Справа № 510/1839/18
17.12.18 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Бошков І.Д.;
-за участю секретаря Занфір О.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.
Позивач, його представник ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягали, просили про розгляд справи без їх участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є сином нині померлої ОСОБА_4, за життя якій належало право на:
-земельну частку (пай) з земель резервного фонду Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, розміром 3,43 в умовних кадастрових гектарах, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, згідно розпорядження Ренійської районної державної адміністрації № 231/А-2006 від 14.04.2006 року, на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області по справі № 1042/2003 (довідка Ренійського районного відділу земельних ресурсів №20-20-03/148 від 10.05.2007р.).
На випадок смерті ОСОБА_4 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила, 14.11.2006р. - померла. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У відповідний 6-місячний строк, ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, однак ОСОБА_5, чоловік спадкодавця, прийняв спадщину з наступних підстав. Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На час відкриття спадщини, ОСОБА_5 постійно проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою Котловинської сільської ради №1449 від 17.11.2009р., протягом строку, встановленого для прийняття спадщини з моменту її відкриття, ОСОБА_5 про відмову від спадщини не заявляв, а отже фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_4, в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вступом в управління та володіння спадковим майном.
Таким чином, ОСОБА_5 прийняв спадщину, що залишилася після смерті жінки ОСОБА_4, в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак не встиг її оформити на себе, у зв'язку із тим, що закон пов'язує набуття права власності на нерухоме майно із відповідною державною реєстрацією цього права, а згідно ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки фізичної особи припиняється у момент її смерті.
26.11.2009 року помер батько позивача, ОСОБА_5, за життя якому належало:
-земельна ділянка площею 1,30 га., розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, мас. №48, діл. №21, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 010348 від 10.03.2004 року.
-земельна частка (пай) з земель резервного фонду Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, розміром 3,43 в умовних кадастрових гектарах, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №113552, згідно розпорядження Ренійської районної державної адміністрації № 231/А-2006 від 14.04.2006 року (успадкованої після смерті ОСОБА_4, на підставі ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, вступом в управління та володіння спадковим майном).
На випадок смерті ОСОБА_5 розпорядився належним йому майном, 10.04.2009 року залишив заповіт на ім'я сина: позивача ОСОБА_1, якому заповідав частину майна, що належатиме йому за життя, а саме: земельна частка (пай), прості іменні акції та земельна ділянка, доньки: ОСОБА_2, якій заповідав частину майна, що належатиме йому за життя, а саме: житловий будинок, 26.11.2009р. - помер. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У відповідний 6-місячний строк, після смерті спадкодавця, позивач (як спадкоємець за заповітом) до нотаріальної контори із заявою про прийняття своєї частки у спадщині не звернувся, однак він прийняв спадщину з наступних підстав. Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На час відкриття спадщини, позивач постійно проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою Котловинської сільської ради №468 від 08.04.2010р., протягом строку встановленого для прийняття спадщини позивач про відмову від спадщини не заявляв, а отже фактично прийняв спадщину, що залишилася після смерті спадкодавця в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вступом в управління та володіння спадковим майном. Враховуючі ці обставини, пізніше позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, щодо земельної частки (паю) та земельної ділянки, про що нотаріусом винесено вмотивовану постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 26.05.2016 року. Після смерті ОСОБА_5 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на вказані земельну частку (пай) і земельну ділянку, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_5 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці, які б мали обов'язкову частку у спадщині відсутні, відповідач не заперечував проти визнання за позивачем права власності на частку у спадковому майні, після смерті спадкодавця.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1223 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, на момент смерті спадкодавця проживав разом із ним, не заявив про відмову від спадщини, пізніше подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, отже вважається таким, що її прийняв.
Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак, він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки за життя спадкодавців були втрачені оригінали правовстановлюючих документів, щодо земельної частки (паю) та земельної ділянки, як об'єктів спадкового майна, а зареєструвати право власності на вказане майно після смерті спадкодавців є неможливим, у звязку із тим, що закон пов'язує набуття права власності на нерухоме майно із відповідною державною реєстрацією цього права, а згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки фізичної особи припиняється у момент її смерті, також чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту також не можливо оформити спадщину (згідно п. 5.1 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю…видається відповідний дублікат», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, при втраті (псуванні) державного акта на землю, власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат, так як набуте за спадкуванням право власності позивача не було оформлено, позивач не в змозі отримати дублікат державних актів на земельні ділянки, у зв'язку із чим в даний час позивач вимушений звернутися до суду із позовом.
У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак, він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, з незалежних від нього причин, у зв'язку із чим в даний час позивач вимушений звернутися до суду із позовом.
Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із шляхів захисту прав громадян на землю є визнання прав.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на вищевказані земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за заповітом однак, з незалежних від нього причин він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказані об'єкти спадкового майна, у зв'язку із чим був вимушений звернутися за захистом прав та інтересів до суду.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 126, 152 ЗК України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»,суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на:
-земельну ділянку площею 1,30 га., розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, мас. №48, діл. №21, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 010348 від 10.03.2004 року.
-земельну частку (пай) з земель резервного фонду Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, розміром 3,43 в умовних кадастрових гектарах, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №113552, згідно розпорядження Ренійської районної державної адміністрації № 231/А-2006 від 14.04.2006 року,
після смерті ОСОБА_4, померлої 14.11.2006 року, ОСОБА_5, померлого 26.11.2009 року.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.Д. Бошков