про забезпечення позову
22 грудня 2018 року 320/6789/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши в м. Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Обухівської районної виборчої комісії Київської області про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Обухівської районної виборчої комісії Київської області, в якому просять суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Обухівської районної виборчої комісії Київської області в частині направлення звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала відповідного депутата, щодо відкликання депутата Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_1 за народною ініціативою, оформлене протоколом №28 від 11 грудня 2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Обухівської районної виборчої комісії Київської області в частині направлення звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала відповідного депутата, щодо відкликання депутата Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_2 за народною ініціативою, оформлене протоколом №28 від 11 грудня 2018 року.
21 грудня 2018 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивачі просять суд постановити ухвалу про забезпечення позову, якою заборонити відповідачу направляти рішення до вищого керівного органу партії щодо відкликання депутатів Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за народною ініціативою, оформленого протоколом №28 від 11 грудня 2018 року до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішення.
В обґрунтування заявленого клопотання позивачі зазначили, що рішення Обухівської районної виборчої комісії Київської області щодо відкликання депутатів Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за народною ініціативою, оформленого протоколом №28 від 11 грудня 2018 року, є очевидно протиправним, оскільки відкликання депутатів відбулось з порушенням вимог Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". При цьому, позивачі зауважили, що невжиття заходів забезпечення позову, про яке вони просять, свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення по справі. На переконання позивачів, у разі задоволення позовних вимог, відновлення порушених прав буде неможливим.
Відповідно до ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи
Вивчивши клопотання позивачів про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд вважає, що заявлене клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії.
При цьому, частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 1 пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 №2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, суд, виходячи з конкретних доказів, встановлює, чи є хоча б одна з названих обставин, та оцінює чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
При цьому, суд звертає увагу на те, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
З матеріалів справи слідує, що 11 грудня 2018 року Обухівською районною виборчою комісією Київської області прийнято протокольне рішення №28 про направлення звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала відповідного депутата, щодо відкликання депутатів Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за народною ініціативою.
Отже, оскаржуване рішення Обухівської районної виборчої комісії Київської області, яке оформлене протоколом №28 від 11 грудня 2018 року, скероване, зокрема, на позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бути депутатами Обухівської районної ради Київської області.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" вищий керівний орган партії відповідно до статусу партії розглядає звернення територіальної виборчої комісії щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою та приймає рішення про відкликання такого депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволення цієї ініціативи.
Частиною дев'ятою статті 41 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" визначено, що на підставі рішення вищого керівного органу партії про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією партії, за народною ініціативою, а у випадку якщо депутат був обраний шляхом самовисування, - на підставі свого рішення, передбаченого частиною шостою цієї статті, відповідна територіальна виборча комісія не пізніш як на п'ятий день з дня отримання/прийняття відповідного рішення зобов'язана у порядку, передбаченому законом про місцеві вибори, визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації партії або призначити проміжні вибори депутата у відповідному одномандатному виборчому окрузі.
Таким чином, зазначеною нормою передбачено право звернення територіальної виборчої комісії до вищого керівного органу партії щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позивачами оскаржується рішення Обухівської районної виборчої комісії Київської області в частині направлення звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала відповідного депутата, щодо відкликання депутатів Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за народною ініціативою, оформлене протоколом №28 від 11 грудня 2018 року, за наслідками якого відповідач має право на звернення щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" спори щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вирішуються судом, при цьому позивачі намагаються захистити свої права щодо свого відкликання, як депутатів районної ради.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" повноваження депутата місцевої ради, обраного замість того депутата, який вибув, або на повторних виборах, починаються з дня заслуховування на черговому після виборів депутата місцевої ради пленарному засіданні відповідної місцевої ради повідомлення територіальної виборчої комісії про підсумки виборів.
У той же час, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" визначає підстави дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради, процедуру такого припинення, проте не містить норм щодо відновлення статусу депутата після офіційного оголошення рішення про визнання обраним депутатом наступного за черговістю кандидата, а лише надає можливість захистити права депутата щодо дострокового припинення його повноважень шляхом оскаржень рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії в процедурі відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
З наведеного слідує, що у разі відкликання депутата та обрання депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації партії, чинним законодавством не передбачено порядку поновлення раніше відкликаного депутата.
Таким чином, у разі звернення Обухівської районної виборчої комісії Київської області до вищого керівного органу партії щодо відкликання депутатів Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за народною ініціативою, такі дії відповідача не дадуть змоги позивачам, у випадку ухвалення рішення на їх користь, реалізувати їх права, визнані судовим рішенням.
Враховуючи те, що правомірність рішення Обухівської районної виборчої комісії Київської області в частині направлення звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала відповідного депутата, щодо відкликання депутатів Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за народною ініціативою підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то дії та рішення відповідача щодо припинення повноважень позивачів та рішення щодо визнання обраними депутатами наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації партії не лише можуть утруднити, але й унеможливити виконання ймовірного судового рішення по справі, так як діюче законодавство не встановлює випадку позбавлення обраного депутата повноважень внаслідок поновлення раніше відкликаного.
Отже, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини у своїй судовій практиці визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії" та "Libert проти Бельгії").
У справі "Мікалефф проти Мальти" Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа "Меркіка та інші пороти Мальти").
Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17).
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачами доведено існування реальної загрози завдання шкоди їхнім правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивачів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Разом з цим, суд дійшов до висновку, що належним способом забезпечення позову в даному випадку є зупинення дії рішення Обухівської районної виборчої комісії Київської області в частині направлення звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала відповідного депутата, щодо відкликання депутатів Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за народною ініціативою, оформлене протоколом №28 від 11 грудня 2018 року, до набрання законної сили рішенням у даній справі.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивачів на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
За наведених вище обставин, суд вважає, що заяву позивачів про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову належить задовольнити частково.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Зупинити дію рішення Обухівської районної виборчої комісії Київської області в частині направлення звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала відповідного депутата, щодо відкликання депутатів Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за народною ініціативою, оформлене протоколом №28 від 11 грудня 2018 року, до набрання законної сили рішенням у справі №320/6789/18.
3. У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
4. Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
5. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
6. Роз'яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.