вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"19" грудня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/2702/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки"
на рішенняГосподарського суду міста Києва
від21.06.2018
суддя Усатенко І.В.
повний текст складено02.07.2018
у справі № 910/2702/18 Господарського суду міста Києва
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна", м. Київ
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки", м. Київ
простягнення 212 484,29 грн.,
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ - УКРАЇНА" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУД ТЕРЕМКИ" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 87/11Л від 24.11.2015 у загальному розмірі 212 484 грн. 29 грн. (з них: 48 508 грн. 49 коп. - основний борг, 147 771 грн. 28 коп. - додаткові відсотки винагороди, 14 885 грн. 82 коп. - пеня, 1 318 грн. 70 коп. - 3% річних).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання перед позивачем в частині дотримання порядку і строків сплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості. Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити борг, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2702/18 від 12.03.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Однак 19.03.2018 від відповідача надійшли заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у зв'язку чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМБУД ТЕРЕМКИ" (надалі - відповідач) проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки згідно з листуванням сторін відповідач повідомив позивача про вихід з ладу предмету лізингу та необхідність проведення ремонту для подальшої експлуатації, а позивач погодив зарахування вартості проведеного ремонту в рахунок погашення лізингових платежів. Загальна вартість витрат відповідача на ремонт перевищує заявлену позивачем до стягнення суму грошових коштів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2702/18 позов задоволено повністю. За рішенням суду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" 48 508 грн. 49 коп. заборгованості, 147 771 грн. 28 коп. додаткових відсотків винагороди, 14 885 грн. 82 коп. пені, 1 318 грн. 70 коп. 3% річних, а також 3 187 грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.
Місцевий господарський суд, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 629, 678, 767, 784, 806, 807, 809 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 218, 230-232 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 10, 11, 14, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначив про порушення відповідачем графіку сплати на користь позивача лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості, у зв'язку з чим у позивача виникло право на здійснення нарахування відповідачу штрафних санкцій на суму боргу.
Сторонами не надано доказів внесення змін до договору лізингу щодо порядку здійснення лізингових платежів та строку їх оплати у спосіб, визначений договором. Зокрема, доказів внесення змін в договір шляхом укладення додаткової угоди чи обміну листами, підписаними та скріпленими печатками контрагентів, щодо можливості сплати лізингових платежів шляхом зарахування понесених лізингоодержувачем витрат на утримання об'єкту лізингу. У зв'язку з чим судом не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що позивач повинен був зарахувати в оплату лізингових платежів понесені відповідачем витрати на ремонт об'єкту лізингу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки" (надалі - скаржник, відповідач) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2702/18 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що судом не було дотримано принципу змагальності сторін, а також не надано належної оцінки поданим доказам.
Судом не прийнято до уваги надане відповідачем листування сторін, з якого вбачається, що позивач зобов'язався зарахувати витрати відповідача на ремонт об'єкту лізингу в сумі 299 395 грн. 57 коп. в рахунок оплати щомісячних лізингових платежів відповідно до умов укладеного між сторонами договору лізингу.
За твердженням відповідача, позивач передав відповідачу об'єкт лізингу з дефектами, які відповідач змушений був усувати за власні кошти в сумі 299 395 грн. 57 коп., у зв'язку з чим скаржник вважає незаконними вимоги позивача у даній справі про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 212 484 грн. 29 коп.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 у справі № 910/2702/18 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2702/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2702/18; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2702/18.
10.09.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, оскільки висновки суду повністю відповідають обставинам справи, а рішення суду прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.
Позивачем заперечується факт погодження з відповідачем щодо зарахування до лізингових платежів витрат відповідача на ремонт об'єкту лізингу, оскільки це суперечить умовам укладеного між сторонами договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 910/2702/18 завершено підготовчі дії у даній справі; розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2702/18 призначено на 27.09.2018.
27.09.2018 оголошено перерву у справі № 910/2702/18 до 25.10.2018.
Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.
25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Указом Президента України № 295/2018 від 28.09.2018 "Про переведення суддів", відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 11 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.
Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 1 від 02.10.2018 визначено днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду 3 жовтня 2018 року, про що в газеті "Голос України" № 185 (6940) 03.10.2018 опубліковано відповідне повідомлення. Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/2702/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2018, справу № 910/2702/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2702/18 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.11.2018.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 розгляд справи № 910/2702/18 відкладено на 19.12.2018.
В судовому засіданні адвокат скаржника підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2702/18 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В судовому засіданні адвокат позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення адвокатів сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 24.11.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна", як лізингодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки", як лізингоодержувачем було укладено договір фінансового лізингу № 87/11Л (надалі - договір).
За умовами договору (п.п. 1.1 - 1.4, 2.1) лізингодавець передає лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у додатку № 1 "Специфікація" до даного договору (надалі - об'єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу у володіння та користування на строк, зазначений в п.3.2 договору, та здійснювати лізингові платежі на умовах даного договору. Договірна вартість Об'єкту лізингу складає: 2 425 425 грн. 00 коп. з ПДВ. Об'єкт лізингу знаходиться у володінні і користуванні лізингодавця у відповідності до договорів купівлі-продажу, не знаходиться під арештом чи під заставою. Додаток № 3 до даного договору "Графік лізингових платежів" визначає розміри, порядок та терміни сплати лізингоодержувачем лізингових платежів по цьому договору. Об'єкт лізингу протягом всього строку дії даного договору є власністю лізингодавця.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Строк лізингу по даному договору складає 36 місяців та відраховується з моменту фактичної передачі об'єкта лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача, тобто з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкта лізингу.
Згідно з умовами п.п. 4.1, 4.5- 4.9 договору передача об'єкта лізингу здійснюється протягом 7-ми календарних днів після надходження на рахунок лізингодавця авансового платежу за умови фактичної наявності об'єкта лізингу на складі лізингодавця. Підписання Акту приймання-передачі об'єкта лізингу сторонами свідчить про прийняття лізингоодержувачем об'єкта лізингу у тимчасове володіння і користування та є підставою для нарахування лізингодавцем лізингових платежів. Лізингоодержувач з моменту підписання Акту приймання-передачі об'єкта лізингу приймає на себе відповідальність за збереження об'єкту лізингу та обов'язок по захисту за власний рахунок права власності на нього лізингодавця, в тому числі вживати необхідних заходів по попередженню втрати чи пошкодження об'єкту лізингу. Підписання Акту приймання-передачі підтверджує комплектність об'єкта лізингу та його відповідність техніко-економічним характеристикам. Після підписання Акту приймання-передачі ризик випадкової втрати, пошкодження чи загибелі об'єкта лізингу в частині, що не покривається страховими випадками, переходить до лізингоодержувача. З дати приймання об'єкта лізингу лізингоодержувач відмовляється від будь-яких прямих чи непрямих претензій до лізингодавця з приводу якості об'єкта лізингу.
В п.п. 5.1 - 5.6 договору визначено, що до лізингового платежу за цим договором згідно додатку № 3 графіку лізингових платежів входить: викупна вартість об'єкту лізингу - 2 425 425 грн. 00 коп., винагорода лізингодавця у вигляді відсотків - 523 487 грн. 60 коп., інші витрати лізингодавця - 145 525 грн. 50 коп. Лізингоодержувач у строк до 26.11.2015 сплачує в безготівковій формі на рахунок лізингодавця авансовий платіж, визначений у додатку № 3 "Графік лізингових платежів" (надалі - додаток №3), що є невід'ємною частиною даного договору. Лізингові платежі вносяться лізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в строки, вказані у додатку № 3 до договору. Датою оплати лізингових платежів є дата зарахування даних платежів на рахунок лізингодавця. Якщо дата лізингового платежу згідно додатку № 3 припадає на вихідний чи святковий день, то лізинговий платіж здійснюється в попередній робочий день. Сторони можуть змінювати розміри та строки оплати чергових лізингових платежів шляхом письмового внесення таких змін до додатку № 3 до даного договору.
За умовами п.п. 7.2.2, 7.2.8, 7.2.12, 7.2.14 договору лізингоодержувач зобов'язаний бережно користуватися об'єктом лізингу, зберігати його цінність, експлуатувати об'єкт лізингу виключно у відповідності до його цільового призначення, а також нести витрати по утриманню та утримувати об'єкт лізингу в робочому стані, керуючись інструкцією по експлуатації, стандартами, санітарними нормами, правилами технічної та пожежної безпеки; своєчасно вносити лізингові платежі згідно додатку № 3 до даного договору. Письмово повідомляти лізингодавця про будь-які випадки, які сталися з об'єктом лізингу та призвели до його пошкодження, знищення, крадіжки (викрадення) тощо, протягом 24 годин з моменту настання такого випадку. У випадку, якщо об'єкту лізингу була завдана шкода з причин, що не підпадають під страховий випадок, за власний рахунок відремонтувати об'єкт лізингу, при цьому за лізингодавцем зберігається обов'язок сплати всіх платежів, визначених даним договором.
16.03.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій вони домовились внести зміни в п. 5.1 договору та виклали його в наступній редакції: " До лізингового платежу за цим договором згідно додатку № 3 графіку лізингових платежів входить: викупна вартість об'єкту лізингу - 2 425 425 грн. 00 коп., винагорода лізингодавця у вигляді відсотків - 497 942 грн. 04 коп., інші витрати лізингодавця - 145 525 грн. 50 коп." Крім того, вказаною додатковою угодою сторони виклали графік лізингових платежів в новій редакції.
В матеріалах справи наявна специфікація (додаток № 1), яка містить опис майна, що являється об'єктом лізингу, а саме: автокран КС-55727-А-12 вартістю 2 425 425,00 грн. з ПДВ, цільове призначення - обслуговування будівництва.
На виконання умов договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв об'єкт лізингу - автокран КС-55727-А-12, шасі а/м Y3M6312B3E0000878, шасі кранової установки Y3M55727AE0000072, двигун D0011894 у кількості 1 штука, державний реєстраційний номер АА6864ОХ, про що було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкту лізингу від 14.12.2015. Сторони засвідчили, що майно, яке передається в лізинг, є технічно справним, повністю укомплектованим, згідно наведених у таблиці даних, та таким, що відповідає техніко-економічним характеристикам. З моменту підписання даного акту лізингоодержувач прийняв на себе відповідальність за збереженням об'єкту лізингу та обов'язок по захисту за власний рахунок права власності на нього лізингодавця, в тому числі зобов'язується вживати необхідних заходів по попередженню втрати чи пошкодження об'єкту лізингу.
24.11.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до Договору, в якій вони змінили реквізити лізингодавця.
За твердженням позивача, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання по внесенню лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості, яка за розрахунками позивача становить 48 508 грн. 49 коп.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 22.02.2018 № 200, в якій повідомляв про прострочення сплати лізингових платежів та просив сплатити відповідну заборгованість, штраф, пеню та 3% річних.
Однак звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування, борг погашений не був.
Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку розрахуватися з позивачем, останній звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 48 508 грн. 49 коп. основного боргу, 147 771 грн. 28 коп. додаткових відсотків винагороди, 14 885 грн. 82 коп. пені та 1 318 грн. 70 коп. 3% річних.
В ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 806, 807, 809 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання-передачі від 14.12.2015 об'єкт лізингу у придатному для використання стані.
Відповідач сплачував лізингові платежі, на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи банківські виписки по рахунку позивача, з яких вбачається сплата відповідачем лізингових платежів на загальну суму 2 505 542,61 грн. в період з 26.11.2015 по 29.01.2018.
Водночас сплата здійснювалася відповідачем з порушенням погодженого сторонами графіку платежів та не у повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача по сплаті платежів у розмірі 48 508,49 грн.
Як у запереченнях на позов, так і в апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що він повідомив позивача про вихід з ладу предмету лізингу та необхідність проведення ремонту для подальшої його експлуатації і позивач погодив зарахування вартості проведеного ремонту в рахунок погашення лізингових платежів, на підтвердження чого відповідачем було надано листування сторін.
З цього приводу судом апеляційної інстанції було з'ясовано наступне.
Як уже зазначалося вище, умовами п.п. 5.3, 5.4 договору передбачено, що лізингові платежі сплачуються на рахунок лізингоодержувача у безготівковій формі і в строки, визначені графіком лізингових платежів. Іншого порядку та строків сплати лізингових платежів, в тому числі шляхом зарахування понесених лізингоодержувачем витрат на ремонт об'єкту лізингу, Договором не передбачено. Сторонами зміни до графіку сплати лізингових платежів, порядку їх сплати та сум сплат не внесені.
В ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В п.п. 12.2, 12.4, 12.10 договору визначено, що всі зміни до даного договору здійснюються сторонами у письмовій формі шляхом укладення додаткових угод або обміну листами, підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками сторін. Вся кореспонденція, що стосується правовідносин і направляється сторонами одна одній, надсилається за адресами та реквізитами, зазначеними в договорі. Усі повідомлення, запити та інші види повідомлень, що передаються відповідно до умов цього договору чи в зв'язку з його виконанням, повинні бути: складені у письмовій формі і вважаються отриманими відповідною Стороною цього Договору з дня доставки, якщо вони доставляються особисто, поштою чи кур'єром, а у випадку відправлення телефаксом - з моменту одержання усного повідомлення про прийняття документу; надіслані на адресу рекомендованим листом і вважаються отриманими на 3 (третій) календарний день з дня відправлення.
Відповідач надав до матеріалів справи копію свого листа № 36/1 від 01.02.2017, адресованого позивачу, в якому зазначено про вихід з ладу двигуна автокрана (об'єкта лізингу), у зв'язку з чим відповідач просив надати дозвіл на проведення ремонту об'єкту лізингу за рахунок лізингоодержувача з подальшим зарахуванням вартості ремонту в рахунок оплати лізингових платежів. Лист підписаний директором та скріплений печаткою відповідача. Водночас доказів направлення листа позивачу не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції.
В листі № 24/1 від 08.02.2017, адресованого відповідачу, за підписом заступника генерального директора позивач погоджував зарахування в рахунок лізингових платежів вартість ремонту автокрана після надання підтверджуючих документів щодо вартості ремонту.
Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, до матеріалів справи долучено копію названого листа, відбиток печатки позивача на вказаному листі відсутній, докази направлення листа відповідачу до матеріалів справи також не додані.
В листі відповідача № 132/1 від 10.04.2017, він просив позивача зарахувати вартість проведеного ремонту на суму 563 395,59 грн. в рахунок сплати лізингових платежів. До листа долучені копії документів в підтвердження вартості проведеного ремонту. Однак, як і з попередніми листами, докази направлення цього листа позивачу відсутні.
В листі № 78/1 від 20.04.2017, підписаним генеральним директором позивача Омельченком М.П., відповідачу погоджено зарахування понесених витрат на ремонт об'єкту лізингу в рахунок сплати лізингових платежів. Проте названий лист не скріплений печаткою позивача і не надано докази його направлення відповідачу.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що оскільки копії листів позивача, долучені до матеріалів справи, не містять відтиску його печатки, як передбачено в п. 12 Договору, то вказане листування не може бути розцінене як внесення змін до Договору у встановленому ним порядку.
До того ж, враховуючи, що лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем згідно з узгодженим сторонами графіком, то для внесення змін до Договору щодо порядку та строку оплати лізингових платежів шляхом зарахування понесених лізингоодержувачем витрат, сторони мали не лише погодити такий спосіб сплати лізингових платежів, але й внести зміни у графік лізингових платежів щодо строків та сум внесення цих платежів.
За таких обставин, надані до матеріалів справи листи не є належними та допустимими доказом внесення у Договір лізингу, укладений між сторонами, відповідних змін, оскільки Договором чітко передбачено можливість внесення змін в договір шляхом укладення додаткової угоди чи обміну листами, підписаними та скріпленими печатками контрагентів, щодо можливості сплати лізингових платежів шляхом зарахування понесених лізингоодержувачем витрат на утримання об'єкту лізингу. Однак відповідні докази у справі відсутні.
Відносно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач передав йому об'єкт лізингу з дефектами, судом було встановлено наступне.
В ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено обов'язки лізингодавця, згідно з якою лізингодавець зобов'язаний: відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором.
Права та обов'язки лізингоодержувача наведені в ст. 11 названого Закону, яка передбачає, що лізингоодержувач має право: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором тощо.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Нормами ст.ст. 767, 784 ЦК України встановлено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані. Наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару (ст. 678 ЦК України).
Згідно з нормами ст. 14 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач протягом усього часу перебування предмета лізингу в його користуванні повинен підтримувати його у справному стані. Лізингоодержувач протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту укладеного між сторонами Договору вбачається, що: з дати приймання об'єкту лізингу лізингоодержувач відмовляється від будь-яких прямих чи непрямих претензій до лізингодавця з приводу об'єкту лізингу (п. 4.9); лізингоодержувач зобов'язаний письмово повідомляти про будь-які випадки, що сталися з об'єктом лізингу та призвели до його пошкодження (п.п. 7.2.11, 7.2.12); у випадку, якщо об'єкту лізингу завдана шкода з причин, що не підпадають під страховий випадок, лізигоодержувач за власний рахунок зобов'язаний відремонтувати об'єкт лізингу, при цьому за ним зберігається обов'язок своєчасної сплати всіх лізингових платежів (п. 7.2.14); сторони визначили в договорі обов'язковість виконання його умов лізингоодержувачем незалежно від втрати, приведення у непридатність до використання, нанесення будь-якої іншої шкоди (п. 8.2).
В ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В матеріалах справи відсутні докази, які свідчили про те, що позивачем було передано відповідачу об'єкт лізингу з дефектами. За умовами укладеного між сторонами Договору та відповідно до вищенаведених положень законодавства витрати на утримання об'єкту лізингу протягом строку його використання покладено безпосередньо на лізингоодержувача, тобто на відповідача.
Відповідач надав до матеріалів справи на підтвердження понесених ним витрат на ремонт об'єкту лізингу платіжні доручення на загальну суму 299 395 грн. 58 коп. видаткові накладні, акт виконаних робіт, рахунки на оплату.
Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, обставини щодо ремонту об'єкту лізингу та відшкодування його вартості лізингодавцем не є предметом доказування в межах розгляду даної справи, оскільки спір безпосередньо стосується своєчасності та повноти сплати лізингових платежів. Відшкодування вартості лізингодавцем витрат лізингоодержувача на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором є окремими господарськими відносинами, що не входить до предмету доказування у даній справі, а тому обставини з цього приводу не встановлюються та не досліджуються судом при розгляді даної справи. Договором не передбачений обов'язок зараховувати вартість витрат на ремонт об'єкта лізингу в рахунок платежів лізингоодержувача, а діючим законодавством визначено можливість зменшення ціни товару (а не зарахування витрат), безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару (в разі порушення вимог щодо якості товару). У разі істотного порушення вимог щодо якості товару право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Оскільки відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження здійснення лізингових платежів у порядку і строки, погоджені сторонами, а також доказів відсутності боргу перед позивачем, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 48 508 грн. 49 коп. основного боргу і в цій частині позов підлягає задоволенню.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми винагороди у подвійному розмірі, у зв'язку з простроченням сплати лізингових платежів у сумі 147 771 грн. 28 коп.
Як було з'ясовано судом, відповідно до ст. ст. 216, 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За умовами п. 5.7 договору у разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів більше ніж на 5 календарних днів сума винагороди лізингодавця у вигляді відсотків за договором підлягає сплаті у подвійному розмірі протягом всього строку прострочки, виходячи з розміру винагороди лізингодавця у вигляді відсотків в період в якому допущено таке прострочення.
З наявних у справі доказів, зокрема, погодженого сторонами графіку лізингових платежів, банківської виписки та розрахунку позивача вбачається, що з 28.11.2015 за відповідачем обліковувалось прострочення сплати лізингових платежів тривалістю більше ніж 5 днів.
За розрахунком суду апеляційної інстанції, який співпадає з розрахунком місцевого господарського суду та позивача, відповідач повинен сплатити позивачу подвійний розмір винагороди лізингодавця у загальній сумі 147 771 грн. 28 коп. за грудень 2015, січень, лютий, грудень 2016, січень, листопад, грудень 2017, січень 2018, у зв'язку з чим в цій частині вимог позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
В ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Позивач просив суд стягнути з відповідача 14 885 грн. 82 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховану за період з 28.11.2015 по 20.02.2018.
Відповідно до визначення, наведеного в ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п. 8.4 договору нарахування пені за даним договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно до даного договору та чинного законодавства, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу протягом якого не виконано зобов'язання зі сплати по день фактичної оплати.
Таким чином, укладаючи договір, сторони погодили інший строк нарахування пені, ніж передбачений в ч. 6 ст. 231 ГК України.
Перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції вважає його обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 885 грн. 82 коп. пені, нарахованої за період з 28.11.2015 по 20.02.2018, а позов в цій частині вимог є таким, що підлягає задоволенню.
Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 318 грн. 70 коп., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому необхідно зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, то нарахування 3% річних є правомірним.
Перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з його арифметичною правильністю, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 1 318 грн. 70 коп., нарахованих за період прострочення з 28.11.2015 по 20.02.2018, а позов в цій частині вимог є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2702/18 залишити без змін.
3. Справу 910/2702/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 22.12.2018.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді І.М. Скрипка
А.І. Тищенко