касовий апарат з невідомої причини. Ліцензія, реєстраційний документ та касовий апарат, довідка про опломбування касових апаратів, книга ОРО, книга доходів та витрат підприємця знаходяться у ФОП ОСОБА_4
За результатами перевірки контролюючим органом складений відповідний акт від 29.01.2018 №0021/08/01/14/НОМЕР_1 (далі - Акт), згідно із яким перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 86 Податкового кодексу України.
Від підписання Акту та отримання другого примірника ОСОБА_5 відмовився, у зв'язку із чим працівниками контролюючого органу складений відповідний Акт №77/08/01/14-01/НОМЕР_3 від 29.01.2018.
На підставі матеріалів перевірки та висновків Акта ГУ ДФС у Запорізькій області 13.02.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0001631407 форми «С», яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 17 261,00 грн.;
№0001641407 форми «ПС», яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 510,00 грн.
Позивачем вказані рішення було оскаржене у адміністративному порядку (скарга від 22.02.2018), однак відповідно до рішення про результати розгляду скарг від 25.04..2018 №5981/В/99-99-11-03-01-25 ДФС України залишила без змін ППР ГУ ДФС у Запорізькій області, а скаргу - без задоволення.
Постановою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 28.02.2018 у справі №318/356/18 номер провадження №3/318/113/2018 за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо порушення порядку проведення розрахунків, а саме: не проведення розрахункової операції через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій на суму 22 грн., порушення порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання на суму 8 630 грн., встановлено, що згідно з договором суборенди нежитлового приміщення від 02.01.2018 та акту прийому-передачі нерухомого майна в оренду ФОП ОСОБА_4 передала в оренду громадянину ОСОБА_5 приміщення та майно, що знаходиться в нього, яке розташоване за адресою: Запорізька область Камянсько-Дніпровський район с.Водяне вул.Миру,140. ФОП ОСОБА_4 скасувала реєстрацію реєстратора розрахункових операцій 10.01.2018 , що підтверджується довідкою Енергодарської ОДПІ ГУ ДФС від 12.02.2018. Акт фактичної перевірки був складений 26 та 29 січня 2018 року. Дослідивши матеріали справи, Кам'янсько-Дніпровський районний суд прийшов до висновку, що адміністративна справа у відношенні ФОП ОСОБА_4 підлягає закриттю, оскільки в її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.155-1 ч.1 КУпАП.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Стаття 80 Податкового кодексу України передбачає порядок проведення фактичної перевірки, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Пунктом 80.7 вказаної статті встановлено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Як випливає зі змісту Акта фактичної перевірки, вона проведена в присутності бармена ОСОБА_5, однак доказів того, що останній є уповноваженою особою позивача або перебуває з нею у трудових відносинах матеріали справи не містять.
Абзацом 8 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Матеріалами справи встановлено, що направлення на право проведення перевірки також містять підписи ОСОБА_5.
За приписами пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81цього Кодексу.
Відповідно до абзаців 1-4 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Абзацом п'ятим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Під час судового розгляду судом встановлено, що позивач не міг скористатись правом на недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, оскільки в ході її проведення ФОП ОСОБА_4 або її уповноважений представник не були присутніми та фактично дізнались після отримання 01.02.2018 Акту від 29.01.2018 №0021/08/01/14/НОМЕР_1.
Щодо виявлених контролюючим органом під час фактичної перевірки порушень, допущених ФОП ОСОБА_4, суд вважає зазначити наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі врегульовані Законом України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).
Пунктами 1 та 2 абзацу першого статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за №918/29048) затверджений Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) (далі - Порядок №547).
Так, згідно з підпунктом 3 пункту 1 Розділу ІІ Порядку №547 Фіскальний номер РРО автоматично формується в інформаційній системі ДФС при резервуванні фіскального номера, є єдиним для всього інформаційного простору України, не змінюється при перереєстрації РРО і зберігається за РРО до дати скасування його реєстрації. Після скасування реєстрації РРО фіскальний номер закривається та надалі не використовується.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Розділу ІІ Порядку №547 Реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації РРО, що відбувається у випадках, коли, зокрема, 1) суб'єктом господарювання подано заяву про скасування реєстрації РРО за формою N 4-РРО (додаток 4) (далі - заява про скасування реєстрації).
За правилами підпунктів 3, 4 пункту 1 Розділу ІІ Порядку №547 заяву про скасування реєстрації суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО. Посадова особа контролюючого органу протягом п'яти календарних днів з дня отримання заяви про скасування реєстрації, довідки ЦСО про розпломбування РРО та реєстраційного посвідчення або прийняття рішення контролюючого органу про скасування реєстрації РРО проводить скасування реєстрації РРО шляхом внесення реєстраційного запису до інформаційної системи ДФС та надає суб'єкту господарювання довідку про скасування реєстрації, що засвідчує скасування реєстрації РРО.
Під час судового розгляду представниками позивача надано суду докази реєстрації 10 січня 2018 року скасування реєстрації РРО ФОВ ОСОБА_4
Крім того, пунктом 12 абзацу першого статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:вчинене вперше - 1 гривня.
Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Як пояснив представник позивач у судовому засіданні (її чоловік) у грудні 2017 року у зв'язку із станом здоров'я, віком, а також закінченням ліцензії на продаж алкогольних напоїв, позивачем було прийняте рішення про припинення здійснення підприємницької діяльності. У період грудень 2017 року - січень 2018 року позивачем було повністю звільнене приміщення магазину, вивезено товар та особисті речі, а також передано його в суборенду за погодженням з власником майна ССТ «Водняне». Таким чином, на момент проведення перевірки позивач вже не здійснювала господарську діяльність та не орендувала магазин, що розташований за адресою: вул. Миру, 140, с. Водяне Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області.
Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини шостої зазначеної статті вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З аналізу вищевказаних норм, можна дійти висновку, що при розгляді даного спору постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) такої особи та чи вчинені вони цією особою.
А тому, на думку суду, додатковим підтвердженням відсутності фактів порушення порядку проведення розрахунків щодо спірних правовідносин є постанова Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 28.02.2018 у справі №318/356/18 номер провадження №3/318/113/2018, згідно якої закрито провадження по адміністративній справі відносно ФОП ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень. Цим рішенням встановлено, що згідно з договором суборенди нежитлового приміщення від 02.01.2018 та акту прийому-передачі нерухомого майна в оренду ФОП ОСОБА_4 передала в оренду громадянину ОСОБА_5 приміщення та майно, що знаходиться в нього, яке розташоване за адресою: Запорізька область Камянсько-Дніпровський район с. Водяне вул. Миру,140. ФОП ОСОБА_4 скасувала реєстрацію реєстратора розрахункових операцій 10.01.2018, що підтверджується довідкою Енергодарської ОДПІ ГУ ДФС від 12.02.2018. Акт фактичної перевірки був складений 26 та 29 січня 2018 року.
Відсутність вини позивача, у порушенні законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг підтверджується тим, що особа, яка здійснила продаж коньяку та була присутньою під час проведення перевірки не перебувала у трудових відносинах з позивачем ФОП ОСОБА_4, доказів протилежного відповідачем суду не надано, отже, перевірку було проведено за відсутності позивача або його уповноваженої особи.
З огляду на наведене, доводи представників позивача, що нездійснення ФОП ОСОБА_4 діяльності за адресою проведення фактичної перевірки знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (71319, Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Водяне, вул. Гвардійська, буд. 159, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Запорізькій області від 13.02.2018 №0001631407 та №0001641407.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судові витрати 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 17.12.2018.
Суддя І.В. Батрак