проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" грудня 2018 р. Справа №922/3294/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.,
при секретарі Довбиш А.Ю.,
за участю представників:
позивача - Калугін О.Ю., посвідчення НОМЕР_3 від 22.11.2017 року, договір б/н від 20.12.2018 року;
відповідача - Соколенко О.В., свідоцтво НОМЕР_2 від 13.08.2008 року, договір б/н від 18.12.2018 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані», м.Київ, (вх.№1345Х/1-40) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 (м. Харків, суддя Хотенець П.В., повний текст ухвали складено 03.12.2018) у справі №922/3294/18,
за заявою Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни, м.Харків,
про вжиття заходів забезпечення позову по справі,-
за позовом Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни, м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані», м.Київ,
про визнання дій протиправними,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 року заяву (вх.№3294) фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову по справі №922/3294/18 за позовом фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» про визнання дій протиправними, а саме:
- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» та будь-яким іншим особам виселяти фізичну особу-підприємця Байдакову Анну Юріївну з приміщення, вилучати рухоме майно та обладнання, котрі перебувають в користуванні фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни на підставі договору оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1;
- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» та будь-яким іншим особам обмежувати доступ фізичній особі-підприємцю Байдаковій Анні Юріївні до приміщення, рухомого майна та обладнання, які знаходяться в користуванні фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни на підставі договору оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1, у визначений в договорі оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1 час, а також буді-яким способом створювати перешкоди для здійснення фізичною особою-підприємцем Байдаковою Анною Юріївною підприємницької діяльності в орендованому приміщенні;
- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» та будь-яким іншим особам припиняти роботу будь-яких систем забезпечення в приміщенні, яке знаходиться в користуванні фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на підставі договору оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1.
Визначено, що ухвала про забезпечення позову набирає законної сили 03.12.2018 року і підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 04.12.2021 року.
Вказана ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України. В ухвалі визначено, що стягувачем за нею є фізична особа-підприємець Байдакова Анна Юріївна (61166, м. Харків, вул. Мінська, буд. 103, ідентифікаційний номер НОМЕР_1); боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані», (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ - 32759456).
Відповідач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 року про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову призводять до неможливості здійснювати відповідачем основний вид господарської діяльності - «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» і тягне за собою збитки, що пов'язані з утриманням приміщення і неможливістю розпорядження відповідним майном.
Місцевий господарський суд, на думку апелянта, у вирішенні питання про забезпечення позову невірно здійснив оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову і не звернув увагу на предмет позовних вимог. Так, у позові позивач просить суд лише визнати протиправними дії ТОВ «Крона-Компані» щодо виселення ФОП Байдакової А.Ю. з приміщень, які знаходилися в її користуванні (оренді) за договором оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1. Проаналізувавши предмет позову, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не довів та не обґрунтував, яким чином, та що саме може завадити виконанню рішення із визнання протиправними певних дій, в разі задоволення позову. Тобто, будь-який перепон можливого реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову про визнання дій протиправними не існує.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 року відкрито апеляційне провадження; встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право надати до суду відзив; ухвалено Господарському суду Харківської області надати суду апеляційної інстанції копії документів (справи) і призначено справу до розгляду в судове засідання на 14.01.2019 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 року виправлено описку в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 року у справі №922/3294/18, зазначивши вірну дату слухання справи - 20.12.2018 року на 14:30 год. та строк для надіслання Господарським судом Харківської області копій документів - до 19.12.2018 року.
Телефонограмами від 14.12.2018 року сторони повідомлені про те, що розгляд апеляційної скарги ТОВ «Крона-Компані» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 року у справі №922/3294/18 за позовом ФОП Байдакової А.Ю. до ТОВ «Крона-Компані» відбудеться 20.12.2018 року о 14:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
19.12.2018 року на вимогу апеляційного суду від суду першої інстанції надійшли для долучення до матеріалів апеляційного оскарження копії документів на 52 арк. (вх.№2558 від 19.12.2018 року).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 року оголошено в судовому засіданні перерву до 21.12.2018 року до 12:00 год.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2018 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Гетьмана Р.А. для розгляду справи №922/3294/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.
До початку судового засідання 21.12.2018 року від ФОП Байдакової А.Ю. через канцелярію суду надійшла заява (вх.№2662), в якій повідомлено про неможливість її особистої участі в судовому засіданні, а також зазначено, що її інтереси в суді представлятиме адвокат Калугін О.Ю., договір про надання правової допомоги з яким укладено 20.12.2018 року близько 18:30 год.
У судовому засіданні 21.12.2018 року представник ФОП Байдакової А.Ю. заявив усне клопотання, в якому просив підтвердити легітимність ухвали Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 року про виправлення описки, якою перенесено дату судового засідання і пояснити, чи мають сторони нею керуватись, враховуючи, що ухвала датована 13.13.2018 роком, оформлено її відправлення поштовим відділенням 15.12.2018 року, а засвідчена вона помічником судді згідно з відтиском штампу 20.12.2018 року.
Порадившись, колегія суддів вважає, що відповідне усне клопотання не є процесуальним та дійшла висновку про те, що воно не підлягає розгляду.
Також представник позивача оголосив клопотання (вх.№2661 від 21.12.2018 року), в якому просить відкласти розгляд справи в межах встановленого судом строку для підготовки обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу. При цьому адвокат зазначив, що у письмовому клопотанні ним вказувалося про необхідність ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій, однак у цій частині він відмовляється від клопотання, посилаючись на те, що така необхідність наразі відпала і з матеріалами справи він ознайомлений.
Як зазначає представник ФОП Байдакової А.Ю., встановлений судом апеляційної інстанції строк позивачу для підготовки відзиву на апеляційну скаргу розпочався 21.12.2018 року (дата отримання ухвали суду) та закінчується 25.12.2018 року.
Колегія суддів перевіривши матеріали справи, порадившись, вважає за необхідне зазначити, що 06.12.2018 року апелянтом на адресу ФОП Байдакової А.Ю. було направлено копію тексту апеляційної скарги рекомендованим поштовим відправленням (№6101303403100) і отримано нею 11.12.2018 року, що підтверджується відомостями з офіційного сайту відстеження поштових відправлень «Укрпошта».
Судове засідання з розгляду апеляційної скарги було призначено у межах місячного строку, встановленого ч.2 ст.273 Господарського процесуального кодексу України. З метою здійснення повного та всебічного встановлення усіх обставин, не порушуючи встановленого процесуального строку, ухвалою суду від 13.12.2018 року було виправлено дату розгляду справи на 20.12.2018 року шляхом постановлення ухвали про описку. Вказане не заборонено чинним законодавством, а навпаки опосередковано свідчить про бажання здійснення ефективного правосуддя у коротші строки. Про слухання справи - 20.12.2018 року сторони були повідомлені завчасно, шляхом направлення телефонограм, які отримані сторонами у справі 14.12.2018 року (а.с.49, 50). Ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та виправлення описки були надіслані усім учасникам справи. Крім того, ухвали суду були розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема ухвала суду про відкриття апеляційного провадження від 12.12.2018 року оприлюднена 13.12.2018 року за №78483311, а ухвала суду про виправлення описки від 13.12.2018 року оприлюднена 14.12.2018 року за №78517008. Також вся інформація про рух справи міститься на офіційному сайті Східного апеляційного господарського суду.
Вказане свідчить, що ФОП Байдакова А.Ю. була належним чином та завчасно проінформована про апеляційне оскарження ухвали, про час та місце судового засідання і не позбавлена або обмежена у праві та можливості отримати професійну правничу допомогу - завчасно укласти договір з адвокатом.
Колегія суддів враховує, що за приписами ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України подання до суду апеляційної інстанції відзиву є правом учасника справи, а його неподання не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, порадившись колегія суддів дійшла висновку про оголошення перерви в судовому засіданні до 15:00 год. з метою надання часу адвокату ФОП Байдакової А.Ю. для підготовки своєї позиції по справі, яка може бути оформлена як письмово так і оголошена усно під час розгляду справи по суті.
Після перерви судове засідання продовжено та представник позивача оголосив про подання письмового відзиву на апеляційну скаргу (вх.№2684), який долучено до матеріалів справи і надано представнику відповідача для ознайомлення.
Крім того, представник ФОП Байдакової А.Ю. надав заяву про відвід колегії суддів (вх.№2684 від 21.12.2018 року), в якому просить відвести колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В. від розгляду апеляційної скарги ТОВ «Крона-Компані» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 року у справі №922/3294/18.
Перевіривши матеріали справи, порадившись, колегія суддів відмічає, що під час судового засідання 20.12.2018 року з боку позивача двічі заявлявся відвід колегії суддів. Подана наразі заява про відвід за своїми підставами співпадає із попередніми. Зокрема, в усіх випадках підставою заявленого відводу, як вважає позивач, є неналежне здійснення процесуальних дій судом.
Слід звернути увагу на положення ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За приписами пункту 1 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Крім того, Пленум Вищого господарського суду України в пункті 1.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011 року розцінює, як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.
Частиною 5 статті 38 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що дії ФОП Байдакової А.Ю. як особисто так і її представника щодо заявлення безпідставних відводів спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи та суперечать завданню господарського судочинства. Таким чином, з огляду на приписи ч.5 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України заяву про відвід колегії суддів (вх.№2684 від 21.12.2018 року) слід залишити без розгляду.
В судовому засіданні 21.12.2018 року на стадії розгляду справи по суті представник відповідача оголосив зміст апеляційної скарги, а також додатково відзначив, що оскаржувана ухвала суперечить ч.11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки застосування обраних позивачем заходів забезпечення позову фактично є тотожнім задоволенню заявлених позовних вимог у даній справі.
Представник позивача оголосив зміст відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Так, представник наполягає на тому, що договір оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1 є чинним і не припинений, а будь-які дії відповідача та третіх осіб по виселенню позивача із займаних приміщень є порушенням його прав на вільне користування майном, основного договору та свідчать про перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За загальним правилом, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує положення міжнародного договору, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд.
Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції. Одним з механізмів забезпечення реального виконання можливого рішення суду є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Також, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту»: кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тому вжиття обраних судом заходів до забезпечення позову відповідає вимогам статей 6 та 13 Конвенції та зобов'язанням, взятим на себе Україною щодо забезпечення права на справедливе судочинство та виконання судових рішень.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
З наведеного вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.
Частиною 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Предметом спору у даній справі є оспорення правомірності дій відповідача щодо виселення позивача з приміщень, які знаходяться в користуванні останнього на умовах оренди за договором оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що застосування обраних позивачем заходів забезпечення позову фактично є тотожнім задоволенню заявлених позовних вимог, що прямо заборонено вищевказаними положеннями частини 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України. Вживши заявлених позивачем заходів до забезпечення позову, суд по суті вирішить спір, без з'ясування та обговорення всіх обставин справи та перевірки їх належними та допустимими доказами, що є неприйнятним.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу вказав, що вжиття заходів забезпечення пазову, в разі задоволення позову, забезпечить можливість виконання рішення суду. Однак, колегія суддів вважає такий висновок невірним, оскільки він вчинений без дослідження предмету позовних вимог - визнання дій протиправними. Таким чином, місцевим господарським судом не звернуто уваги на те, що у випадку задоволення позову, тобто визнання дій протиправними - встановлення такого факту, яким чином буде провадитись виконання рішення і яким чином співвідноситься забезпечення позову з порядку виконання рішення у такій справі.
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 Господарського процесуального України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що твердження, викладені в апеляційній скарзі і оголошені в судовому засіданні, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тоді як господарським судом при прийнятті ухвали неповно з'ясовано обставини, що маються значення для справи, а висновки, які викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим, прийнята ним ухвала підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 273, п.2, ч.1 ст.275, п. 1, 3 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 року у справі №922/3294/18 скасувати.
У задоволені заяви фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2018 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя П.В. Тихий